Вугільна промисловість і суднобудування мають усі шанси отримати друге дихання. Про це вчора на засіданні Кабінету Міністрів заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров. Глава уряду також зауважив, що держава «дуже заборгувала» перед шахтарями. «Коливання політичного курсу протягом десятиліть довели колись потужні, конкурентоздатні підприємства, як кажуть, «до ручки», — наголосив прем’єр. Але зараз, запевнив Азаров, ситуація в країні змінилася: «Ми можемо ставити і вирішувати масштабні завдання. У цих галузей з’явилася чітка перспектива отримати «друге дихання», — сказав прем’єр. А головне, переконаний він, що передові технології використання вугілля в теплоенергетиці та промисловості відкривають абсолютно нові перспективи для галузі. «Топити вугіллям зараз дешевше, ніж газом — через непомірну ціну. Це також факт», — підкреслив Азаров.
Підсумовуючи сказане, прем’єр-міністр доручив Міністерству енергетики та вугільної промисловості скласти «дорожню карту» розвитку вітчизняної вугільної промисловості до 2030 року. При цьому він підкреслив, що важливою складовою цього стратегічного проекту має бути соціальний розвиток територій, на яких працюють вуглевидобувні підприємства. Щоб підійти комплексно до питання, зокрема врахувати демографічні чинники, Микола Азаров доручив залучитися до цієї роботи також Міністерству соціальної політики і запропонував це Національній академії наук.
Також, як стало відомо «Дню» з достовірних джерел у Кабміні, уряд розглядає зараз можливість додаткового виділення з держбюджету двох мільярдів гривень на збільшення заробітної плати працівникам вугільної промисловості. Але поки це рішення лише на етапі обговорення.
ДО РЕЧІ!
Несвяткові спостереження
Спонсорами Дня шахтаря в Донецьку стали два алкогольні бренди
Селище Ясенівське у Луганській області, на відміну від багатьох інших подібних селищ, доволі розвинене. Тут є три школи, будинок культури з бібліотекою, дитячий садок. Кінотеатру і театру тут немає. Єдина розвага молоді — «прогулятися центром» і посидіти у місцевих кафе. Є ще невелика алея, де нещодавно зробили сцену (для свят), яку, до речі, досить рідко прибирають комунальні служби. Лише у свята. І є футбольні поля, за якими теж особливо не стежать. Варто зазначити, що тут не все надто погано — діти грають у футбол, займаються танцями. На цьому, щоправда, вся культурна освіта закінчується, залишивши решту — телебаченню, інтернету та школі. Здавалося б, цього всього недостатньо, але в багатьох селищах і того немає. Центр, яким можна пройтися, нерідко одна брудна неприбрана вулиця, немає футбольних полів, дитячих майданчиків, єдині місця, де молодь може збиратися — бари, дискотеки та двори. Перспектива більшості хлопців таких селищ — робота на шахті. Це основна структура, яка приносить дохід середньостатистичному місту і населеним пунктам, що належать йому, в Луганській області.
Шахти забезпечують більшість жителів таких населених пунктів. Тут живуть шахтарські династії не одного покоління. І здавалося б, тут є два головних свята — Новий рік і День шахтаря. Але, насправді, в цьому є лише частка правди. І якщо на Новий рік бажання виконує Дід Мороз, то на День шахтаря це роблять директори шахт і заводів, міські голови і окремо — кандидати в народні депутати по мажоритарних округах. У кожного свої цінності: у шахтарів — свої, у чиновників — свої. І лише на ДШ ці цінності фальшиво збігаються. Адже гарно проведений День шахтаря може сприяти і «правильному» голосуванню на виборах. Цього дня навіть у невеликі села можуть «привезти» українську зірку (Міку Ньютон, Ірину Білик — у Слов’янську, Руслану — в Ровеньках, Наталю Могилевську — в Первомайську тощо), не кажучи вже про невеликі міста — все заради того, аби подарувати шахтарям та їхнім сім’ям свято, аби вони забули про все те, що було протягом року: маленьку заробітну плату, її затримки, стреси на роботі тощо. Тут і чекають цю зарплату саме до Дня шахтаря, адже до цього свята обов’язково мають дати, можливо, ще й з премією. Цього дня і гроші витрачаються легко. Особливо задоволені алкогольні торгівельні марки.
У Донецьку, наприклад, спонсором Дня шахтаря і Дня міста стали аж два алкогольні бренди. Про цю нісенітницю, коли і діти, і дорослі розмахують прапорами з назвою горілки, коли радість подається під егідою алкоголю, говорила на круглому столі «Дня» в Донецьку Тетяна Дурнєва, експерт ДОО «Комітет виборців України». Вона вважає це як мінімум неправильним, але, на жаль, на законодавчому рівні рамки на такі заходи не обмежені. Ще один приклад — те ж селище Ясенівське Луганської області, де до Дня шахтаря в магазинах раптом закінчився «білий» алкогольний напій. І в усьому цьому немає жодних альтернатив. Систему вироблено давно, працює злагоджено. Один день люди щасливі. Один день — симулякр турботи і відданості шахтарям. У інші ж дні абсолютно байдуже до розвитку, успішності, доріг, зарплат, безпеки, житла та інших дійсно важливих питань.
