Треба сказати, що це «розлучення» визрівало років двадцять. Управління
об’єднання «Укрзахідвугілля» знаходиться в Червонограді — відповідно, там
залишилися й основні ресурси. Це було загалом справедливо, тому що червоноградські
шахти завжди працювали ефективніше від нововолинських.
Врешті і директори шахт, і терком профспілок гірників наполягли на початку
процесу роз’єднання. А що ж інша сторона? Нововолинці не проти, їм, правду
кажучи, подітися нікуди, вони завжди були «бідними родичами». Хоча й нововолинський
міський голова Віктор Сапожников, і директори нововолинських шахт розуміють,
що цей процес для них уже запізнілий: із дев’яти існуючих тут шахт чотири
вже фактично недіючі. На черзі до зупинки ще одна. Кому потрібне об’єднання
із мертвих шахт?
Найбільш імовірним керівником майбутнього «Волиньвугілля» є директор
шахти №1 «Нововолинська» Леонід Гочачко. Оцінюючи нову структуру волинських
гірничих підприємств, він сказав: «У виробничому плані це об’єднання не
має жодних перспектив. Однак його треба утворювати. Хоча б для того, щоб
процес закриття нововолинських шахт був цивілізованим».
Як повідомили кореспондента «Дня» Яну МОЙСЕЄНКОВУ у Мінвуглепромі, проект
наказу про роз’єднання компанії «Укрзахідвугілля» уже готовий, однак ніхто
з заступників міністрів чи інших посадових осіб його ще не візував.
ДО РЕЧI
Радянська статистика фіксувала: на кожен мільйон тонн вугілля, що добувається,
припадає одне загублене людське життя. Більше того, рано чи пізно наступає
момент, коли шахта взагалі стає занадто небезпечною, нерентабельною і її
необхідно закривати. Створювати видимість успішної роботи й посилати людей
на безоплатну «прогулянку» на кілька кілометрів під землю — злочин. Звідси
висновок: в Україні вугільну галузь треба реструктуризувати. Через це пройшли
всі вугледобувні країни. Велика Британія вирішувала цю проблему в середині
80-х через масові страйки, бійки шахтарів із поліцією, людські жертви,
ув’язнення. На 57-мільйонну Велику Британію тоді припадало близько 200
тисяч шахтарів і 170 шахт. Внаслідок реструктуризації більше ніж 100 шахт
були закриті. Сьогодні у цій країні їх усього 15, а шахтарів лише 10 тисяч.
Звільнені отримували компенсацію (30 тисяч стерлінгів), допомогу через
безробіття, уряд оплачував переїзд до нових місць роботи, перекваліфікацію.
У сусідній Польщі 230 тисяч шахтарів. Уряд недавно прийняв детальну програму
реформування вугільної промисловості. Вона розрахована на 4 роки (почнеться
в січні 1999 року). 24 збиткові шахти із 65 закриваються. За 4 роки з галузі
мають піти 120 тисяч чоловік. На здійснення реформи виділяється $4,5 мільярдa,
в тому числі 1 мільярд — на соціальну підтримку шахтарів. Передбачається,
що за рахунок модернізації, реструктуризації і скорочення числа працюючих
до 2001 року галузь із збиткової перетвориться на прибуткову. Скорочення
передбачається провести таким чином. Майже половина працюючих (55 тисяч
чоловік) за 4 роки підуть на пенсію, а 27 тисяч зможуть скористатися шахтарськими
відпустками. Тобто ті, кому до пенсії залишається менше, ніж 5 років, зможуть
отримувати 75% пенсії, якщо підуть з роботи. Для 11 тисяч чоловік, які
звільнилися у 1-й рік реформи, передбачена 100% виплата річної зарплати,
а для тих, котрі звільнилися протягом 2-го року реформи — 65% річної зарплати.
Крім того, цій групі буде надано можливість безкоштовної перекваліфікації.
30 тисячам чоловік, які самостійно знайдуть собі роботу, буде виплачена
зарплата за 1,5 року. Частину грошей на реформу дає світова спільнота,
частину — держава, та основні кошти мають надійти від приватизації галузі.
Юрій ГРЕБЕНЧУК, центр «Діаматік»
