Сьогодні виникають такі питання.
Чи приречена й Україна на охолодження ділової активностi після жорсткої посадки американської економіки? Чи можливий декаплінг? Інакше кажучи: а) Чи реально купірувати послаблену дію зовнішніх факторів? Чи можна буде задіяти компенсуючi внутрішні фактори без високої інфляції? Одного разу це було можливо (2001—2002 рр.). Яким буде формат руху економіки США? б) Що чекає на свiтову економiку — глобальне уповільнення чи широкомасштабна рецесія? в) Що буде в Росії, Європі, Азії, на Близькому Сході? Чи зможе сукупний попит країн БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) компенсувати зменшення американського (США)? Джім О’Ніл, головний економіст Goldman, вважає, що це можливо (3,5% росту світового ВВП за рахунок попиту країн БРIK). г) Українська макроекономічна політика буде адаптивною чи превентивною?
В балансі ризиків домінують ендогенні (внутрішні). Тому важливо отримати відповіді й на такі питання. Якою буде монетарна політика уряду? Як уникнути некоректного перегляду бюджету? «Джин з пляшки» — надмiрнi видатки листопаду—грудня, випущені з казначейського рахунку. Чи буде його черговий раз звідти звільнено? Чи не станеться після цього реновації інфляції у І кварталi 2009 року? Якою буде і як довго триватиме політична турбулентність? Відомо, що при входженні в її зону може статися:
— послаблення інвестиційного потоку;
— відтік капіталу;
— інфляційні й девальваційні очікування.
Наскільки подорожчають енергоносії? Чи розпочнеться друге тарифне ралі? Наскільки проінфляційним буде бюджет 2009 року? Чи вдасться тримати 4,8 гривні за долар США до кінця року? Чи зможемо просувати гнучку курсову політику Нацбанку? (Курс сьогодні дихає...)
Вигоди бізнесу сьогодні — розрив між ринковим 5,07 і офіційним 4,85. Платять податки з 4,85 а продають валюту по 5,05. Розрив — 4,5% на користь бізнесу. У травні він доходив до 12,2% на користь уряду.
Є інтереси експорту. Вони отримують зараз підтримку. Але не треба шкодити енергетичному та інвестиційному імпорту. Тому НБУ вийде на ринок. В потрібний час і в потрібному обсязі.
Наскільки сильним буде тиск на незалежність Нацбанку і Мінфіну? Чи зуміємо експортувати зерно? Масштабно. Чи відкриється хоча б хвіртка для другого кола реформ? Якою буде погода?
Справа не складна — перерахувати ризики.
Проблема — в прогнозі матеріалізації ризиків. Менеджмент ризиками повинен базуватися на генеруваннi другої хвилi реформ, що передбачає корекцію макроекономічної політики.
Макрокорекція. Без неї не буде зупинено галопуючу інфляцію і сповзання економіки на послаблену траєкторію зростання. Можливо, це буде шоста корекція з 1995 року.
Перша. Спроба підтягнути структурні, перш за все — бюджетну, реформи. Не все вдалося. Але після тимчасового послаблення монетарної політики врешті-решт у 1996—1997 роках відновили фінансову стабільність, провели грошову реформу й здійснили малу приватизацію.
Друга. У 1998—1999 рр. у відповідь на інвазію фінансової кризи з Росії вдалося ужорсточити фіскальну політику і обмежити девальвацію гривні заради недопущення більш масштабного фінансового струсу й майбутнього (у 2000 р.) відновлення економічного зростання після десятирічного спаду.
Третя. У 2000 році перейшли до практично бездефіцитних бюджетів, здійснили широкомасштабну монетизацію розрахунків, дебартеризацію і створили фундамент майбутньої стабільності гривні.
Четверта. Відбулося різке послаблення фіскальної політики у 2004 році. Сталася різка соціалізація видатків. Почався споживчий бум. Повернулися високі бюджетні дефіцити. Інфляція знову стала двозначною. Інфляція в Україні означає, що якась частина економіки зростає вище за її довгостроковий потенціал.
Почав формуватися локальний перегрів. Лакуни перегріву. Бум доходів і споживчого кредитування.
П’ята. Спроба зворотнього руху відбулася наприкінці 2006-го і в перші два місяці 2007 року. В бюджет 2007 року заклали більш оптимальне співвідношення зростання інвестицій і номінальних доходів. Почався відхід від шпагату 1980 років між нарощуванням споживання і модернізацією основного капіталу до посиленого акценту на інвестиції. З квітня відбулася ревізія цих намірів і корекцію макроекономічної політики було зупинено. Отримали ренесанс ситуації кінця 2004 року.
Нова корекція означає наступне.
1. Повернення до бездефіцитних або малодефiцитних бюджетів.
2. Відновлення пріоритету макростабільності з низькою інфляцією, як у 2001—2003 роках.
3. Перехід до гнучкого курсоутворення.
4. Створення передумов для переходу до режиму таргетування інфляції.
5. Започаткування другої хвилі економічних реформ:
— пенсійної;
— комунальної.
6. Реінкарнація призупинених реформ:
— аграрної;
— адміністративної;
— енергетичної;
— дерегуляції бізнесу.
7. Оголошення всеукраїнського походу за ресурсозаощадження та інтенсифікацію.
8. Реновація приватизації в ув’язці з реформами в сфері інфраструктури.
9. Судова реформа.
10. Обмеження зовнішньої боргової політики.
СТИСЛО
1. П’ятирічка бюджетних дефіцитів не має бути пролонгованою
2. П’ятирічка інфляції у двозначному вимірі має бути залишена лише в спогадах.
3. Трирічна приватизаційна блокада має бути знята.
4. Треба здійснити реінкарнацію аграрної реформи.
5. Має бути започаткований всенародний рух за енергозаощадження.
В Україні має бути розроблена і задіяна Програма відновлення макроекономічної стабільності.
