«Комунар» — єдиний з дев'яти телевізійних заводів України, який збирає вироби не тільки з імпортних деталей (викруткова технологія), а робить їх самостійно. Використовуються й надійні філіпсівські мікросхеми, японські кінескопи, ще деякі привізні деталі, в усьому ж іншому — виробництво вітчизняне.
Утім, його обсяги не можуть задовольнити ні споживачів, ні керівництво підприємства. «Берізку» тому й пам'ятають, що це був один із наймасовіших і, додамо, дешевих українських телевізорів. Рекордним став 1990 рік, коли «Комунар» випустив 365,5 тисячі цих апаратів.
Нині на «Комунарі» випускається 12—15 тисяч приймачів на рік. Але в магазинах країни їх майже не видно, тому що більшість апаратів йде на оплату постачання металу, проводів, комплектуючих виробів. Немає на прилавках і телевізорів, що випускаються іншими вітчизняними підприємствами. Телевізійна й електронна галузі в Україні практично розвалені. Запорізьке ПО «Гамма» припинило випуск транзисторів, Івано-Франківське ПО «Позитрон» не робить мікросхем, харківський «Елітан» припинив виробництво конденсаторів, одеське об'єднання «Реом» не постачає резисторів. Ця довідка — як мартиролог про загиблих…
Головного удару галузі завдали лібералізація зовнішньої торгівлі й закони, що вийшли згодом, які знизили ввізне мито на готові блоки телевізорів зарубіжного виробництва з 30 до 10 відсотків. «Викруткова технологія» стала домінуючою. Тепер нібито імпортні телевізори збирає кожен, кому не ліньки. Ринок заполонили дешеві корейські апарати. А вітчизняні залишаються під податковим пресом.
І це — не справи давно минулих днів. Відпускна ціна «Берізки» шостого покоління — 500 гривень. Разом із торговельними накрутками уроздрiб вона буде коштувати майже стільки ж, скільки південнокорейський «DAEWOO». І це турбота про вітчизняного виробника? Щоправда, «Комунар» має безперечну перевагу — мережу гарантійних майстерень, забезпечених необхідними деталями. Однак для небагатого вітчизняного покупця саме ціновий чинник відіграє провідну роль.
Генеральний директор ПО «Комунар» Олександр Асмолов вважає, що, доклавши певних зусиль, галузь ще можна реанімувати. Треба знизити податки на підприємства, якi випускають складну побутову техніку й компоненти до неї, зняти податок на додану вартість, знизити мито на елементи, що не випускаються в Україні. Одночасно необхідно значно збільшити митні збори на готові імпортні вироби, модулі й блоки. Й заборонити практику повторної сертифікації виробів електронної техніки, що вже мають сертифікати провідних держав.
Керівництво підприємства вважає, що чиновницький каток значно шкодить вітчизняній промисловості. Існує, наприклад, таке правило: якщо зарубіжний постачальник має борги перед українським партнером, то він не має права постачати свої вироби іншим українським підприємствам, не розрахувавшись із першим. Його вироби тривалий час зберігаються на митному складі, а їх чекають на діючому підприємстві. Таким чином карається не тільки боржник, а й ні в чому не винний споживач.
Олександр Асмолов певен, що відновити випуск телевізорів можна доволі швидко. За кілька років після ухвалення відповідних законів, на його думку, зросте не тільки кількість робочих місць, а й підвищиться до 80% рівень комплектуючих вітчизняного виробництва.
Однак проблема не стільки у відсутності законодавчої ініціативи парламенту, скільки в міжнародних зобов'язаннях України. Лібералізація зовнішньої торгівлі й зниження митних зборів були одними з головних умов надання кредитів МВФ. Враховуючи зовнішній борг України й постійну необхідність у нових кредитах для його погашення, можна передбачити, що турбота держави про вітчизняного виробника ще тривалий час буде лише лозунгом. Красивим, але таким, що важко втілюється в життя.
КОМЕНТАР ВIДДIЛУ ЕКОНОМIКИ
Слід сказати, що харківський «Комунар» працює не в найгірших економічних умовах. Спершу указ Президента, а потім закон, яким було внесено зміни до ставок акцизного збору і ввізного мита, з одного боку, обмежили (шляхом підвищення мита) іноземних конкурентів, а з другого — надали пільги вітчизняним виробникам телевізорів, що виготовляють не менше 1000 апаратів на місяць. Під дію цього закону підпадає і підприємство. Та, очевидно, щось не спрацьовує. Або ж не та пільга, або ж неправильна в корені і сама політика, що надає переваги певним виробникам...
