Головною причиною погіршення ситуації на селі респонденти вважають збитковість сільськогосподарського виробництва (80%). Більшість селян отримують заробітну плату не у грошовій, а у натуральній формі, причому масштаби цього явища набувають загрозливих розмірів: якщо у 1998 р. господарства розплачувалися продукцією тільки з 8% працівників, то у 1999 р. — уже з 25%. Щоб хоч якось знайти «живі гроші» і забезпечити свої насущні потреби, селяни все більше надій покладають на особисті підсобні господарства, роль яких помітно зростає: у 1999 р. 85% опитаних назвали підсобні господарства важливим джерелом прибутків (у 1998 р. таких було 69%).
Тим часом за минулий рік число прихильників земельної реформи, які вважають, що її треба прискорити, поглибити або розширити, збільшилося на 16% і досягло позначки 38%. У той же час таких, хто задоволений темпами і глибиною реформи, практично немає. В умовах, коли сільське господарство перебуває у кризі, все менше селян сподіваються на економічне відродження КСП. 46% опитаних підтримують ідею реорганізації КСП (серед членів КСП — 52%, що удвічі більше, ніж минулого року), причому серед членів реорганізованих підприємств 57% вважають такий крок виправданим. Цікаво, як змінюється ставлення селян до ринку землі сільськогосподарського призначення: якщо у 1998 р. спостерігалося зростання числа противників продажу землі (66%), то у 1999 р. їх кількість уже скоротилася на 11% (хоч 55% — показник усе ще досить високий).
Коментуючи результати опитування, заступник директора Інституту соціології Юрій Саєнко зупинився на соціальних аспектах реформування на селі. На його думку, реформа не дасть відчутних результатів доти, поки не буде зсувів у громадській свідомості — за роки незалежності вона практично не зазнала змін. Чи варто дивуватися інертності сільського мешканця у проведенні реформ, якщо у людей виробилося стійке небажання сприймати будь-яку інформацію (за даними опитування, інформованість селян про хід земельної реформи невелика: про неї знали 7% респондентів у 1998 р. і 19% — у 1999 р.). Тому, вважає Ю.Саєнко, самих економічних чинників для активізації реформ на селі недостатньо: передусім треба навчитися працювати з людьми.
У цьому році Проект приватизації землі і реорганізації КСП продовжив свою діяльність у Волинській і Чернігівській областях, а також в Автономній Республіці Крим. Усього ж за роки роботи Проекту реорганізовано 66 КСП у чотирьох областях України.
