Уряд занепокоївся долею цукрових заводів. Сьогодні в країні їх 192, і вони здатні виробити 5 млн. тонн цукру на рік. Проте в сезоні бурякопереробки 2003 — 2004 років брали участь лише 121 підприємство. Обладнання 34-х заводів демонтоване. Ще щонайменше 20 цукрових заводів можуть повторити їхню долю, принісши останній прибуток металобрухтом. Держдепартамент продовольства розробив програму реструктуризації цукрової промисловості. А для того, щоб мали, що реструктуризувати до того часу, коли програма запрацює, голова департаменту Євген Лавров звернувся до керівників обласних адміністрацій із вимогою взяти під особистий контроль долю цукрових заводів.
Рятувати заводи передбачається на законодавчому рівні. Найближчим часом на урядовому комітеті повинні розглядати відповідний законопроект, який потім винесуть на Кабмін. Його суть у тому, що виробники нафтопродуктів при виробництві сумішевих бензинів будуть зобов’язані використовувати високооктанову добавку. Цього року — 1%, наступного — 2%, а до 2007 року законопроект має намір довести вміст її в бензинах до 5%. Сировиною для виготовлення цієї добавки є меляса — відходи цукрового виробництва. Проштовхнувши цей закон, департамент розраховує одним махом допомогти і цукровим заводам — у них підвищується рентабельність, і виробникам цукрових буряків. За прогнозом Лаврова, посіви буряка можна буде подвоїти — і замість сьогоднішніх 900 тисяч гектарів сіяти в країні до 1800 тисяч га цукрових буряків. Крім того, закон вигідний і для виробників спиртів: бензинова добавка, про яку йдеться, — це похідна від етилового спирту. За підрахунками економістів департаменту продовольства, ця програма може принести до бюджету додатково 3 млрд. гривень. Ще одна позитивна її якість у тому, що теоретично виробництвом сумішевих бензинів може займатися кожен, хто має у своєму розпорядженні невелику нафтобазу. А їх в Україні тисячі, включаючи колишні склади паливно-мастильних матеріалів радгоспів і колгоспів. Таким чином, ринок для нового продукту передбачається дуже широкий.
Виробники нафтопродуктів, коментуючи проект, кажуть, що ідея закладена хороша, і, якщо її втілять у життя, вони на цьому зароблять, оскільки зараз при виробництві високооктанових бензинів використовують дорогі імпортні присадки.
Але, як часто в нас буває, все гладко лише на папері. Нагадаємо, що вперше ідея виробництва та використання етилованих присадок з’явилася наприкінці 1990-х років. Її ініціаторами були спиртовики, яким на той момент закрили російські ринки. Програму назвали «Етанол». Як завжди, спочатку підрахували плюси — собівартість спирту та низькооктанових бензинів набагато нижча за ринкову вартість високооктанового пального. Тому рентабельність обіцяла бути високою. Але важлива специфіка етилованих присадок — у їхній гігроскопічності. Вони витягують із бензинів молекули води. Після цього присадка, виконавши свою функцію, втрачає активність, а за найменшої взаємодії з навколишнім середовищем руйнується сама і руйнує високооктанову суміш, що виникла. Навіть якщо створити на виробництві умови, близькі до лабораторних і виключити контакт із повітрям, його все одно не уникнути, якщо не при транспортуванні, то при заправлянні авто.
Наукові роботи із стабілізації етилованих присадок до бензинів тривають не тільки в Україні. Але поки що навіть у Євросоюзі, за налагодженого фінансування та високих екологічних норм, далі лабораторних досліджень справа не дійшла. Таким чином, доля української цукрової індустрії нині залежить від того, чи погодяться виробники нафтопродуктів псувати свої бензини…
КОМЕНТАР
Леонід КОЗОДОЙ , виконавчий директор асоціації «Полiссяцукор»:
— У Вінницькій області залишились 33 цукроварні. З них тільки 22 працюватимуть цього року — немає бурякової сировини. Господарства не мають грошей, щоб вирощувати таку затратну культуру. Виробництво цукру було збитковим через те, що торік в Україну, за даними митниці, ввезли 1550 тис. тонн цукру-сирцю. А на підтримку вітчизняної цукрової галузі держава не дала жодної копійки!
