Перспективи України внаслідок розвідування та видобутку сланцевого газу можна порівняти хіба що з перспективами вступу нашої країни до Євросоюзу. Але з тією лише різницею, що євроінтеграція вже усвідомлена українцями як усебічно вигідне цивілізаційне рішення, тоді як ставлення до сланцевого газу, а вірніше можливих наслідків нинішніх технологій його видобутку, навіть лояльними не можна назвати. Україна й оточуючий її світ залучаються в усе запеклішу дискусію про те, чи можлива і чи корисна, а головне — чи безпечна сланцева революція.
Представники країни, яка її успішно здійснила, переконують: наважуйтеся — не пошкодуєте. Посол США Джон Тефт сказав нещодавно журналістам одного з телеканалів, що видобуток сланцевого газу підвищить конкурентоспроможність економіки України, збільшить кількість робочих місць у країні. Якщо пригадати досвід американської сланцевої революції, то, за його словами, можна прослідкувати, як зменшилася економічна складова виробництва сталі та хімічних компонентів. Поступово почала дешевшати електроенергія. А головне, впевнений посол, індустрія сланцевого газу сприяє боротьбі з безробіттям. За декілька років у США було створено понад 650 тисяч нових робочих місць. Причому не лише на підприємствах добувної сфери, але й у причетних до неї галузях, таких як виробництво сталі для необхідних конструкцій, машин для перевезення вантажів тощо. Сюди ж належать готелі та ресторани, підкреслив Тефт, у яких живуть і харчуються фахівці, що займаються відповідною діяльністю.
Курт Освальд, партнер міжнародної компанії Ей Ті Карні, провів дослідження про роль сланцевого газу в майбутньому Європи та прийшов до висновку, що Україна має всі шанси перетворитися з імпортера в експортера газу. В ефірі одного з українських телеканалів він нещодавно запевняв, що до 2030 року завдяки значним запасам сланцевого газу, Україні та Польщі дістанеться лідерство на газовому ринку Європи. На його думку, це буде забезпечено не лише великими родовищами, але і наявністю політичної волі вищого керівництва держав, яке повинне почати розвиток цієї галузі. Як наголошує аналітик, головним позитивним наслідком видобутку сланцевого газу для України може стати скорочення залежності від імпортного газу, зокрема російського. Україна навіть може почати експорт свого газу, що, зокрема, може добре позначитися на торговельному балансі та економіці країни взагалі.
Аналогічну думку висловлює і колишній член парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Олександр Гудима. Він нагадує, що найближчими роками американські компанії Shell і Сhevron почнуть промисловий видобуток сланцевого газу на території України, і ми можемо продавати його до Європи, використовуючи для транспортування потужності української ГТС.
На жаль, слухання про екологічні наслідки видобутку сланцевого газу в Україні, які пройшли в Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, далеко не в усьому підтвердили вищесказане. Зокрема, в матеріалах, підготовлених апаратом комітету, вказується, що Верховною Радою отримані багаточисельні звернення громадських організацій, територіальних громад і громадян, стурбованих можливими наслідками та ризиками видобутку сланцевого і так званого нетрадиційного газу в густонаселених, техногенно переобтяжених регіонах України. Як наголошується в матеріалах, плани видобутку сланцевого газу обурюють громадськість своїми масштабами та можливими екологічними ризиками. Відповідні звернення з України вже надходять до міжнародних організацій і Європарламенту.
Національним екологічним центром України спільно з Міжнародною організацією «Екологія —право — людина» підготовлені відповіді на питання, які найбільше хвилюють людей на територіях, де проводитимуться розвідування та видобуток сланцевого газу. Ось деякі з цих відповідей, у яких йдеться про можливі наслідки. В результаті геологорозвідування та видобутку сланцевого газу, підвищується ризик забруднення поверхневих і підземних вод, можуть бути вичерпані запаси прісних підземних вод, завдана шкода запасам лікувальних мінеральних вод. Неминуче забруднення ѓрунтів важкими металами та нафтопродуктами.
