У 2012 році в Україні та Польщі відбудеться чемпіонат Європи з футболу. Роботи у зв'язку з цим непочатий край. За 5 років чиновники обіцяють розбудувати всю інфраструктуру нашої держави. Утім, не менш важливим, як наголошує міністр культури та туризму Юрій Богуцький, є питання туристичної привабливості. Зокрема, що робитимуть закордонні туристи у вільний від футболу час? Що купуватимуть на згадку про Україну?
Іван Бобков, художник-кераміст і викладач дитячої художньої школи ім. Тараса Шевченка, упевнений, що туристів мають приваблювати сувеніри з національним колоритом. «Мене радує те, що іноземці перестали масово скуповувати матрьошки чи будьонівки» — говорить Бобков. Та чи готові, скажімо, гончарі в прямому розумінні слова виліпити «сувенірне обличчя» України? Бобков дає на це запитання ствердну відповідь. «Якщо особисто від мене, від моїх дій залежить 2012 рік, то я можу гарантувати, що підготуюсь. Буде що показати нашим іноземним гостям, — запевняє гончар і додає, — але я ж не буду стояти з керамікою на футбольному полі, або на трасі торгувати... Якщо робити якусь акцію, то де? Пирогів он погрожують закривати, будувати щось там, Андріївський узвіз — реконструювати до 2012 року...».
За словами Бобкова, останнім часом інтерес до гончарства в суспільстві підвищився, хоча народні майстри й не ставлять за мету підлаштуватись під споживача. Популярність кераміки щороку зростає, згадати хоча б ярмарок у Пирогові, який щорічно відвідує Президент. «Хоча, у принципі, ярмарок у Пирогові — це більше для задоволення, аніж з якоюсь конкретною метою заробити. Тому чекаємо замовлень, працюємо...», — констатує Бобков.
Але як скласти ціну на такі сувеніри? Для пересічного українця купити гарну керамічну вазу або скульптуру не завжди по кишені, іноземцям же — зовсім недорого. «Я працював у Польщі деякий час. У них у першу чергу цінується ручна робота» — розповідає Бобков. В Україні ж це, за словами гончара, майже не цінується. «У нас ще одна проблема — литво. Начебто вони нам і не конкуренти, але той самий горщик для квітів у магазині коштує, скажімо, шість гривень, а наш — приблизно 16 ть. Але це ж зроблено нашими руками, це праця людини, а не машини. Мало б відповідно і коштувати...» — розмірковує майстер. До того ж нині в гончарів виникла проблема з сировиною: «елітні» поклади глини, за їхніми словами, скуповують великі підприємці. Тож майстрам, які працюють на себе, доводиться брати глину там, де споруджують нові станції метро.
Наші гончарі працюють за стародавніми технологіями і мають надію на розвиток своєї справи, планують гідну її представити закордонним гостям.
А от Тетяна Логвінова, ремісник з Андріївського узвозу, не вірить у провідну представницьку роль гончарства. Вона віддає безумовну перевагу виробам з дерева та полотна. «Великі гончарні вироби буває незручно транспортувати, проте по ціні вони бувають і доступніші, і рентабельніші...» — розповідає вона. Щодо матрьошок та будьонівок, то, за словами Логвінової, їх скуповують в основному американці. Європейці ж прагнуть купити на згадку щось з етнічним забарвленням. Україну нині презентують переважно вироби з дерева, полотна. Логвінова впевнено дивиться у завтрашній день. З її слів, тому, що «Андріївський узвіз планують реконструювати, але ремісників та художників обіцяють не чіпати, тож ми з нетерпінням чекаємо на велику кількість туристів», — говорить вона. Отже, дорога для футбольних фанатів з Європи відкрита не лише на стадіони, а й до таких осередків української культури, як Андріївський узвіз. Закордонним гостям тут буде що купувати. Якщо, звичайно, власті почують їхню вимогу — щоб хоча б не заважали, дали можливість вільно творити і звичайно ж, добре заробити під час чемпіонату.
