Цей комплекс, управління яким здійснювало Українське об'єднання
із забезпечення нафтою та нафтопродуктами («Укрнафтопродукт»), задовольняв
потреби народного господарства України. Але перехід до ринку поставив на
часі реформування. Обласні виробничо-комерційні фірми та управління стали
орендними, а згодом з урахуванням антимонопольного законодавства провели
приватизацію. Як наслідок було створено до 90 структур різних форм власності
— відкриті акціонерні товариства, колективні підприємства, орендні, а також
державні підприємства, що не підлягають приватизації.
Проте внаслідок проведеної децентралізації було значною
мірою втрачено державний вплив на ринок енергоносіїв. Переважна частина
споживаних на ринку України нафтопродуктів завозилася з Росії, що посилювало
енергетичну залежність і створювало загрозу економічній незалежності нашої
держави, адже ми втратили конкурентоспроможну національну компанію, якою
в свій час було об'єднання «Укрнафтопродукт», а малі компанії неспроможні
протистояти експансії і втратили ринок збуту, а відповідно робочі місця.
Слід було адаптувати комплекс нафтопродуктозабезпечення до ринкових умов,
адже від цього залежав стан інших галузей народного господарства України
і в першу чергу нафтопереробної промисловості.
У результаті почалася реорганізація об'єднання «Укрнафтопродукт»
у нову ринкову структуру. За рахунок об'єднання майнового комплексу і контрольних
пакетів акцій підприємств нафтопродуктозабезпечення, відкритих акціонерних
товариств, що перебували в державній власності, було створено акціонерну
холдингову компанію «Укрнафтопродукт». Це дало можливість вирішити низку
важливих питань.
По-перше, за рахунок утворення контрольного пакетa акцій
(50% + 1 акція статутного фонду) компанія посилює державний вплив і проводить
державну політику постачання нафтопродуктів, безперебійно забезпечує нафтопродуктами
особливо важливі для держави об'єкти енергетики, комунально-побутової сфери
та бюджетних організацій. По-друге, за рахунок можливості концентрації
фінансових ресурсів компанія закуповує на внутрішніх та зовнішніх ринках
сиру нафту й бере участь у забезпеченні сировиною вітчизняних нафтопереробних
підприємств. По-третє, за рахунок налагоджених зв'язків та політики оптової
закупівлі нафтопродуктів на вигідних умовах вона має можливість вагомо
знижувати загальні витрати й ціни на нафтопродукти. Разом із тим за рахунок
значних фінансових активів компанія має можливості поліпшити стабільність
виробництва та здійснювати контроль за надходженням коштів до бюджету.
Важливо і те, що компанія власними активами може забезпечити українське
представництво в міжнародних консорціумах, особливо з будівництва важливих
об'єктів транзиту нафти через територію України. А маючи достатньо ресурсів
та систему зберігання нафтопродуктів, вона також впливає на вирівнювання
сезонних коливань цін на окремі види нафтопродуктів, забезпечує їхнє збереження
для споживання в пікові періоди.
Неабияке значення має і те, що компанія здійснює нормативно-правове
регулювання і контроль за дотриманням правил технічної експлуатації та
організації приймання, зберігання і реалізації нафтопродуктів.
49 відсотків акцій статутного фонду компанії «Укрнафтопродукт»
підлягають вільному продажу, й кошти від приватизації компанії надходитимуть
до бюджету. Істотно і те, що в результаті такої реорганізації, у нашій
країні з'явилася конкурентоспроможна компанія на ринку нафтопродуктів.
ВІД РЕДАКЦІЇ
не гарантує ні від стрибкоподібного підвищення цін на нафтопродукти, чому
ми були свідками минулого тижня, ні від жорсткої їх нестачі в сільськогосподарському
виробництві, якому уряд то дає бензин і солярку, то не дає, можливо, керуючись
зовсім не економічними, а політичними міркуваннями. І все ж система, про
яку йдеться в цій статті, дуже цінна, щоб її розбазарювати. Більше того,
її треба зберегти для майбутніх поколінь, адже доведено, що трубопровідний
транспорт найдешевший, і не завжди ж у цих трубах, які пронизали всю нашу
країну, гулятиме вітер...