Адвокати Інвестиційно-металургійного союзу (ІМС) минулого тижня, у п’ятницю, дуже пишалися рішенням Печерського суду Києва, що визнав безпідставними всі позови фізичних осіб із приводу законності приватизації металургійного комбінату «Криворіжсталь»... Але того ж самого дня рішення Господарського суду столиці повернуло це підприємство в лоно держави, що дозволило прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко гордо заявити, що відтепер «Криворіжсталь» «є державним підприємством». Два протилежні рішення судів — з юридичного погляду — абсолютний абсурд. І заяви про «плюралізм судових рішень» не дуже обiзнаного у цьому питаннi прем’єра дуже слабко співвідносяться не лише з теорією, а й навіть зі збитковою практикою вітчизняного судочинства. Висновок звідси один: добродії в мантіях і шапочках перетворили на фарс досить серйозну справу, за результатом якої пильно стежать і в нашій країні, і за кордоном.
За словами адвоката ІМС Олексія Резникова, у Господарському суді навіть не заслуховували сторін. «Суддя Надія Качан оголосила перерву, а через десять хвилин повернулася, аби зачитати рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу контрольного пакета «Криворіжсталі». Вона зобов’язала Фонд держмайна забезпечити повернення суми, сплаченої при приватизації. «Механізм повернення коштів не був озвучений, — розповідав адвокат пресі. — Ми протягом десяти днів подамо апеляцію».
Цікаво, то як можна владнати цю ситуацію, якщо, за словами партнера адвокатської компанії «Правіс: Резников, Власенко та партнери» Сергія Власенка, рішення Печерського суду є остаточним й оскарженню не підлягає (якщо ніхто з учасників процесу не звернеться із заявою про перегляд справи через нові обставини). Власенко впевнений, що «у цій ситуації жодних нових обставин бути не може. Суд розглянув усе, що стосувалось питань приватизації «Криворіжсталі». Абсолютно все».
У Печерському суді, за словами адвокатів, позивачі у справі говорили про процедурні порушення під час проведення конкурсу з приватизації «Криворіжсталі». І жодним чином не ставили питання про ціну. Виявляється, згідно з чинним законодавством, ціна об’єкта придбання не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Але уряд, втомлений від дивацтв української Феміди, мабуть, вирішив заднім числом дещо поправити законодавство. За словами міністра економіки Сергія Терьохіна, зараз розробляється закон, згідно з яким сьогоднішньому власнику «незаконно» приватизованого об’єкта запропонують зробити доплату. Відбуватиметься все так. «Проведемо, наприклад, оцінний аукціон, — розповідає Терьохін. — Хто хоче, хай називає ціну, та вносить 20% застави від названої суми». А коли будуть відомі результати аукціону і виграє не його сьогоднішній власник, то він матиме право пріоритету. Протягом певного часу він матиме можливість доплатити до запропонованої ціни. А невдалому новому власнику заставу повернуть. Якщо ж нинішній власник не виграє аукціону i не доплатить, його ввічливо «попросять», компенсувавши збитки та визнавши угоду недійсною, як здійснену всупереч моральним (?!) засадам суспільства.
Підхід, як кажуть гумористи та сатирики, які набирають новi сили на реприватизаційних сюжетах, звісно, цікавий. Але ніхто чомусь не каже про те, хто винесе рішення про незаконність придбання об’єкта. За Конституцією це може зробити лише суд. Але схоже, уряд наділяє себе ще й правом виносити правові рішення, керуючись мораллю, тобто неписаними нормами. І тут виникає паралель із деякими країнами Сходу, де духовенство вимагає покласти в основу судочинства не закони, а норми шаріату, які можна тлумачити, як заманеться.
Природно, при цьому не може не виникати запитання — кому та навіщо це потрібне? Чітку відповідь на нього, знову ж таки, може дати лише суд, і це, не виключено, справа часу. Але найочевидніша версія полягає в тому, що уряд уже зараз вельми прозорий і дещо грубувато працює на вибори, намагаючись забрати у потенційних противників фінансову базу.
Законопроект про доплату, звісно, лише розробляють. Експерти мудрують над формулою оцінки, що повинна відповідати Цивільному кодексу та Конституції, тобто складають щось на зразок нової баєчки про ситих вовків і «цілих» овець.
На думку Олексія Резникова, все це лише пусті розмови. «Оцінку проводили згідно з методикою оцінки приватизовуваних об’єктів. Її проводила група оцінювачів, і все це перевіряли, уточнювали тощо. Тому говорити, що вона правильно чи неправильно проведена, немає жодних юридичних підстав. Якщо ж десь законом встановленим шляхом буде вирішено, що оцінка була не вірною, тоді це питання можна порушувати лише в суді», — пояснює він.
Але, схоже, формулу оцінки розробляють заново, щоб визначити, чи правильно оцінювали за старою формулою. За словами Резникова, «визнання договору купівлі-продажу недійсним означатиме, що порушення сталося з боку продавця, й консорціум матиме не лише право на повернення коштів, які він заплатив за пакет, а й на звернення до продавця з вимогою відшкодування збитків». «Здається, що сьогодні ніхто не усвідомлює, чим це може закінчитися для інтересів держави. Збитки можна нарахувати величезні», — зазначає він.
Отже, адвокати ІМС мають 10 днів на подачу апеляційної скарги, поки рішення Господарського суду не набуде законної чинності. Якщо й Апеляційний суд Києва залишиться на позиціях первинної інстанції, то буде подана касаційна скарга до Вищого господарського суду. Потім, можливо, ще один розгляд «Криворізької справи» у Верховному суді України. А далі вже Європейський суд із прав людини у Страсбурзі… Щоправда, влада хоче представити справу трохи інакше та переконати суспільство і власників оспорюваного майна в безальтернативному підході: або відберемо, або доведеться доплатити.
А тут уже варіантів мало. Проте юристи ІМС переконані, що через 3—5 років вони знову прийдуть на «Криворіжсталь» із рішенням Страсбурзького суду в руках і конфіскують вилучену власність. Резников розповів про цікавий діалог між відповідачами та позивачами в суді. «Скільки акцій ви хотіли придбати?» — «Вісім». — «А оспорюєте пакет у 93%?» Тим часом ФДМ і сьогодні належить 1,7% статутного фонду цього підприємства — це понад 67 мільйонів акцій. Тож дуже важко стверджувати, що права громадян-позивачів були якось порушені. Потенційна можливість придбати жадані акції в них залишається. «Печерські судді це встановили, тому й змінили своє первинне рішення», — усміхаючись, констатує адвокат і додатково зазначає, що позивачі не є промисловими інвесторами, не виробляють та не могли б виробляти чорний прокат. Тоді як затверджена парламентом програма приватизації (пункт 10) чітко окреслює ці умови.
