Мета будь-якої економічної, до речі, як і політичної діяльності, — отримання прибутку за максимальної влади. Функцію створення єдиних конкурентних умов максимізації прибутку, включаючи підтримку політико-правового порядку у відносинах власності, суспільство історично делегує державі. Відповідно, за умов недосконалої конкуренції остаточний розподіл прав власності стає залежним від величини ресурсів, спрямованих на їхнє придбання. Невиконання державою функції координації конкуренції в масштабах національного господарства виливається в появу різноманітних політико- економічних і правових «потвор» перехідного періоду. Рейдерство — серед них. У цьому випадку «рейдерство» і «недружнє поглинання» дійсно не можна змішувати.
В Україні між термінами «корпоративне захоплення» і «недружнє (вороже) поглинання» досі ставиться знак рівності. Шануйте рейдерську белетристику, друкарські й електронні засоби масової інформації, де цинічно описується, як люди втрачають майно, здоров’я, а часом життя у боротьбі за засоби виробництва. Ознайомтеся з «науковими» дослідженнями з цієї проблематики, й у вас у голові залишиться термінологічна солянка.
«Недружнє поглинання», «корпоративний конфлікт», «незаконне встановлення контролю над підприємством» — ось лише небагато синонімів рейдерства, прийнятих в Україні. Скупівля акцій, ініціювання банкрутства, реприватизація — це рейдерство. Силове захоплення, підробка документів, шахрайство — це також рейдерство. Підкуп суддів і судів, вплив на правоохоронні органи та використання спецслужб під час захоплення власності, «кришування» цих дій із боку політичних інститутів та інститутів влади також є рейдерством.
В англосаксонському правовому тлумаченні недружнє поглинання означає банальну скупівлю акцій на ринку, здійснювану проти волі неефективного менеджменту та нерозторопних великих акціонерів. У загальному значенні поглинання — це процес, унаслідок якого активи компанії стають власністю покупця. Зауважте, покупця, а не загарбника. Поглинання відбувається, коли одна компанія отримує контроль над іншою. Саме прозоро отримує, а не перехоплює.
Де межа між цими категоріями? Як відрізнити рейдерське захоплення від недружнього поглинання? Критерій простий: законність дій сторони, зацікавленої у контролі над активами. Дотримання законодавства — ось той вододіл, що розмежовує вороже поглинання, спричинені помилками в управлінні компанією, і рейдерство, вирощене на ґрунті корупції, підкупу, адміністративно-правового ресурсу і фізичної сили. Рейдерство — це протиправний перерозподіл власності в усіх сферах громадського буття. Навіть цілком законна операція з поглинання активів стає рейдерським актом, якщо хоч би на одному етапі застосовуються незаконні методи.
Як приклад, розглянемо «грінмейлерство», або, простіше кажучи, корпоративний шантаж. Основна мета грінмейлерства — отримання матеріальної вигоди без встановлення контролю над компанією. Найчастіше грінмейлерство реалізовується через залякування менеджменту або власників компанії — міноритарним акціонером, а то й цілковито сторонньою особою. Механізм грінмейлерства полягає в подачі судових позовів за різноманітними приводами, спростуванні рішень зборів акціонерів і керівництва підприємства, організації негативних публікацій у пресі, проведенні акцій «народного протесту» тощо. Скажіть, що тут незаконного? Нічого. Тим часом, як правило, грінмейлери своїх цілей досягають: «поступаються» своїми мізерними пакетами за ціною, що на порядки перевищує ринкову, «продавлюють» потрібні контракти та просто отримують відступні «відкати». Прийняття умов грінмейлерів пояснюється двома причинами — небажанням зазнавати значних організаційних збитків і психологічним тиском на власників.
Рейдерство, або протиправний перерозподіл прав власності, має бути класифікований. Позаяк ми домовилися вважати класифікаційною ознакою законність дій зацікавленої у перерозподілі власності сторони, згрупуємо можливі способи за двома полюсами.
ЗАКОННІ ФОРМИ
Скупівля акцій. Старий добрий спосіб поглинання. Реалізація відбувається шляхом добровільної купівлі-продажу (обміну, дарування) акцій із метою отримання блокуючого або контрольного пакету.
Проведення додаткової емісії акцій. Такий самий давній спосіб поглинання, як і попередній. У коментарях немає потреби.
