Небагато хто знає, що добре відомі українські вина марки «Шабо» перебувають у найтіснішому історичному зв’язку зі швейцарськими виноградарями, а селище Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області — це колишня швейцарська колонія.
Навіть більшості швейцарців не відомий цей дивний факт із біографії своєї країни. «У книжках з історії Швейцарії немає жодного рядка про це таємниче Шабо, хоча це єдина колонія, яка існувала в історії Швейцарії», — слушно зазначив швейцарський журналіст Олів’є Гріва (Olivier Grivat) у своїй документальній книжці «Швейцарські винарі царя» (Les vigneron ssuisses du Tsar, ed. Ketty&Alexandre, 1993).
1822 року вісім сімей швейцарських виноробів із кантону Во вирушили до берегів Чорного моря на Дністровський лиман освоювати отримані згідно з указом російського імператора Олександра I покинуті бесарабські виноградники. Після закінчення російсько-турецької війни 1812 року Бессарабія увійшла до складу Російської імперії і розпочалося інтенсивне заселення цієї території, оскільки мусульмани, які мешкали тут і займалися виноградарством, залишили землі і пішли до Туреччини. 1819 р. Фредерік Сезар Лагарп, колишній вчитель імператора Олександра I, пише із Швейцарії своєму вінценосному вихованцеві, що місцеві водуазькі виноградарі готові відроджувати покинуті виноградники в Бессарабії, оскільки «дістатися до ваших південних провінцій набагато легше, ніж до Бразилії чи Америки». У серпні 1820 року Луї-Венсан Тардан, вчений-ботанік і виноградар із швейцарського кантону Во здійснив свою першу «розвідувальну» поїздку до берегів Чорного моря. Він виявив, що на землях на південь від Аккермана ще у VIII столітті до н.е. вирощували виноград: на знайдених старогрецьких монетах і амфорах зображали соковиті виноградні кетяги і виноградну лозу підрізали «по-грецьки» у рівень із грунтом. За часів турецького панування у XVI столітті місцеве вино вже славилося за межами Османської імперії. Назва місцевості «Шабаг» походила від турецького «ача-абаг», що означає «нижні сади». Саме тут майбутній засновник швейцарської колонії обрав місце для поселення, грунтуючись на своїх дослідженнях, які підтверджували, що місцеві природно-кліматичні умови є ідеальними для селекції винограду. «Якщо хочете побачити рай на землі, кращого місця не знайдете», — писав Тардан у своїх шляхових нотатках. Сама місцевість розташрвана на «виноградній широті» — між 46° і 47° північної широти — на одній паралелі з славнозвісними виноробницькими районами Франції — Бордо і Бургундією.
30 ЧЕРВНЯ 2019 РОКУ В СЕЛИЩІ ШЕБР (CHEXBRES) КАНТОНУ ВО ВІДБУЛОСЯ УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ СИМВОЛІЧНОГО ПАМ’ЯТНИКА «ВІЗ ТАРДАНА» (CHARIOT TARDENT). ЦЕ ПЕРШИЙ ПАМ’ЯТНИЙ ЗНАК, ВСТАНОВЛЕНИЙ НА ЗГАДКУ ПРО ВИНОГРАДАРІВ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
Покинувши рідну країну в липні 1822 року, швейцарські переселенці за три із половиною місяці подолала 2649 км, пройшовши через Баварію, Австрію, Польщу, аби дістатися до землі обітованої Шабаг до настання зимових холодів. Офіційним днем народження швейцарської колонії вважається 10 листопада 1822 року.
В обмін на досвід і працьовитість чужоземців-виноградарів уряд пропонував численні пільги. Після принесення присяги на вірність імператорові, кожен переселенець отримував 60 десятин орних земель і звільнявся від сплати податків терміном на 10 років. Такі привілеї, як свобода віросповідання, цілковите самоврядування і звільнення від військової повинності почали притягувати до новоствореної колонії селян із німецькомовної частини Швейцарії і навіть із Франції. За статистикою 1886 року, тут мешкало 494 особи, з яких понад 250 — швейцарських громадян. До 70-х років XIX ст. Шабаг був по-справжньому політично автономною колонією зі своїми законами, суддями, системою шкільного навчання.
У сімейному колі колоністи розмовляли французькою або німецькою. У селищній школі вивчали французьку мову. Із сезонними працівниками, які розмовляли російською, молдавською, українською чи турецькою, також доводилося знаходити спільну мову. До мовного розмаїття додавалося і релігійне. Мешкаючи у православній державі та регіоні, де спрадавна селилися родини татар-мусульман, швейцарські колоністи свято дотримувалися своїх протестантських правил. Крім того, франкомовні швейцарці були кальвіністами, а німецькомовні — лютеранами. Пастор мав служити релігійну месу обов’язково двома мовами. 1847 р. було освячено протестантський храм Св. Трійці. Під час його будівництва велися бурхливі дебати про те, що слід помістити на дзвіниці — півня чи лютеранський хрест. Думки розділилися практично порівну, і в результаті ухвалили «соломонове» рішення: встановити хрест, а на ньому великого барвистого півня. Воістину, окремий випадок у церковній архітектурі.
