Яку систему очищення потрібно ставити, якщо ви будуєте будинок? Презентувавши свої розробки останніх 10 років, своїм досвідом поділилася литовська компанія Traidenis. Примітно, що ця країна з кількістю населення всього 3 мільйони створила найбільший завод з виробництва такого обладнання в Західній і Східній Європі. «День» поспілкувався з генеральним директором Traidenis Сігітасом ЛЕОНАСІКІУСОМ:
— Українцям здається, що встановити септик вигідніше, ніж систему очищення. Але за його ціною можна поставити повну біологічну очисну систему.
Звичайно, багато підприємців зловживають цінами. Я знаю, що у вас система очищення коштує близько 2500—2700 євро. Попри те, що оптова ціна обладнання на виході з нашого заводу — 935 євро. Саме тому для нас вигідно налагодити виробництво в Україні а не завозити обладнання з іншої країни.
Септики вже не мають попиту в Євросоюзі. Їх заборонили там близько 5 років тому. А Юрій Лужков, коли був мером Москви, зробив це ще раніше. Оскільки Україна не є країною Євросоюзу, то тут можна збувати продукцію, яку не можна продати на заході. У Литві ми стикалися з такою ситуацією і боролися з нею.
— З ким ви плануєте співпрацювати?
— Для нас немає принципової різниці — державні структури чи приватні. Головне, що ми здобули підтримку УСПП. Узимку ми приїжджали сюди на форум підприємців. Після двогодинної розмови із Сергієм Прохоровим (перший віце-президент Українського союзу підприємців і промисловців), у нас склалися гарні стосунки. Він кілька разів приїжджав до Литви на наш завод.
Навіть за ці дні, які ми провели в Києві, побачили, що повторюється ситуація, з якою ми стикалися 10—12 років тому.
Є надія, що невдовзі спільно з майбутнім партнером ми побудуємо один чи два заводи за технологіями Traidenis. Поки що в Україні немає такого виду промисловості. А продукція запитана. Ми бачимо це з прибутку наших українських партнерів, які купують нашу продукцію і завозять в Україну.
— За скільки Україна могла б подолати цей розрив 10—12 років, про які ви казали?
— Не знаю. Це тривалі зміни менталітету людей, їх неможливо прискорити. Але цей процес можна пустити на самоплив, а можна організувати.
У Литві ми пояснювали людям, що зливати стоки у вигрібні ями чи ставити септик, після якого лише 50% очищається, а решта прямує у високі ѓрунтові води, неправильно. На це пішло довгих 10 років. Робили це шляхом пізнавальних семінарів, виставок, телепередач різного профілю, які виходили щонеділі. Після всього цього люди були переконані, що ненормально будувати будинок і не дбати про те, куди прямують відходи.
Одного дня мені зателефонував чоловік. Сказав, що в його будинку не було очисної споруди. Коли він уявив, що відходи з його і сусідніх будинків потрапляють у колодязь, з якого потім п’є воду його родина, то сам встановив стоки і змусив сусіда.
Яскравий приклад ефективної соціальної реклами — ролик з пасками безпеки, в якому не пристебнута дитина вилітає через скло. Після цього навіть діти просили своїх батьків пристібатися. Але ми робили акцент не на рекламі, а саме на навчанні. Найскладніше змінювати менталітет у самого себе. Коли людина змінить своє ставлення до природи, їй стане набагато краще.
Коли людям кажеш про те, як вони змінили якість води своїм зверхнім ставленням, — дивуються. Нафта, енергетика, дороги, транспорт. А хто подбає про екологію при цьому?
КОМЕНТАР
Василь КОРОТЕЦЬКИЙ, віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців:
— Робити очисні споруди — дорого. За нашими підрахунками, Україна має потребу в таких очисних спорудах на 90%. Це стосується промислового потенціалу. Якщо не буде відповідної законодавчої бази, то ці інвестиції до нас не прийдуть.
Ми створили Інтелектуальний центр з раціонального використання водних ресурсів. Я є його президентом. Нині у стадії створення науково-дослідний інститут. Він займатиметься вивченням і дослідженням очищення водних ресурсів, порушенням цих питань на вищому рівні.
На жаль, у нас не вистачає виробничих потужностей і баз, на яких можна було б реалізовувати ці проекти.
З литовцями ми починаємо співпрацювати вже найближчим часом. Спершу ми проектуватимемо об’єкти з виробництва обладнання на території України. Для нас це вигідно. Вони пропонують зробити це власним коштом. А це — інвестиції в економіку України і робочі місця.
Я сподіваюся, що в найближчі 2—3 роки це питання із законодавством буде врегульовано. І ми спостерігатимемо бум на виробництві обладнання, подібного до того, яке виробляють литовські колеги.
