Лише десять українських підприємств отримали екологічні сертифікати ISO 14001. Проте екологічний менеджмент у нашій країні — це вже не лише теорія, а й практика, що дає прибуток. Як заявив нещодавно генеральний директор київського заводу «Лакма» О. Новіков, минулого року обсяг продажу продукції заводу завдяки системі екологічного менеджменту зріс на 66% проти попереднього року.
Щоправда, таких прикладів поки що одиниці, оскільки екологічний менеджмент підприємств — справа, по-перше, добровільна, по-друге — аж ніяк не дешева. На жаль, чимало підприємств досі вважають, що вигідніше платити до бюджету за шкідливі викиди, а не впроваджувати часто дорогі екологічні програми. Крім того, як вважають фахівці програми Тасіс «Стандарти менеджменту довкілля для підприємств», що допомагають Україні впроваджувати екологічний менеджмент, на його рівні (на сьогодні або зовсім відсутньому або дуже низькому) нерідко позначається й можливість розв’язувати відповідні проблеми неформальним шляхом. Там, де хабарі серед чиновників — річ звичайна, наївно чекати серйозних промислових або екологічних результатів, упевнені експерти цієї програми.
Важливо, що українське законодавство поки що ігнорує проблему екологічного менеджменту. Промоутерами її розв’язання виступають в основному громадські організації. Президент Клубу експертів Українського національного конкурсу якості Людмила Петюшенко в бесіді з «Днем» зазначила, що проблема екологічного менеджменту сьогодні надактуальна. На її думку, навіть слово «менеджмент» без пояснення «екологічний» тепер уже є застарілим і не може вживатися. У цьому можна пересвідчитися, познайомившись з вимогами сертифіката ISО 14001. Відповідно до нього підприємство має, зокрема, прийняти й оприлюднити свою екологічну політику, розробити екопрограму, систематично проводити екологічний аудит (що три роки або частіше), зробити публічну заяву про свою участь у цій системі, розказавши в ній про всі впливи підприємства на довкілля, провести незалежну перевірку силами експертів, акредитованих на рівні держави, отримати свідоцтво про держреєстрацію системи. Адаптація українським законодавством міжнародних стандартів ISO серії 14000 сама по собі вже створює правову основу для розробки та впровадження підприємствами відповідних систем, упевнена член-кореспондент Академії правових наук України Наталя Малишева. Вона розповіла «Дню», що для бажаючих піти на такий крок у принципі не потрібні інші регламентуючі норми. Проблема, а точнiше, особливість ситуації полягає, на думку Малишевої, в тому, що ні стандарти, ні національні закони не зобов’язують підприємства впроваджувати екологічний менеджмент. Ця справа суто добровільна. Отже, мають бути спонукальні мотиви... Сьогодні підприємства, які йдуть на необхідні й чималі витрати, пов’язані зі створенням і впровадженням систем екологічного менеджменту, спонукають, говорить академік-правознавець, насамперед мотиви, пов’язані з умовами комерціалізації своєї продукції (прагненням вийти на зовнішній ринок, отримати кредит від міжнародних фінансових установ). У той же час у законодавстві України навіть немає термінології, пов’язаної з екологічним менеджментом. Водночас у європейській практиці існують досить дієві стимули, що сприяють переходу підприємств на екологічний менеджмент. Це, наприклад, знижені ставки страхових платежів за обов’язковим екологічним страхуванням. Такий підхід Україна могла б перейняти й розвинути, сподівається Малишева. Однак обов’язкового екологічного страхування у нас досі не існує, хоча ще 1991 року Законом України «Про охорону довкілля» було передбачено його запровадження. Відповідний законопроект уже давно ходить коридорами Верховної Ради... В екологічному кодексі України, який уже розроблено й внесено до Верховної Ради, є спеціальний розділ, присвячений екологічному менеджменту. Не можна не погодитися з думкою експертів і юристів: у підприємців мають бути насамперед економічні стимули. Але важливо також навчитися мислити, виходячи не лише iз сьогоднішніх проблем. Адже на створення екологічної програми йдуть місяці, а на «ремонт» довкілля не вистачає й десятиліть. І далі мені приємно назвати деякі великі підприємства країни, де вже усвідомили потребу й переваги екологічного менеджменту й активно його впроваджують. Це «Запорiжсталь»,«Київмедпрепарат», «Оболонь», «Бліцінформ» (Київ), «Одесакабель», «Возко», «Запоріжтрансформатор».
