Є думка, що підприємлива та вміла людина сама себе прогодує чи то в селі, чи то в місті, та й у будь- якій ситуації, навіть на безлюдному острові. І дійсно, в неї значно більше шансів вижити, ніж у того, хто очікуватиме манни небесної. Утім, йдеться не про острів, а про суспільство, де таким людям відведено ще й важливу соціальну місію: бути живильним і організуючим середовищем для зростання економіки. Звичайно ж, підприємництво, особливо так зване мале та середнє, повинно для цього спиратися на розвинуте ринкове законодавство, яке враховує та захищає інтереси бізнесу. Тут Україна останнім часом істотно просунулася вперед, хоча ще й досі на цьому полі залишається чимало прогалин. Та окрім законодавчої підтримки, малий бізнес повинен мати ще й матеріальну, тобто фінансову. Без цього й підприємливість допомагає далеко не завжди.
Саме це мені хочеться безупинно пропагувати в нашому політикумі та управлінському істеблішменті, де й без того кожний з цим, принаймні на словах, глибоко згоден. Та коли доходить до конкретних бюджетних показників, то малий та середній бізнес настільки ж одностайно випускають у самостійне плавання... І коли дійсно якийсь мізерний відсоток виживає, ми пропагуємо це як велике досягнення. Тим часом такий бізнес у всьому цивілізованому світі є засобом існування мільярдів людей. І коли в таких державах стверджують, що цьому сектору економіки приділяється значна увага й він розглядається як об’єкт державної політики, то це не просто риторика, а конкретні гроші, якими може на сприятливих для себе умовах скористатися майже кожна доросла людина з відповідними намірами. Так, у Японії щороку виділяється $6 мільярдів, у США — $15 мільярдів. І це при тому, що бізнес там, безумовно, вже давно розвинутий. Звичайно, ця політика та здійснювана згідно з нею підтримка залежать від можливостей національної економіки. Але як жінка, я хочу підкреслити й інше — ефективність державних інвестицій у бізнес можна порівняти хіба що з сімейними інвестиціями в здоров’я, виховання та навчання дітей. Тож той, хто відстоює інші пріоритети і вкладає, наприклад, у машини, може на старості пізнати й самотність, і бідність...
Державна політика щодо малого підприємництва визначається у нас законами «Про державну підтримку малого підприємництва» та «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні». Навколо цих актів уже накопичилася величезна гора красивих і правильних слів. Та чи реалізуються ці символи у щоденному бутті суспільства? Відповідаючи, можна послатися на те, що процес іде й поступово кількісні словесні показники перетворюються на якісні, тобто фінансові. Дійсно, певні зрушення в бізнесовому середовищі, пов’язані з поліпшенням кредитування підприємницької діяльності, останнім часом відбулися. Дещо подешевшали гроші, істотно зріс кредитний портфель банків, з’явилося розуміння того, що довші кредити корисніші для економіки, ніж короткі. Проте, як і раніше, банківські кредити залишаються практично недоступними для середнього та особливо малого бізнесу або ж через їхню дорожнечу, або ж через відсутність застави та гарантій. Залишається йти до підпільних лихварів, що рівнозначно ледве не довічній кабалі, або залишати справу без подальшого розвитку, що рівнозначно її смерті. Саме в такий момент бізнесменові може потрапити до рук Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва. Однак заходи з її реалізації щорічно затверджуються Кабміном, а обсяги їхнього бюджетного фінансування — Верховною Радою в законі про держбюджет. Головний розпорядник коштів на програму — Держкомітет з питань регуляторної політики та підприємництва. Головний організатор виконання більшості заходів — Український фонд підтримки підприємництва.