Усі ці висновки були підтверджені та розгорнуті під час комітетських слухань. Науковці, що брали в них участь, не підтвердили тези прибічників видобутку сланцевого газу в Україні, зокрема радника міністра екології та охорони природного середовища Петра Голуба, що ѓрунтується на тому, що при суворому дотриманні стандартів ризики для людини та довкілля якщо і не відсутні зовсім, то є мінімальними.
Так, керівник Національного екологічного центру Ярослав Мовчан продемонстрував розломи в Дніпровсько-Донецькій западині, зафіксовані Центром аерокосмічних наук НАНУ. Він зауважує, що компанії Shell «не поталанило, тому що такої складної геологічної штуки у світі більше немає». На його думку, тут «можна думати про газ, але перед цим потрібно сім разів відміряти, а потім робити фрекінг (гідророзрив пласту. — Авт.), але не робити його до того, як все це (дослідження. — Авт.) буде зроблене».
Мовчан розповів, що йому нерідко ставлять питання: «Як ти, державник, патріот, можеш бути проти енергетичної незалежності держави, якої можна досягти, якщо використовувати сланцевий газ?» Відповідаючи, він вказує, що не хоче для України ще однієї проблеми. Зокрема, він перераховує шкідливі речовини, що використовуються при фрекінзі. Це, за його словами, етиленгліколь, бензол, толуол і ще сотні реагентів, які компанії відмовляються показувати... канцерогени, токсиканти. «Все це — елементи загрози», — говорить науковець і зауважує, що небезпечної хімії в розчинах, які закачують під землю, начебто не так багато, але з урахуванням обсягів необхідних розчинів цієї хімії набирається сотні тонн. «Але коли у нас є тріщини, розломи, цю хімію неможливо проконтролювати, — говорить Мовчан і робить висновок, — таким чином, небезпеку важко переоцінити». Він також посилається на статистичні дослідження Єврокомісії, в яких констатується, що протягом першого року експлуатації 6% свердловин протікають, а впродовж наступних 30 років протікає більше половини з них.
Кандидат геолого-мінералогічних наук, викладач Львівського національного університету Анатолій Харкевич говорив про небезпеку при видобутку сланцевого газу на Олеській ділянці. «Якщо в США свердловина дає промисловий видобуток упродовж 30 років, то результати, отримані при бурінні на сланцевий газ у Польщі, дозволяють говорити, що такий газ на Олеській ділянці відсутній. Крім того, тут поширені регіональні порушення, що є негативним чинником і реальною загрозою для якості питних і мінеральних підземних вод. Під дією гідророзривів водонепроникні шари пропускатимуть через тріщини хімічні речовини, і вода буде отруєна».
Ще різкіше характеризувала проблеми, пов’язані з використанням хімікатів для гідророзриву, кандидат фармацевтичних наук, хімік-токсиколог Софія Кубрак з Львівського національного медичного університету. Зокрема, серед небезпечних хімічних речовин вона називає демітол-сульфат — токсичну та канцерогенну речовину, що використовувалася під час першої світової війни як сильна бойова отрута. При виконанні фрекінга на поверхню землі не повертається і залишається в пластах 20% розчину, що закачується в свердловину — а це вже небезпечно. Останні 80% піднімають і збирають у спеціальних резервуарах. Але там велика кількість летких отрут. «Вони створюють так звані тумани, піднімаючись у вигляді парогазової фази, а при невеликому вітрі розсіюються, — говорить хімік-токсиколог і продовжує: — А потрібно враховувати, що в Україні на квадратному кілометрі проживає 120 чоловік, а не дві людини, як у США».
Глава Американської торговельної палати в Україні Хорхе Зукоскі спробував дещо понизити градус дискусії. За його словами, Україна перебуває на етапі розробки законодавства про видобуток сланцевого газу, що створює можливості для ефективного вирішення екологічних проблем. «Я був би дуже вдячний, якби це складне завдання вирішувалося в тісній співпраці з інвесторами, що допомогло б створити баланс інтересів держави й інвесторів, захистити довкілля», — зауважив Зукоськи.
