Погасити негатив від реприватизації, який спровокував згортання іноземних інвестицій в Україну, безперечно, необхідно й можливо. Але для цього абсолютно недостатньо заяв про помилки і крапки в цьому процесі. Слова працюють уже погано, їх недостатньо, щоб повернути до України довіру інвесторів. Тим часом країні потрібні нові робочі місця, нормальна зарплатня, надходження до бюджету та Пенсійного фонду.
Коментуючи нещодавні заяви перших осіб країни про закінчення реприватизації, експерти доходять висновку, що заяви української влади буде сприйнято лише тоді, коли вслід за ними з’являться справи — мирові угоди з представниками великого бізнесу. Для відновлення довіри великого капіталу, як і для збереження соціального миру в містах, для яких проблемні підприємства є градоутворюючими, необхідно вже зараз укласти декілька таких показових угод. Їх учасниками, безперечно, могли б стати власники таких підприємств, як Нікопольський феросплавний завод, сіверськодонецький «Азот», меткомбінат ім. Ілліча, кримський «Титан».
Експерти вважають, що укладення мирових угод необхідне для відновлення довіри до України з боку іноземних інвесторів. Говорить аналітик інвестиційної компанії «Інеко» Володимир Ніколаєв: «Капітал ризиків лякається, а довіра відновлюється нескоро. Має бути декілька показових укладень мирових договорів, які були б у достатній мірі вигідні як державі, так і власникам підприємств. Якщо така практика ствердиться, то через деякий час це сприятиме притоку капіталу. Зараз важко сказати, з якими підприємствами уряд почне працювати в цьому напрямку в першу чергу. Гадаю, щодо Нікопольського феросплавного заводу має бути досягнута угода, бо інакше це буде сильним ударом».
Проте директор інституту економічних досліджень і політичної консультації Ігор Бураковський, як повідомляє Інтерфакс Україна, вважає, що ясність у питанні світових угод існує лише щодо об’єктів, при приватизації яких, двома сторонами — державою і покупцем — було допущено проблеми. «Якщо йдеться про те, що власник не виконує взятих на себе інвестиційних зобов’язань, то тут є судові процедури, а, отже, й різні варіанти поведінки. Це або мирова угода, або розірвання контракту», — зазначає Бураковський. На його думку, головною проблемою мирових угод є відсутність критеріїв для визначення власників, з якими підписання мирових угод виправдане. «Зараз немає очевидних критеріїв, кому потрібно готуватися до таких мирових угод, кому не потрібно. Доти, доки такий критерій не буде вироблено, розмови про підписання мирових угод позбавлені сенсу, оскільки незрозуміло, хто ж буде їх суб’єктом», — підкреслює експерт.
Доктор економічних наук Олексій Плотников указує, що декларування владою відмови від процесу реприватизації, початої попереднім урядом, є «спробою погасити цей процес із урахуванням того, що негативу він дав країні більше, аніж позитиву, оскільки згортаються іноземні інвестиції. До України дуже специфічно ставляться в ділових колах світу». Плотников все ж сподівається, що ці заяви дійсно свідчать про завершення реприватизації.
А ось на думку народного депутата Степана Гавриша, відмова Президента України від власних зобов’язань щодо реприватизації була неминучою. Депутат вважає, що інакше Вікторові Ющенку довелося б «боротися з дуже сильною армією власників, частина з яких перебуває за межами України і серед стратегічних партнерів Ющенка, наприклад, у Америці». «З іншого боку, реприватизація ще більше корумпує систему влади. Заявами про реприватизацію налякані інвестори. Подібні заяви призвели до глибокої детінізації та корупції на українському ринку», — зазначив Гавриш.
У ці дні повернувся до своєї ідеї про мирові угоди з власниками проблемних підприємств і секретар РНБОУ Анатолій Кінах. «Можу гарантувати, що на Україні все проходитиме згідно з буквою закону» — підкреслив він у інтерв’ю одній із російських газет і нагадав про ухвалу РНБОУ, спрямовану на посилення захисту прав власності, як про дуже важливу складову інвестиційного клімату. «Якщо у влади є питання до когось із власників (десь було занижено вартість підприємства, а десь інвестор не виконує свої зобов’язання), то в кожному окремому випадкові ситуація дуже ретельно аналізуватиметься. Я вважаю, що можна і потрібно йти на так звані мирові угоди з власниками» — вважає Кінах. У той же час, за його словами, процедура мирових угод «повинна бути чітко виписана, щоб вона не перетворилася на закулісні корупційні домовленості бізнесу та влади». З цим не можна не погодитися.