Однією з шести підпрограм, профінансованих Фондом в рамках виконання «Міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва» є підпрограма з виробництва екологічно чистої продукції. Це комплексний соціальний, науковий і комерційний проект, метою якого є підтримка і розвиток малого бізнесу, зайнятого у виробництві грибів. Виконавцем підпрограми визначено ЗАТ «Комгрі». Підприємство будує сучасний комплекс з виробництва субстрату для вирощування грибів, системи внутрішніх комунікацій, камери ферментації, вентиляційнi та іншi виробничi приміщення. Воно придбало необхідне обладнання, створило 43 додаткових робочих місця і перерахувало до бюджету більше 750 тисяч гривень. Це достатньо характерний приклад роботи Фонду з підприємцями. Однак наші можливості далеко не безмежні.
Від задекларованої ідеї до її практичної реалізації, на жаль, шлях не такий вже близький та прямий. Незважаючи на те, що закон про Національну програму був прийнятий ще у 2000 році, реальне фінансування заходів цієї програми вперше було здійснено лише торік. І розмір асигнувань у 2003 році становив 52 мільйони гривень. Процедура розподілу цих коштів, яких, звісно, не вистачає на всі потреби малого та середнього підприємництва, має бути законною та прозорою. Для цього при Фонді створено координаційну раду з питань пріоритетів у фінансуванні заходів Національної програми та тендерний комітет.
Торік Фондом проведено більше 60 тендерів, конкурсів і котирувань. За їхніми наслідками та згідно до рекомендацій координаційної ради малому та середньому бізнесу країни було виділено близько 40 мільйонів гривень фінансової підтримки (80% від отриманої суми). Частина цих коштів спрямовувалася на створення мережі регіональних і місцевих фондів підтримки підприємництва, а також на розвиток регіональної інфраструктури підтримки підприємництва. У 15-ти областях, визначених тендером, на базі регіональних фондів підтримки підприємництва створені консультаційні, ресурсні, інформаційні або бізнес-центри. Значна увага приділялась впровадженню освітніх програм як для підприємців, яким торік надано понад п’ять тисяч консультацій з питань ведення бізнесу, так і для працівників інфраструктури підтримки підприємництва. Фінансова підтримка надавалась на строк до трьох років під 7% річних. Це дозволило тільки на початковому етапі реалізації проектів створити й підтримати понад 1100 нових та існуючих робочих місць. І нам приємно, що структури, які користувалися грошима Фонду, вже перерахували до бюджетів різних рівнів близько чотирьох мільйонів гривень. Це свідчить про ефективність програмного підходу до проблем підприємництва й підтверджує доцільність і перспективність пролонгації Національної програми. У травні минулого року відбулися парламентські слухання з цих питань, а у вересні — «круглий стіл» у Комітеті з питань промислової політики і підприємництва. Згідно з матеріалами цих заходів, було розроблено проект програми на 2004 рік. Він також містить узагальнені пропозиції, отримані з різних регіонів. Розрахункова вартість проекту — 106,8 мільйона гривень. Більшу частину (до 80%) передбачалось спрямувати в регіони. Але в процесі узгодження й затвердження цього проекту кількість програм істотно скоротилася і, найголовніше, з нього були вилучені два провідні розділи: програми кредитування суб’єктів підприємницької діяльності та формування регіональної інфраструктури підтримки підприємництва. До того ж, законом про держбюджет на 2004 рік на ці заходи виділено лише 1,8 млн. грн.
Я розумію, що можливості нашої економіки та бюджету досить обмежені. Але чи можна це назвати підтримкою, коли на одного підприємця припадає одна гривня? Щоправда, минулого року невикористаними залишилися 10 мільйонів гривень (вони надійшли тільки 29 грудня), й тепер нашому тендерному комітету є чим займатися протягом першого кварталу. Оскільки грошей замало, то відбір позичальників буде не тільки прозорим, а й особливо прискіпливим. Адже кожна копійка, виділена державою на підтримку підприємництва, повинна повернутися й знову включитися в роботу в цьому напрямі. Крім того, Фонд вишукує й небюджетні джерела для фінансування запланованих заходів і не втрачає надію на підтримку з боку державних і регіональних органів влади, оскільки Національна програма — це не просто одна з багатьох державних програм. Вона уособлює собою визнання владою пріоритетності малого підприємництва для соціально-економічного розвитку держави.