Банкрутство. Витратний спосіб поглинання. Для його здійснення необхідне факторингове придбання кредиторської заборгованості у бізнес- партнерів, укладення угод цесії з банківськими й іншими фінансовими організаціями, формування конкурсної маси.
Реприватизація. Юридичний спосіб поглинання. Полягає в судовому скасуванні й подальшому перегляді приватизації. Позов може бути поданий як міноритарними акціонерами, так і представниками держави. Зрозуміло, з метою подальшого перерозподілу власності.
Корпоративний шантаж, він же юридичний терор, він же інформаційний терор, він же грінмейл, він же політико- правовий терор, може застосовуватися як супутня поглинанню або рейдерству послуга, але найчастіше є самостійним високоприбутковим видом бізнесу, що не передбачає встановлення контролю над компанією.
НЕЗАКОННІ ФОРМИ
Силове захоплення. Класика рейдерства. Для здійснення силового захоплення треба кілька десятків фізично розвинених громадян і сфальсифіковане судове рішення. Причому в ролі фізично міцних парубків можуть виступати не лише представники організованих злочинних угрупувань. Силовий перерозподіл власності може здійснюватися за допомогою служби судових приставів, спеціальних підрозділів правоохоронних органів, спецслужб або приватних охоронних структур.
Шахрайство. Будні рейдерства. «Розкрадання чужого майна або придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою» — так тлумачиться діючим КК України шахрайство — може здійснюватися у різний спосіб. Наприклад, у вигляді шахрайства з реєстром акціонерів підприємства, шахрайства шляхом обману реєструючих органів, шахрайства через повторне придбання раніше викуплених компанією акцій. Усього не перелічиш, сучасний рейдер вирізняється винахідливістю і кмітливістю.
Встановлення контролю над менеджментом. Гримаса бандитських джерел рейдерства. Ця форма реалізується шляхом підкупу, шантажу або погроз за адресою керівництва компанії.
Навмисне або фіктивне банкрутство. Невдала пародія на законну форму ворожого поглинання. Відмітні ознаки — порушення законодавства про банкрутство, штучне створення податкової або кредиторської заборгованості, «продавлювання» свого конкурсного керівника.
Корупція. Необхідна умова рейдерства. Цей спосіб передбачає наявність у державного або муніципального службовця незаконних особистих або майнових інтересів, які у чарівний спосіб втілюються за допомогою рейдерів. Спосіб особливо актуальний під час перерозподілу державної або комунальної власності.
Якщо об’єкт рейдерської діяльності завжди один — власність компанії, то суб’єктів протиправного перерозподілу безліч. Це й бідолашні власники, й фінансово-промислові групи, і правоохоронні органи, і криміналітет, і органи державної влади, й менеджмент, і навіть соціальне оточення компанії.
Представимо їх за групами чинників ризику.
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ
Отже в Україні сформувався новий підприємницький ризик — ризик протиправного перерозподілу власності. Такий самий, як ризик банкрутства, правовий ризик або ризик економічної кризи. За статистикою, в 2005—2008 роки, за підсумками рейдерських захоплень, правоохоронними органами України порушено понад 754 карних справ, зареєстровано понад 830 звернень стосовно спроб незаконного переділу власності. І це фактажні дані. Більш цікава статистика судових рішень, але це окрема тема для розмови.
Безсумнівно, ризиком рейдерства можна і потрібно управляти. Елементарна стратегія ризику-менеджменту складається з наступних етапів: виявлення ризику, розробка методів та інструментів управління, моніторинг результатів і оцінка зміни вартості компанії після проведення заходів, які мінімізують чинники ризику.
Почнемо з головного — з’ясуємо, чи загрожує компанії ризик рейдерства. Спеціально для такого випадку розроблено нескладну підказку: факторна методика оцінки ризику (див. таблицю). Усі чинники розбиті на п’ять груп: організаційна структура компанії, наявність і стан власності, фінансово-економічне становище, показники якості менеджменту, зовнішнє оточення. Простота застосування методики полягає в тому, що в ній враховуються лише ті чинники, які можуть негативно вплинути на настання ризику. Позитивні чинники не розглядаються — навіщо про них говорити, якщо і так все добре? Ваги для кожної групи не передбачається, оскільки практика рейдерських захоплень, зміст карних справ і експертні думки показують: усі групи рівноцінні, будь-який чинник може виступити каталізатором реалізації ризику.