Луї-Венсан Тардан хотів надати швейцарському поселенню назву «Гельвеціанополіс» (Гельвеція — давньоримська назва земель сучасної Швейцарії), але вона не прижилася. Спочатку франкомовні швейцарці намагалися зберегти історичну турецьку назву, проте через труднощі вимови поступово переробили її на Шаба (Сhabag), а потім остаточно перейменували на Шабо на французький манер.
ЗАВДЯКИ ШВЕЙЦАРСЬКИМ КОЛОНІСТАМ ДВА СТОЛІТТЯ ТОМУ В ШАБАЗІ БУЛО ЗАКЛАДЕНО ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИНОГРАДАРСТВА І ВИНОРОБСТВА ДЛЯ ВСЬОГО БЕССАРАБСЬКОГО ТА АККЕРМАНСЬКОГО РЕГІОНІВ
Завдяки швейцарським колоністам два століття тому в Шабазі було закладено основи професійного виноградарства і виноробства для всього бессарабського та аккерманського регіонів. Першопоселенці з Во привезли з собою лозу для вирощування швейцарських сортів винограду, зокрема славнозісного «Шасла» (Chasselas). Чудові вина, що їх виготовляли колоністи, незабаром перетворили Шабаг на одну із найбільш процвітаючих колоній. На аккерманских і шабських плантаціях вирощували до 50 сортів винограду. У середині ХIХ ст. швейцарська автономна колонія стала потужним на той час продуктивним центром. Не випадково її девізом був девіз свята виноробів (Fetedes Vignerons) швейцарського міста Веве «Ora et Labora» (Молися і працюй).
Нині у селищі Шабо працює виноробницький холдинг «промислово-торговельна компанія Шабо» з повним циклом виробництва (виноградарство — виноробство — реалізація продукції), заснований 2003 року. Дбаючи про збереження багатовікових виноградарських традицій регіону і на згадку про швейцарських колоністів, було створено музей вина і виноробства й відкрито «Центр культура вина Шабо» (2009 р.), у роботі над якими брав активну участь швейцарський художник і скульптор Хуго Шер (Hugo Schaer). За його проектом біля входу до музею споруджено монументальний фонтан «Діонісій» на честь засновника швейцарської колонії Шабаг Луї-Венсан Тардана. Оригінальність конструкції полягає в тому, що на потужному циліндрі зі сталі вирізано сотні символів. Своєрідний «мереживний декор» є контурами різних предметів начиння, знарядь праці виноградарів, фігур домашніх тварин і навіть музичних інструментів — тобто всього того, що було невід’ємною частиною життя швейцарських колоністів.
На їхню честь, 30 червня 2019 року в селищі Шебр (Chexbres) кантону Во відбулося урочисте відкриття символічного пам’ятника «Віз Тардана» (Chariot Tardent). Щоби зберегти візуальну пам’ять-зв’язок між швейцарським та українським селищами, Хуго Шер відтворює декор фонтану у вигляді воза на колесах. Цей стародавній засіб пересування символізує далеку дорогу, прощання з близькими, котрі залишаються на батьківщині, і всі ті предмети, які переселенці брали з собою для початку нового життя на новому невідомому місці.
Невеличкий пам’ятник розташований навпроти мерії Шебра на площі Золотого серця.
Виступаючи на церемонії відкриття, віце-мер Шебра Дід’є Шевале (Didier Chevalley) зазначив, що «Віз Тардана» — це перший пам’ятний знак, встановлений у кантоні Во на згадку про виноградарів-переселенців. Президент асоціації «Тардан» Жан-Марк Бові (Jean-Marc Bovy) сказав, що нащадки водуазьких переселенців, яким вдалося повернутися до Швейцарії під час Другої світової війни, дбайливо зберігають пам’ять про своїх сміливих і працьовитих предків, але досі не було жодного конкретного свідчення про цей унікальний факт швейцарської історії. Тому асоціація виступила ініціатором створення такого пам’ятника. Запрошений на церемонію відкриття директор одеського ПТК Шабо, Георгій Іукурідзе сказав, що до 200-річчя швейцарської колонії, яке відзначатимуть 2022 року, в Шабо планують відреставрувати колишню протестантську церкву. Крім того, він привіз до Шебра із Шабо лозу рідкісного аборигенного сорту білого винограду Тельті Куйрук, що обробляється ще з турецьких часів. А із Швейцарії він повезе з собою лозу Chasselas. Виноградники цього питомо швейцарського сорту було знищено у 40-х роках, коли радянські війська увійшли на територію Бессарабії та Буковини. У Шабо особливо пишаються тим, що Тардан постачав шабські вина до царського столу до Петербурга і в 1850-х роках їх було нагороджено міжнародними медалями. Нині шабські вина експортуються до 25 країн світу, зокрема й до Швейцарії. Їхню якість відзначено 350 медалями, які Шабо здобув за останні сім років.
