З точки зору запасів альтернативного вуглеводням палива, Житомирщина воістину благодатний край — є запаси торфу, й поки є ліси. Далі — справа техніки, себто, технології. І, відповідно, коштів. З надією констатуємо — в цьому напрямі крига скресла. Як повідомила «Дню» заступник начальника головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Тетяна Варема, в 2007 році дев’ять комунальних котелень було обладнано спеціальними котлами, що виробляє одне з житомирських підприємств, і які працюють на відходах деревини. Восени минулого року два таких котли були встановлені й запущені в Олевську. За інформацією міського голови віддаленого поліського райцентру Анатолія Повара, ці агрегати мають повністю забезпечити теплом східний мікрорайон міста із загальною площею приміщень понад 10 тисяч квадратних метрів, з яких трохи менше половини припадає на жилі домівки, а вся інша площа — на громадські установи. На придбання матеріалів та обладнання виділено 521 тисячу гривень державної субвенції, і майже 252 тисячі гривень було заплановано виділити з місцевого бюджету за виконання монтажних робіт.
Нові агрегати працюють на тирсі, обрізках та інших відходах деревини, а в перспективі планується придбання обладнання для подрібнення залишків при очистці від стихійних заростів, обрізанні гілок, ліквідації аварійних дерев. Запасів такого палива тільки на території міста вистачить на декілька років. У цьому зв’язку можна згадати, що в більших містах області названої сировини значно більше — було б бажання її задіяти. Також в Олевську розраховують на потужні запаси деревини й торфу в регіоні...
За словами начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Василя Сухораби, пріоритетом в області визнано виробництво горючих матеріалів на основі саме торфу й виготовлення так званих пелетів (це циліндричної форми невеликі гранули з подрібненої та спресованої за спеціальною технологією деревини).
Однак із торфом не все так оптимістично... На Житомирщині зараз розвідано більше 160 торфородовищ із загальним обсягом цієї сировини близько 10 мільйонів тонн, що складає 5% її запасів в Україні. Однак із п’яти торфобрикетних заводів, які колись діяли в області, чотири збанкрутіли та продані, й на даний час працює лише один — Озерянський в селі Жовтневе Лугинського району. Але й той, маючи великі борги, ледь животіє. Це державне підприємство має можливість виробляти до 17—18 тисяч тонн торфобрикетів і тим самим повністю забезпечувати нинішні потреби бюджетної сфери, і в перспективі — промисловості області. Мінпаливенерго постійно надає Озерянському заводу фінансову допомогу, навіть тут нібито здійснювалась реконструкція. Але, говорить Сухораба, зроблена вона була неякісно, й зараз у зв’язку із газовою кризою міністерство знову виділяє значні кошти, зокрема, на реконструкцію та підготовку родовищ. Проте проблемою є часті зміни керівництва підприємства. Важко позбавитись враження, що ці гроші спрямовуються для того, щоб їх «розібрали» по кишенях певні люди, яких ставить міністерство. Бо в торф’яних надрах легко сховати банальні крадіжки державних коштів.
Зараз, продовжує Сухораба, взято напрямок на те, щоб будувати на нових торфородовищах заводи з виробництва пелетів, до чого має залучитися приватний бізнес. В області, в Україні, а також за кордоном, зокрема, в Польщі, Фінляндії, Швеції спостерігається велика потреба в цьому виді палива, яке, до того ж, екологічно чисте. Отже, розробляється спеціальна обласна програма. Сировинна база є — відходи деревини на Житомирщині оцінюються як стабільні, й в щорічному вимірі складають близько 400 тисяч тонн — це тирса, гілля, кора, впалі дерева тощо. Щоправда, за кордон поки йде основна частина вироблених обсягів пелетів — там можуть заплатити більшу ціну (вартість однієї тонни цього палива складає від 500 гривень до 900 гривень в залежності від виробника). Бо на даний час промислові структури Житомирщини продовжують використовувати альтернативне паливо як резервне, і лише газова криза початку цього року, зі слів Сухораби, спонукала всіх серйозно зайнятися встановленням котлів для спалення твердих горючих матеріалів; а до проектів реконструкції котелень для роботи на відходах деревини приступили вже сім підприємств області.
