Найближчим часом має відбутися вирішальне засідання Печерського суду щодо справи про повернення до держвласності пакета акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (НЗФ). Позивачем у цьому процесі виступає голова Фонду держмайна Валентина Семенюк (на момент звернення до суду — керівник парламентської комісії з питань контролю за приватизацією). Не випадково з приходом Валентини Петрівни до ФДМ очікувалося посилення позиції цього відомства щодо «феросплавної справи». Однак Фонд несподівано почав бути обережним, за що його покритикувала Юлія Тимошенко...
Хоча ще нещодавно Валентина Семенюк як третя особа судового процесу оспорювала законність приватизації НЗФ і добилася судової заборони відчужувати цінні папери підприємства. До речі, в рамках цієї тяжби суд постановив витребувати документи у реєстраторів для встановлення, кому і скільки належить акцій. Розібратися в даному питанні й підготувати нормативний майданчик для реприватизації повинна також міжвідомча робоча група, до якої увійшли представники Кабінету Міністрів, ФДМ, Мін’юсту, Мінпромполітики, ДКЦПФР, а також представники правоохоронних органів.
Зрозуміло, що без судового рішення та виконання всіх бюрократичних процедур Фонд не повинен робити остаточних висновків про наявність або відсутність у себе права власності на спірний пакет акцій. Разом з тим, ще до рішення суду щодо позову Валентини Семенюк її нинішні підлеглі підготували інформаційну довідку, направлену на засідання робочої групи, про те, що Фонд державного майна, на їхню думку, не володіє акціями ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Підставою для такого ствердження є «відсутність рішень судів щодо визнання за державою в особі ФДМ прав власності на акції ВАТ НЗФ кількістю 151 768 991 шт. номінальної вартості 0, 25 грн., що становить 50%+1 акція статутного фонду цього товариства» (кінець цитати).
У цьому ж документі чиновники Фонду виправдовують своє ухилення від реєстрації на зборах акціонерів, скликаних міноритаріями 5 травня в Орджонікідзе, тим, що у ТОВ «Славутич-реєстратор» пакет акцій 50%+1 акція не може враховуватися за ФДМ, оскільки з 18.06.02 акції, які належали ФДМ, враховувалися в АКБ «Укрсоцбанк». Нагадаємо, що на реєстрації з самого початку був присутній представник Фонду держмайна, який мав підписану головою Фонду довіреність на голосування від імені держави і відповідне завдання. В цілому він мав проголосувати за новий склад наглядової ради (НР), яка складається з п’яти членів. Причому, очікувалося, що головою НР за згодою і за підтримки міноритарних інвесторів буде обрано представника ФДМ, а членами — представників держави (Мінпромполітики, облдержадміністрації, ФДМ) та трудового колективу. Крім того, на порядку денному були сформульовані питання, які стосуються переобрання ревізійної комісії та відповідних змін до статуту акціонерного товариства.
Однак делегат приватизаційного відомства реєструватися не став, посилаючись на інформацію ДКЦПФР про відсутність у нього акцій. Саме за це Юлія Тимошенко, яка висловила днями однозначну думку про наявність достатніх підстав у держави претендувати на акції Нікопольського заводу феросплавів, піддала несміливу позицію ФДМ критиці. Вона, як повідомляло агентство Інтерфакс-Україна, сказала, що «певні посадові особи, коли відбувалися збори акціонерів НЗФ і держава мала бути там представлена, просто його завалили…». На відміну від спостерігачів корпоративних воєн, а також їхніх учасників, прем’єр-міністр оцінила ситуацію з позиції стратегічного значення феросплавного підприємства для економіки України. За словами прем’єра, вартість неповернення акцій — $550 млн. доларів чистого прибутку, який щороку отримує Нікопольський завод феросплавів. «І якщо 51% заводу забирає держава, то можете самі порахувати, це понад 1 млрд. грн. щорічних доходів до бюджету», — сказала Тимошенко.
Примітно, що держава має серед власників НЗФ групу підтримки в особі міноритарних акціонерів, які протягом останніх двох років були повністю відрізані не лише від участі в управлінні заводом, але й від фінансових документів, і пов’язують з новою владою можливість захисту своїх прав. Тому й вимагають вiд ФДМ бiльш чiткої позицiї. Але, очевидно, нове керівництво Фонду непокоїть юридичний аспект проблеми, i вiн намагається застрахуватися політично й економічно. Якщо пакет доведеться повертати державі, треба якимось чином повернути гроші консорціуму «Придніпров’я». Як кажуть фахівці, у будь-якої реституції є юридичні наслідки. І щоб прийняти на себе вантаж цих наслідків, потрібно ретельно вивчити правову природу присутності у ФДМ корпоративних прав на акції Нікопольського заводу. Можливо, у чиновників виникає й приховане бажання не брати на себе відповідальностi за остаточне рішення або «фатальний» підпис. Так що до рішення Печерського суду чекати будь- яких радикальних кроків від ФДМ не варто. Хоч, якщо говорити про політичну відповідальність за реприватизацію НЗФ, то її вже взяла на себе прем’єр-міністр України, зробивши далеко недвозначну заяву (яку ми процитували вище) і, до речі, звільнивши Фонд від необхідності ризикувати своїм іміджем…
