В Україні вже декілька років то розгорається, то вщухає конфлікт між Всеукраїнським депозитарієм цінних паперів (ВДЦП) і Національним депозитарієм України (НДУ) за право виконувати функції центрального. (Нагадаємо, що в НДУ 86% належить державі. Власником ВДЦП числиться Нацбанк, доля якого 22,86%, а рештою володіють учасники ринку. Цей депозитарій є правонаступником депозитарію МФС, що розвалився в результаті корпоративних суперечок).
Буквально днями НДУ заявив, що відзиває з Окружного адмінсуду Києва позов про незаконність отримання ліцензії на депозитарну діяльність ВДЦП. Як повідомила прес-служба Нацдепозитарію, причина — відкриття ВДЦП у січні цього року кореспондентського рахунку в НДУ, що демонструє прагнення привести свою діяльність у відповідність до законодавства України. Проте зустрічний коррахунок для Нацдепозитарію поки не відкрито.
Питання про центральний депозитарій — основна проблема українського фондового ринку, що впливає на всі сфери економіки. Головний депозитарій веде облік усіх випущених у країні цінних паперів. Він має гарантувати права власності інвесторам — їхнім власникам. Таким чином, центральний депозитарій — це потужне знаряддя проти рейдерських атак. Головна причина, чому українські бізнесмени та іноземні інвестори не квапляться виходити на фондовий ринок, — немає гарантії, що розміщені там акції завтра не приберуть до рук треті особи.
Реформування депозитарної сфери, а з нею й усього фондового ринку дуже довго відсовувалося на другий план. Експерти навіть не беруться підраховувати втрати від упущеної вигоди не лише для учасників ринку, а й усіх громадян країни та національної економіки. Потенціал населення як основного інвестора України — величезний. Проте зароблені громадянами гроші на ринок не виходять, а лежать у «панчохах» або витрачаються на купівлю імпортної побутової техніки. Фактично ми кредитуємо й розвиваємо іноземні економіки. А вітчизняні підприємства знемагають від браку інвестицій.
Для більшості наших громадян фондовий ринок — цілковито загадкова річ. Хоча міг би стати джерелом непоганих доходів. У результаті сертифікатної приватизації 1990-х років минулого століття 11 млн. українців стали акціонерами. Проте фондовим ринком цікавиться лише вузьке коло. А його обсяги нікчемні за світовими мірками. Але перемагає, врешті, той, хто вміє дивитися вперед і передбачати майбутнє. А у фондового ринку воно, безумовно, є...
У останні дні своєї роботи президент Віктор Ющенко створив експертну групу з питань розвитку ринків капіталу в Україні. Її керівником призначено тодішнього заступника голови Секретаріату Президента, уповноваженого з питань контролю за діяльністю СБУ Петра Шатковського (у цій групі також представники профільних міністерств, НБУ, ДКЦПФР, Держінвестицій, учасники ринку). Чиновникам доручено проаналізувати проблеми та підготувати в двомісячний термін свої пропозиції. Група встигла ухвалити перші рішення за участі тоді ще діючого Президента Ющенка. У протоколі (він є в редакції) наголошується на головних проблемах у роботі інфраструктури національних ринків капіталу, які гальмують залучення коштів населення до інвестування економіки. Одна з них — «відсутність цілісної системи обліку цінних паперів і єдиного порядку документообігу». Іншими словами, в документі наголошується, що в депозитарній сфері панує хаос, оскільки облік цінних паперів ведуть одночасно НДУ, ВДЦП і НБУ (облік ОВДП), а також сотні компаній-реєстраторів. Автори протоколу побоюються, що це може сприяти «встановленню контролю з боку нерезидентів за інститутами ринкової інфраструктури України, зокрема бірж і депозитаріїв». Тут не можна не згадати про запланований продаж контрольного пакету торговельного майданчика ПФТС росіянам (ММВБ) за смішну суму 10 мільйонів дол. Фактично, більша частина ринку після цього належатиме іноземцям.
Чому Віктор Ющенко дав зелене світло реформі ринків капіталу лише в останні дні своєї каденції? Хотілося б вірити, що патріотичні почуття третього Президента нарешті торкнулися не лише культурних цінностей, а й свята святих економіки — фінансової системи. В той же час, учасники ринку дедалі частіше говорять про те, що російські інвестори можуть здійснити нову експансію на українському фондовому ринку (є ймовірність покупки ВДЦП) і в результаті захопити командні висоти в українській промисловості. Зрозуміло, що в цій ситуації держава не може пустити справу на самоплив і нехтувати виникаючими ризиками... Не виключено також, що зацікавленість Віктора Ющенка насправді відображає майбутні кадрові рішення нового Президента. Чи може Ющенко стати куратором реформи фінансового сектора в команді Януковича? Експерти ринку цієї можливості не виключають, але водночас упевнені: головне — аби розпочаті реформи були доведені до кінця. Зрозуміло, що авторитет Президента й екс-голови Нацбанку цьому сприятиме.
Тим часом, нинішнє перемир’я між депозитаріями, на думку експертів, усього лише нетривале затишшя перед новими ще гострішими колізіями. Ось що сказав «Дню» голова наглядової ради ВДЦП Василь Роговой: «Адміністративні спроби вирішувати проблеми, в яких ключове слово належить учасникам ринку, давно себе зжили. Для того, щоб створити на базі Національного депозитарію державний центральний депозитарій, поки немає ані найменших правових підстав. А що буде далі? Якщо заходи, запропоновані експертною групою (до речі, пропозиції Нацбанку в протоколі не були враховані), будуть реалізовані, це повністю підірве довіру інвесторів до депозитарію, чим буде знищена інфраструктура депозитарного ринку».
Досить переконливо звучать аргументи, висловлені «Дню» членом вищезгаданої експертної групи (заступником голови Держінвестицій) Сергієм Москвіним: «Депозитарну «війну», спрямовану на банальне придушення конкурента, має припинити держава, зокрема Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку, розмежувавши функції цих двох депозитаріїв. НДУ слід передати функції обслуговування всіх емітентів, що розміщують бездокументні або дематеріалізують «паперові» випуски коштовних паперів. Це особливо актуально напередодні запланованої на цей рік дематеріалізації всіх випусків акцій. Якщо така підтримка депозитаріям буде надана, в Україні більше не буде корпоративних конфліктів, неминучих за дематеріалізації самопливом. Це забезпечить надійний облік прав власності та поліпшить інвестиційний клімат. А ВДЦП необхідно передати функції обслуговування ринку — тобто купівлі-продажу цінних паперів. Через кореспондентські відносини НДУ і ВДЦП забезпечуватиметься облік коштовних паперів, розміщених емітентами й придбаних інвесторами. І не потрібні депозитарні війни».
Неординарну думку висловив «Дню» голова наглядової ради НДУ Віктор Івченко. «Для країни не важливі ні НДУ, ні ВДЦп! Для країни не важливі навіть учасники ринку, про яких усі печуться. Країні важливо, щоб інвестор міг профінансувати розвиток національної економіки! І якщо хто-небудь запропонує мені реальний шлях вирішення цього завдання, то я його підтримаю навіть ціною ліквідації будь-якого з наявних депозитаріїв. А оскільки я вважаю корисною для обслуговування економіки роль обох депозитаріїв, то спершу пропоную ліквідовувати депозитарій Нацбанку!»
