У квітні Національний банк України збирається обнародувати важливий документ — «Зелену книгу: Роль НБУ в забезпеченні цінової стабільності», якою ще наприкінці березня започаткував в країні відповідну публічну дискусію. Однак люди, призвичаєні читати по між рядків, мабуть, здогадалися, що йдеться не лише про боротьбу з інфляцією.
У проекті книжки, який можна знайти на сайті НБУ, зокрема, вказується, що «на відміну від багатьох країн посада глави НБУ в недостатній мері захищена законодавством від політичного тиску. При цьому, затверджений держбюджетом для НБУ план з авансового перерахування коштів у бюджет суперечить закону про Нацбанк». Автори також відзначають, що можливість затвердження урядом макроекономічних прогнозів «на основі політичної доцільності».
Компетентні люди відразу ж зрозуміли, що таким чином до відома громадськості доводиться інформація про тиск, який здійснюється урядом в питаннях валютно-курсової політики на так званого мегарегулятора економічних процесів у країні. Втім, Нацбанку насправді гріх так бідкатися. Адже він керується у своїй роботі відповідним законом, тож може апелювати з приводу порушення свого статусу не тільки до громадськості, а й до законодавчої влади і Президента. У свою чергу дії та заяви Віктора Ющенка свідчать про те, що керівництво НБУ захищене і має можливість керуватися виключно законодавством та об’єктивним аналізом ситуації в економіці.
Тим часом далеко не всі регулятори, які також, здавалося б, наділені незалежним статусом, мають можливість ним користуватися. Йдеться, зокрема, про Національну комісію регулювання енергетики, яка чимдалі сильніше перетворюється на карманний урядовий орган, завжди готовий виконувати не лише офіційні розпорядження та доручення, а й, мабуть, телефонні вказівки і керуватися не буквою, а так званим «духом» Закону... Про це свідчить хоча б те, що сьогодні в країні діють вже навіть і не смішні ціни на природний газ власного видобутку, що постачається населенню, встановлені постановами НКРЄ для газодобувних підприємств у січні-лютому цього року. Згідно з ними «Укргазвидобування» зобов’язане продавати видобутий ним газ НАК «Нафтогазу України» за 196 гривень за тисячу кубометрів, «Чорноморнафтогаз» — за 289 гривень, «Укрнафта» — за 199,2 гривні за тисячу кубометрів (усе це без ПДВ). (Порівняймо: імпортний газ надходить в Україну за ціною $179,5 за тисячу кубометрів). Звичайно, НКРЕ при цьому має на що послатися. Це, по- перше, груднева (1996 рік) постанова Кабміну «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін (тарифів)». Вона передбачає, що НКРЕ має встановлювати роздрібні ціни на природний газ для потреб населення за погодженням з Мінекономіки і з урахуванням граничних рівнів цін, встановлених для населення урядом (вони незмінні з 1 січня 2007 року). Крім того, є ще й тимчасовий порядок встановлення таких цін, згідно з яким НКРЕ має при цьому керуватися також вартісним балансом «Нафтогазу України» при закупівлі та реалізації газу.
Тож у НКРЕ, яка в принципі не виключає можливості корегування ціни на газ вітчизняного видобутку, є всі можливості легко відкидати всі пропозиції газовидобувних організацій, які змушені сьогодні нести збитки від цього виду діяльності, що унеможливлює також нарощування обсягів видобутку, оскільки відсутні кошти на розвідку родовищ та буріння свердловин. Відповідь готова: пропонована ціна є економічно необгрунтованою. А як же в такому разі переходити на ринкові роздрібні газові ціни? Нинішні визначено постановою НКРЕ від 19 грудня 2006 року, і комісія мала розглянула пропозиції «Нафтогазу України» щодо визначення єдиної ціни на природний газ для населення та підприємств комунальної теплоенергетики на рівні 980 гривень за тисячу кубометрів. Звичайно ж, ці пропозиції визнано економічно необгрунтованими та просто неприйнятними на даний момент. «У чому ж справа?», — мають право спитати працівники нафтогазовидобувних організацій. І НКРЕ безсоромно (як для незалежного і неполітичного органу), але докладно розповідає: «Встановлення ціни на природний газ для населення на запропонованому для населення рівні призведе до значного зростання роздрібних цін (у порівнянні з діючою ціною природного газу в першій диференційованій групі зростання складе 3,1 рази), що в свою чергу призведе до масового невдоволення населення діями Уряду та до і без того напруженої ситуації в Україні».
Що б мала робити дійсно незалежна комісія з регулювання енергетики? Її роль щодо населення полягала б у роз’яснювальній роботі. Українці повинні добре розуміти, що газ — це такий же товар, як і все інше, що вони купують будь-де і у кого-завгодно. Більше того, в даному разі виробник має повертати не лише безпосередні витрати на видобуток, але й накопичувати кошти для того, щоб постійно вести розвідку нових родовищ і окремих продуктивних свердловин. Інакше ми витратимо свої запаси цих корисних копалин — країна просто не матиме газу вітчизняного видобутку і буде вимушена повністю і надзвичайно дорого, за європейськими цінами, купувати газ за кордоном. Як наслідок, далеко не кожна сім’я матиме можливцість користуватися цим паливом.
Чи можна припустити, що в НКРЕ не знайомі з такими думками? Не можна. Тут працюють хоч і дещо заполітизовані, та все ж фахівці. Ось що пише комісія, відповідаючи на один iз листів, що надходять до неї з цього приводу, посилаючись на дані того ж «Нафтогазу України». «Світова практика свідчить, що для підтримання стабільних обсягів видобутку газу при темпах відбору 5—6% прирости запасів повинні не менше ніж у 1,5—2 рази перевищувати рівні видобутку. При очікуваному рівні видобутку газу по Компанії близько 19,0 млрд. куб. м прирости запасів газу повинні складати 23—29 млрд. куб. м на рік». І тут же комісія наводить дані про те, що протягом 1994— 2007 років видобуток названої компанії не компенсувався приростом нових запасів через недофінансування галузі, зокрема, і у зв’язку з низькою ціною реалізації газу власного видобутку.
Пропонуючи підвищити ціни на свій газ, «Нафтогаз України» впевнений, що збільшення видатків бюджету на субсидування найбідніших верств населення буде компенсовано за рахунок додаткових надходжень від НАК. Але комісія відкидає цей аргумент і наводить свої. На її думку, 77,3% абонентів сплачуватимуть в разі прийняття пропозицій «Нафтогазу» у 2,2 рази більше, ніж сьогодні. І ще 20,8% платитимуть на 54% більше. Наслідком цього, згідно з листом комісії, який є у розпорядженні редакції, буде «посилення негативного ставлення споживачів, виходячи зі звернень, які надходять до НКРЕ, (що призведе. — Авт. ) до значного збільшення різниці в цінах на природний газ між відповідними диференційованими групами». А також до «зниження рівня оплати споживачами за використаний природний газ, що випливає з досвіду НКРЕ, оскільки будь- які зміни цін для населення призводять до очікувальної позиції...» А найголовніше, як випливає з цього листа НКРЕ, це те, що внаслідок врегулювання цін на газ вітчизняного видобутку, відбудеться «дестабілізація ситуації в Україні, яка негативно вплине на политично-орієнтовані погляди громадян». Схоже, саме це найбільше турбує сьогодні й уряд. А НКРЕ, внаслідок недопустимої політичної заангажованості не може йому в цьому не підігравати.