Можна себе заспокоювати, бравірувати приналежністю або близькістю до політичної «тусовки», до можновладців, кримінальним заступництвом або постійною матеріальною допомогою правоохоронним органам т.д. Пусте. Кожному овочу — свій час.
Логіка викладу підштовхує до розгляду всіх можливих методів управління ризиком протиправного перерозподілу власності. Класичний набір методів управління ризиком включає відмову від заходів, які підвищують ризик, зниження ризику, передачу відповідальності за ризик-наслідки стороннім організаціям і прийняття імовірності його реалізації. Помітимо, що інструменти кожного методу часто перетинаються. Нічого дивного: ризик-менеджмент — це системний процес. Не перелічуватимемо, які способи управління ризиком рейдерства властиві кожному методу
Організаційна структура. Найпростішими ходами на шляху мінімізації ризику мають стати концентрація акціонерного капіталу або викуп часток в учасників, які не беруть участі в діяльності ТОВ, а також постійний моніторинг змін у складі акціонерів. Не зайвою буде реструктуризація підрозділів із зміною їхнього організаційно-правового статусу. На випадок атаки слід бути готовим до контрскуповування акцій і додаткової емісії.
Перейдемо до власності. Передусім слід визначитися з правовим статусом власності, отримати підтвердження законності операцій з приватизації й реструктуризації активів, поставити на балансовий облік майно, а якщо вже стоїть — провести його переоцінку. В умовах високого ризику буде корисною структуризація власності з використанням дочірніх структур, не треба боятися накладання обтяжень, наприклад, за допомогою передання нерухомості й інших активів у забезпечення позик. Замисліться над перерозподілом власності між підконтрольними організаціями.
Скільки разів у роздумах про фінансово-економічне становище компанії ви доходили думки про зниження частки сірих доходів? Реалізовуйте мрії, заразом виключіть саму ймовірність прострочення платежів з «кредиторки», а можливість заборгованості в обов’язкових платежах до бюджету й позабюджетних фондів забудьте, як страшний сон. Якщо вам хтось винен і не поспішає повертати, повідомте боржникові про бажання продати його борг. Не виключено, що його вже оточили браконьєри економічного лісу.
Мотивація й стимулювання — два стовпи роботи з менеджментом і персоналом. Якщо не згодні, можете ставитися до співробітників, як до кадрового сміття, вступати у внутрішні конфлікти, показово розривати трудові стосунки. Дуже скоро ви отримаєте зовнішнє вогнище напруженості, причому про його наявність ви навіть не знатимете. Якщо ж ваш опонент акціонер або володар частки в статутному капіталі — ситуація вибухне майже напевно. Нагадаю, що, згідно з Законом «Про господарські товариства», учасники, частки яких становлять не менш, як 10% статутного капіталу, можуть у судовому порядку вимагати виключення з товариства будь-якого учасника, «який грубо порушує свої обов’язки або робить неможливою діяльність товариства».
Щоб уникнути рейдерської атаки, а також щоб полегшити виникнення галасу в суспільстві, встановіть контакт із зовнішнім оточенням. Спробуйте взяти участь у державних і муніципальних програмах, ознайомтеся з концепцією соціальної відповідальності бізнесу, замисліться про свою ділову репутацію. І, звісно, не забувайте свого реєстратора, а також візьміть за правило періодично запитувати виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄЖРЮО) про себе коханих. Можливо, ви вже й не власник.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Парадигма наявного державного регулювання економіки переконує нас у тому, що наразі сподіватися на ефективні правові заходи не варто. Рейдерські війни в самому розпалі, й поки власність не буде перерозподілена між корупційним політичним істеблішментом, фінансово-промисловими групами й економічними «дочками» правоохоронних структур, ніякого істотного поліпшення ситуації з правами власності не буде. На сьогоднішній день чимала частина кримінальних справ — порушених правоохоронними органами — закрита або припинена. До суду дійшла лише нікчемна частина цих справ. Виходить, що решта, або так звані «висяки», або штучно гальмуються обома процесуальними сторонами.
Коли ж процес політико-економічного переділу здебільшого закінчиться, можна бути впевненими, що власники будуть зацікавлені в установленні прозорих і стабільних правил гри, підкріплюючи їх чинними законами й новими статтями та главами в кодексах. Але все це ми побачимо не раніше ніж через чотири-вiсiм років, а поки влада й власність перебувають у політико-правовому шпагаті, «слабкі» й «крайні», за словами пролетарського поета і трибуна, — «відступіться».
