Газовий конфлікт між Україною та Росією затьмарив більшість подій року, що минає. Рішення Москви про підвищення цін на газ для країн СНД і Балтії — це реальність, яка чекає на нас у майбутньому. Те, як Україна справлятиметься з ситуацією, що складається, багато в чому визначить подальший розвиток і внутрішніх, і зовнішньополітичних процесів. Для того, щоб краще уявити собі, якою буде в наступному році політика Росії, «День» звернувся за коментарем до відомого політолога, заступника директора Інституту Європи РАН, голови президії Ради з зовнішньої й оборонної політики Сергія КАРАГАНОВА.
— Першою помилкою Росії була підтримка лише одного з претендентів на посаду президента України. Треба було підтримувати обох, адже йшлося про сутичку двох олігархічних кланів. Друге упущення — мене обурила жахлива політика постачання газу та інших енергоносіїв в Україну за абсолютно невідповідними цінами. Ціни були заморожені на рівні кінця 90-х років, у той час як у всьому світі вони зросли. Це пряма шкода економічним інтересам Росії й абсолютно незрозуміле спонсорування дружньої, проте самостійної країни. Те, що зараз відбувається — це повернення до здорового глузду. Я буду обурений, якщо через якісь фіктивні чи реальні політичні поступки з боку України ми відступимо від своїх вимог. Ціни повинні визначатися не політикою, а економікою та ринком. Третє упущення — те, що досі не існує активного і глибокого діалогу між нашими елітами й інтелігенцією.
Росія не має жодного права прямо втручатися в політичні процеси, що вiдбуваються в Україні, але має право стежити за ними й намагатися впливати на них, так само й Україна має таке ж право щодо Росії.
Нами враховано міжнародний досвід: економічні субсидії ніколи не приводять до того, що країни стають дружніми. Еліти країн, яким надають таку допомогу, корумпуються, економіки стагнують. Я був обурений, коли Захід надавав так звану економічну допомогу Росії, і вважаю, що Росія не повинна свідомо повторювати провального шляху надання допомоги в обмін на ефемерні поклони місцевих еліт. Ми повинні товаришувати, але на абсолютно інших засадах: і поваги взаємних інтересів, і на основі спільності культур, особистих людських зв’язків. Однак купувати дружні усмішки за гроші — це абсолютна дурниця. Там, де в нас немає іншого виходу, ми допомагаємо, як, наприклад, в Узбекистані, тому що боїмося, що він вибухне. Для того, щоб у даній ситуації отримати нормальні ринкові ціни від України, ми вимушені тимчасово пожертвувати такими ж вимогами щодо Білорусі. Але це тимчасова здача пішака в нормальній економічній грі.
А стосовно нової прагматичної політики Росії щодо СНД, то я б запропонував наступне: закрити цю організацію й залишити тільки консультативний орган. Вона абсолютно не потрібна, вона виконала свою роль. Головними цілями СНД було виправдати лідерів, які підписали пакт про розвал великої імперії, й уникнути воєн. 15 років пройшло, лідери отримали чи не отримали своє виправдання, воєн вдалося уникнути. Всі нинішні розмови про інтеграцію смішні. Ніякої інтеграції на території колишнього Радянського Союзу, за винятком окремих країн і галузей, не відбувається. Відбуваються процеси дезінтеграції, скорочується внутрішня торгівля між колишніми радянськими республіками. Треба просто прийняти реальність. Росія повинна бути першою, хто скаже: «Ви не хочете СНД? Забудьте про неї. Давайте створимо абсолютно іншу, консультативну організацію, а під нею — п’ять чи шість необхідних організацій співпраці». Найближчими роками інтеграції не буде: ми розвиваємося різними темпами та в різних напрямах. Мені дуже сподобалася заява вашого міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, який говорив, що в разі чого Україна вийде з СНД. Я пропоную спіймати його на слові, й Росія повинна виступити ініціатором такої політики.
Ваші відносини з НАТО — це справа ваша і НАТО. Але грошики платіть. Причому по повній програмі. Загрози про те, що Україна увійде в НАТО, загрожують найбільше Україні, тому що вона втратить іще більше: багато ліній економічної кооперації з Росією. Але купувати українську лояльність за рахунок російського платника податків було б найбільшою економічною та політичною дурницею.
