Спроба останнього директора «Ротора», відомого черкаського бізнесмена Валерія Івченка розполовинити «гіганта» на дві структури та бодай одну з них підняти з колін не вдалася. Хоча, згідно з указом Агентства із упередження банкрутства, в Черкасах були утворені та майже рік проіснували самостійно два підприємства, що постали з «попелища» старого «Ротора». Це власне «Ротор», який прийняв у спадок від тезки застаріле обладнання (оціночна вартість — майже 40 млн. грн.) плюс усі борги, та новозареєстроване держпідприємство з гучною назвою «Зубр і Ко», яке отримало переважну частину новітніх верстатів (вартість — понад 70 млн. грн.) та чистий, незаплямований борговими зобов’язаннями банківський рахунок.
Поки «Ротор» існував у «роздвоєному» стані (письмову згоду на реструктуризацію дала облдержадміністрація), його не випускали з-під свого пильного ока контролюючі органи. Найбільше «уваги» приділялося «Зуброві» та особисто В. Івченку. Йому доводилося воювати на «два фронти» — відбиватися від численних перевірок і водночас працювати над розробкою кількох нових, у тому числі й державних програм: спільне з росіянами виробництво дизелів, випуск надсучасної стрілецької зброї, засобів малої механізації (мотоциклів, мопедів) тощо.
Місцеві можновладці, відчувши в директорі конкурента, а також оцінивши незалежну позицію й небажання ділитися ані славою, ані грішми, постаралися дискредитувати В. Івченка, вміло скориставшись його «буржуйським» іміджем: адже раніше він очолював потужну і впливову фінансово-інвестиційну компанію «Економ-інвест». Підлив масла у вогонь і мер Черкас, який заявив, що реструктуризація «Ротора» суперечить Законові «Про місцеве самоврядування», оскільки не була узгоджена з міськвиконкомом. Водночас проти В. Івченка ополчився колектив, передчуваючи масові звільнення. Додалася до цього і хронічна невиплата заробітної плати, ревність до співробітників «Зубра», де поступово стало налагоджуватись виробництво. У суди та прокуратуру полетіли колективні відозви «розібратися» з керівництвом, «роторівці» погрожували перекрити залізничну колію на Москву. Словом, машина закрутилася...
Далося взнаки й те, що, перебуваючи в статусі директора державного підприємства, колишній бізнесмен В. Івченко поводився незалежно й дозволяв собі занадто різкі висловлювання на адресу державної влади. Зрештою, навіть те, що глава держави Леонід Кучма під час свого візиту на Черкащину позаминулої зими відвідав кілька акціонерних товариств і ні хвилини не викроїв, щоб побувати на багатостраждальному (державному!) підприємстві «Ротор» — факт красномовний.
Урешті-решт, В. Івченку довелося скуштувати і в’язничної баланди. Причину затримання сформульовано так: викрадення паливно-мастильних матеріалів та грошових коштів на суму майже 6 тис. грн... Щоправда, за три місяці його випустили на волю — лікувати інфаркт, який він заробив на нарах. Утім, опального директора про всяк випадок тримають на «короткому повідку» — справу досі не закрито.
Наразі статус-кво «Ротора» відновлено. Крісло директора громіздкого й неповороткого об’єднання посів Валерій Колесник. Уже й обрано новий пріоритет, на який покладають великі надії і керівництво, і понад тритисячний колектив — електроніка.
До речі, в цій галузі кілька років поспіль «б’ється лобом у стіну» ще один «гігант промисловості» Черкащини — канівський завод «Магніт». Результат — нульовий. Хтозна, може, в об’єднаних «роторівців» лоби міцніші.
