Останнім часом дещо ускладнилася ситуація в ціновій сфері. Але наявні факти, а тим більше їхній вплив на подальший перебіг подій можна зрозуміти лише на основі аналізу інфляційних процесів у листопаді. Більше того, на мою думку, він може сприяти формуванню погляду на можливі підсумки нинішнього року та пошук адекватних заходів цінового стримування. Причому йдеться не стільки навіть про грудень, скільки про ситуацію за межами поточного року.
Отже, почнемо з аналізу. У передостанньому місяці року інфляція виявилася меншою, ніж у жовтні поточного та листопаді минулого року. Але, на жаль, немає підстав оцінювати це як зародження дезінфляційної тенденції. Таке гальмування відзначалося у листопаді 1995, 1996, 1998, 2000-го років, а у 1997 та 2002 роках інфляція залишалася на рівні попереднього місяця. Тож, оцінюючи це як позитивний факт, не можна перебільшувати його значення. Адже за роки економічного зростання листопадова інфляція в середньому становила 0,9%, тобто була нижчою за цьогорічну (1,6%). Більше того, сьогодні, на жаль, перспективу закінчити рік iз однозначною цифрою інфляції практично втрачено, навіть у тому разі, якщо груднева інфляція виявиться меншою за листопадову. Бо антиінфляційна тенденція навряд чи буде настільки сильною, щоб підсумковий (річний) показник інфляції (грудень до грудня минулого року) не перетнув позначку 10 відсотків. Для цього у грудні зростання цін не повинно бути більшим за 0,4%. Ймовірність цього є лише теоретичною. На практиці груднева інфляція за роки незалежності була найменшою в 1996 році та становила 0,9%. У середньому за роки зростання (2000 — 2003 рр.) у грудні інфляція становила 1,5%.
Роблячи такі висновки, нам усе ж треба з’ясувати, завдяки чому взагалі за нинішніх досить складних умов вдалося забезпечити досить помірну інфляцію в листопаді й навіть закласти основу для її подальшого зменшення у грудні. На перше й навіть почесне місце слід поставити стабільність офіційного обмінного курсу гривні. Окрім того, ціновій стриманості насамперед сприяли від’ємне значення змін монетарної бази та маси у жовтні- листопаді, на відміну від їхнього зростання у відповідному періоді минулого року. Багато важать також очікуване зниження цін на хлібопродукти та уповільнення зростання цін на м’ясопродукти після отримання ефекту від раніше вжитих заходів щодо збільшення їхньої пропозиції. Надзвичайне значення має і стабілізація цін на нафтопродукти. Не можна не відзначити відносну фіскальну стриманість уряду (його кошти в Нацбанку скоротилися в листопаді на 9,4% після жовтневого скорочення на 25,4%). Певне значення мали й позитивні зрушення в банківській сфері. До них слід віднести продовження процесу уповільнення кредитної активності. У листопаді процентна ставка за кредитами в національній валюті (середньозважена) зросла на 0,5% (з 17,3 до 17,8) проти її зростання на 0,2% у відповідному періоді минулого року. Хоч як це парадоксально, до позитивних факторів можна також віднести різке зростання депозитів у валюті та скорочення гривневих, що відчутно позначилося на стабільності банківської системи.
Водночас слід розглянути також і причини недостатнього уповільнення інфляції. Тут є декілька факторів, які досить важко розставити за ранжиром. Серед них: інерційна сила жовтневої інфляції, зупинка ревальвації гривні (її курс фактично зафіксовано другий місяць поспіль), вплив вересневого збільшення монетарних агрегатів (грошова база зросла на 4,8%, грошова маса — на 7,2%, тоді як відповідні показники минулого року становили мінус 0,5% та 4,1%). Можна також говорити про недостатню протидію зростанню цін на м’ясопродукти та зниженню цін на хліб та хлібопродукти. І звичайно, не можна не відзначити значний приріст номінальних доходів населення в жовтні, які частково витрачалися наступного місяця. Негативне значення мав відтік депозитів населення з банківської системи (на відміну від його притоку в жовтні-листопаді минулого року). Цьому сприяли не лише політичні події, а й різке зменшення процентних ставок iз строкових депозитів (у листопаді на 5,7%), частково викликане помилковими рекомендаціями... Важко перебільшити значення інфляційних очікувань в атмосфері негативних вербальних інтервенцій політичних діячів і представників урядових кіл. (Швидкість обігу гривні у листопаді зросла на 0,4% на додаток до 1,8% у жовтні. У жовтні-листопаді минулого року спостерігалася протилежна тенденція).
Втім, за усіх негативів існує одна суттєва відмінність цьогорічної ситуації. Це двократне перевищення динаміки ВВП у порівнянні із 2000 роком та більш ніж удвоє менша інфляція, ніж у тому році. Однак небезпечно, що левову частку річної інфляції приносить остання чверть року. Закладається відчутна інерційна сила на 2005 рік. І хоча заходи монетарної стриманості в жовтні й листопаді дещо уповільнять цінову динаміку грудня, та ще більшою мірою вони вплинуть на послаблення інфляційного фону в лютому-березні, але традиційній споживчій активності грудня та січня вони навряд чи завадять «розродитися» чи не найбільшим місячним приростом роздрібних цін.
На що можна розраховувати в антиінфляційній політиці? Найефективнішім шляхом, безумовно, є поєднання гнучкої монетарної політики та жорсткості бюджетної політики, посилення рівня їхньої синхронності та взаємодії. Не можна відкидати й заходи оперативної дії (приміром, збільшення товарної пропозиції на розбалансованому ринку м’ясопродуктів), але навряд чи вони можуть забезпечити вирішальні результати. Варто більше покладатися на ринкові механізми урівноваження попиту та пропозиції. Інфляція в першому кварталі наступного року буде вищою, ніж у відповідному періоді цього року, але її можна буде вгамувати тим швидше, чим скоріше відновиться продуктивна сила тваринництва та буде посилена його бюджетна та кредитна підтримка.
Звичайно, не слід ігнорувати й побоювання відносно того, що сильні монетарні заходи тимчасово зменшать темпи зростання економіки, але вплив цього фактору не варто й перебільшувати. Попит на гроші розігрітий досить сильно. Тож чи не варто взяти паузу заради збереження середньострокової перспективи економічного зростання?
Втім, тут потрібне максимально тонке балансування. Ставки рефінансування бажано стабілізувати, оскільки їх вже й нині можна розглядати як достатньо обмежувальні. У той же час збільшення рефінансування, на яке центробанк пішов, щоб протидіяти скороченню ліквідності банків, не варто нейтралізувати додатковим підняттям цих ставок (основне навантаження щодо підтримки ліквідності лягає на відомі тимчасові обмеження в русі строкових депозитів, тому додаткове стимулювання цього процесу через зниження ставок недоцільне). Потрібно надати нового імпульсу роботі з удосконалення системи валютного регулювання. Відтік депозитів зупинено, але є ризик зупинити одночасно їхній приток у наступному році.
Тож деякi експерти говорять про надiю на те, що центробанк найближчим часом вдасться до підготовки заходів, реалізація яких дозволить у січні перейти до підтримки нормальної ліквідності банків лише ресурсами рефінансування та резервної політики й відмовитися від обмежень на рух строкових депозитів. Я особисто також схиляюсь до цiєї думки.
