Нова структура «Сибірського алюмінію» в загальних рисах виглядає так: група перестає виглядати аморфним утворенням і ділиться на три окремі блоки: два холдинги, що об'єднують суто алюмінієве виробництво й сировинні компанії, та авіаційний підрозділ.
Головне, що за такої організації створюються умови для розширення бізнесу у кожному з напрямків (алюміній, авіація, сировинний дивізіон).
Крім того, лише такий підхід дозволяє досягти розумної ефективності й прозорості управління дуже розгалуженим алюмінієвим бізнесом, водночас підвищивши стійкість цього бізнесу. Нарешті, різко підвищується капіталізація об'єднаних компаній, що дає певні переваги в разі виходу на ринок позикових коштів, а також при роботі зі збуту продукції.
Проте всі переваги справжнього холдингу в «Сибірському алюмінії» розуміли давно. В стратегічних планах розвитку ще рік тому означалися й злиття в єдину структуру, підвищення капіталізації й ефективності тощо.
Що ж усе-таки спонукало «Сибірський алюміній» до різкої перебудови саме зараз?
Від відповіді, що лежить на поверхні, не намагаються відхрещуватися навіть у самому «Сибірському алюмінії»: поспіх, викликаний планами об'єднатися з Саяно-Шушенською ГЕС, що їх активно підтримує РАТ «ЄЕС Росії». Тому підвищення капіталізації, тобто збільшення сукупної частки групи в новостворюваному холдингу, й стало завданням номер один. Саме з цієї причини в Об'єднані компанії «Сибірський алюміній» (ОКСА) потрапили найбільш дорогі активи «Сибірського алюмінію».
Нове угруповання активів «Сибірського алюмінію» дозволяє майже напевно говорити не лише про те, що його злиття з ГЕС усе-таки здійсниться, але й про напрямки подальшої експансії групи. Міркувати можна приблизно так. Припустимо, що в українських урядових структурах йде активне обговорення варіантів управління держпакетами акцій проблемних алюмінієвих заводів. Як один із варіантів розглядається злиття цих виробництв, можливо, із залученням сторонніх інвесторів. Поява російської енергометалургійної компанії, в капіталі якої опосередкована присутня держава, різко збільшує маневрові можливості «Сибірського алюмінію» на українському ринку. В тому числі дає реальний шанс об'єднатися з українськими алюмінійниками, насамперед із Миколаївським глиноземним заводом.
Авіабудівельна компанія «Авіакор» також, мабуть, зовсім не випадково виділена в окремий дивізіон. Дуже ймовірно, що найближчим часом буде створено російсько-українську авіаційну корпорацію. А таке об'єднання навряд чи було б можливим, якби «Авіакор» виявився включеним у ОКСА. Розміри останньої можуть відлякати українські авіаційні й машинобудівні заводи: їх частки участі в акціонерному капіталі виявилися б заниженими порівняно з часткою «Сибірського алюмінію».
Нарешті, виділення сировинних виробництв у єдину компанію дозволить більш ефективно організувати співпрацю з підприємствами металургії, в яких «Сибірський алюміній» зацікавлений, але поки не має в них достатнього пакету акцій. Наприклад, група не приховує свого інтересу до Сорського ГЗКу (молібденова промисловість). А наявність вугільних шахт і розрізів у структурі «Союзметалресурсу» явно вказують на те, що група не проти зайнятися чорною металургією та теплоелектроенергетикою. Поки, правда, дуже важко сказати напевно, які саме заводи й електростанції опиняться «під ковпаком» у «Сибірського алюмінію».
