На Хмельниччині ось-ось розпочнеться посівна. Та вже й нині у краї готуються до жнив. Розповідає заступник начальника Головного управління сільського господарства і продовольства Хмельницької облдержадмінстрації Володимир Рейда:
«Комбайновий парк в області налічує 3600 машин. Нині він оновився ще десятьма. Одинадцяту селяни купили, та невдовзі повернули продавцеві через низьку якість. Та ще гірше працювати на старих машинах. Це — переважно «Колоси» і «Ниви», складені у роки ударних радянських п’ятирічок. На кожну з них припадає близько 157 гектарів, якщо, звісно ж, посіємо стільки, скільки запланували». (Як пояснив «Дню» начальник облуправління статистики Василь Скальський, коефіцієнт готовності тракторів 0,79. Це означає, що кожен п’ятий, як кажуть, на приколі).
Простий розрахунок показує, що з цією технікою «битва за хліб» закінчиться не раніше, ніж за 26 днів, тоді як за наукою на це відводиться не більше десяти.
«Практично ж збираємо врожай ще довше, – визнає Райда, – бо ті «Колоси» й «Ниви» мають властивість виходити з ладу саме тоді, коли на це щонайменше сподіваєшся. Додамо до цього й людський фактор. Хтось там думає, що він платить комбайнерові, а комбайнер працює, як платять».
Продовжує тему дефіциту комбайнів голова Красилівської райдержадміністрації Леонід Горенко: «Вже на шостий день біологічного дозрівання починаються втрати зернових на пні. Й далі ці втрати зростають у геометричній прогресії. Отож, якби вчасно зібрати все вирощене, то хліб не довелося б завозити з- за моря, вважає Горенко.
І тут знову виникає питання про якість збиральної техніки. «Отой, одинадцятий комбайн, що не до шмиги селянам Голоскова, «Славутичем» називається», — говорить відповідальний за технічну політику на селі Володимир Рейда. І нагадує про компанію на підтримку вітчизняної техніки. А на його робочому столі лист із Херсона. «Повідомляють, що з урахуванням сезонної знижки за комбайн «Славутич» правлять 392 тисячі гривен», —викладає зміст рекламного проспекту.
До цього Горенко додає: «Взяли два роки тому «Славутича» селяни з Манівець. Тепер кажуть: ліпше заплатили б удвічі більше і купили машину, руками зроблену, для людей», — і веде далі: — Зважаючи на оптимальне співвідношення ціни і технічних характеристик, віддають перевагу «Домінатору», комфортабельній машині на триста кінських сил».
— «Домінатори», «джондіри», «фергюссони» таки для людей зроблені, — пояснює директор Хмельницької філії НАК «Украгролізінг» Анатолій Курняк та ще й згадує про побачений десь на Дніпропетровщині комбайн, з якого супутниковим зв’язком передають з поля у диспетчерську дані про врожайність, вологість і вміст клейковини у пшениці, а комбайнер цієї диво-машини — у білій сорочці з краваткою.
Не кожному таке щастя. «За результатами торішнього господарювання лише одне з кожних чотирьох агропідприємств одержало якісь прибутки. Ніхто неплатоспроможним тепер не дасть техніку в лізінг», — вважає начальник облстатуправіння, кандидат економічних наук Василь Скальський. А Курняк пригадує з розпачем: «Раніше давали: 1998 року видано на 67 мільйонів гривень. А повернуто лише 16 відсотків...».
Чому так? Бо минулих жнив на агробіржі давали по 1200 гривень за тонну пшениці. Одначе той, хто робив ставку на «откат» до своєї кишені, на публічні торги не йшов, а по 350 гривень «з- під поли» таке ж зерно збував. Звідки ж візьмуться у його касі гроші на розрахунки за земельні і майнові паї, на нову техніку, на зарплатню комбайнерові, який на давно списаній «Ниві» місяць пилюку ковтав і мучився? Лише у Кам’янець-Подільському районі за оренду земельних паїв 4,5 мільйона гривень землевласникам не віддали.
Але ж має бути якийсь вихід?
Курняк вважає, що для нинішньої ситуації на селі це – створення машинно-тракторних станцій. З його слів, вони незабаром почнуть працювати у Новій Ушиці, Віньківцях, Теофіополі, Старокостянтинові, Жванці. Але хто ж виведе у поле сучасну техніку»? На думку Курняка, заслуговує на схвалення підхід Старокостянтинівської районної влади. У Новоселицькому агроліцеї організовано підготовку комбайнерів з людей, які стоять на обліку на «біржі праці». Водночас Курняк наголошує, що не всі господарства зможуть одержувати послуги від МТС: «Якщо хтось не має добрив, засобів захисту рослин, інших ресурсів, то навіщо плодити збитки собі й людям?» Згадка про 16 відсотків повернення грошей за одержану від 1998 року техніку змушує остерігатися.
Та все ж чути на селі й оптимістичні нотки. Голова Старокостянтинівської райдержадміністрації Володимир Кирилюк розповідає про господарство Віктора Іванцова з Волиці-Керекешиної: «Він фактично з нуля почав на 360 гектарах. У ці дні ще трохи земельних паїв у оренду бере. На комбайна ще не заробив, та високотехнологічну сівалку купив. Сподівається, що з МТС пришлють комбайна...»
