Україна і Росія сьогодні, на жаль, фактично знаходяться у стані війни. Міжнародна спільнота намагається вплинути різними дипломатичними способами, аби зупинити Росію та утримати її від подальшої ескалації конфлікту. Як Україна може вплинути на свого сусіда? Одним із таких мирних шляхів експерти називають підтримання політики США та ЄС, які застосували до РФ економічні санкції. Якщо діяти спільно, то в такому разі, висловлюючись гросмейстерською лексикою, зростають шанси уникнути «шаху» від східного сусіда і поставити Росії «мат». Але як відреагує вітчизняна економіка і чи зможе вона витримати, якщо українська влада обере шлях запровадження певних санкцій? Про які санкції може йти мова? І як мінімізувати фінансові втрати українських виробників від таких кроків? Про це «День» запитував експертів та учасників основних «чутливих» галузей економіки, в яких спостерігається найбільший товарообіг між Україною та Росією.
УКРАЇНА МАЄ ВИЗНАЧИТИСЯ, ЧИ ГОТОВА ВОНА ДО ЕКОНОМІЧНИХ ВТРАТ ВІД НЕГАЙНОГО РОЗРИВУ ЗВ’ЯЗКІВ ІЗ РОСІЄЮ ГАЗ
У сьогоденні природний газ — найдефіцитніший в Україні ресурс. Потреба країни в ньому, на думку експертів, складає 50—50,5 мільярда кубометрів. Власний видобуток — приблизно 20 мільярдів. Торік через Польщу й Угорщину змогли провести в нашу країну 1,9 мільярда кубометрів. Останню потребу задовольнили за рахунок імпорту з Росії. Але борг за цей газ перевищує $1,7 мільярда і, ймовірно, і далі зростатиме, оскільки угоду про знижку на ціну газу, яку отримав Янукович у кінці минулого року, швидше за все, пролонговано не буде. Буде денонсовано і Харківські угоди, що надавали знижку на $100 за тисячу кубометрів. Таким чином, нова ціна на російський газ наблизиться до $500 за тисячу кубометрів (за словами Яценюка — $480) і стане для нашої країни, це очевидно, зависокою. Отже, дефіцит НАК «Нафтогаз України» 2014 року складе, за словами прем’єра, 33,4 мільярда гривень. Якою буде відповідь Росії на нарощування боргу, не важко здогадатися — припинення постачань.
Що можна цьому протиставити? Найпростіше рішення — повністю відмовитися від російського газу. Такі пропозиції вже звучать. Але де знайти заміну цьому паливу? Єдиний більш-менш реальний варіант — реверсна схема постачання з Європи. Проте Польща й Угорщина не мають технічної можливості прокачати до України більше газу, ніж минулого року (1,9 мільярда кубометрів). У Словаччини така можливість є, причому досить велика. Проте навіть під тиском Євросоюзу ця країна її, мабуть, не хоче використовувати. Голова Міненерговугілля Юрій Продан цим дуже засмучений, але досі все ще сподівався на допомогу Європи.
У листі від 24 березня комісарові ЄС з питань енергетики Гюнтеру Еттінгеру він зазначив: «Ми маємо констатувати, що часу, який залишився, дуже мало для організації постачань природного газу з країн ЄС до України. Якщо ми не зможемо швидко вирішити цю проблему, можна спрогнозувати повторення «газової війни», що відбулася 2009 року за таким же сценарієм і з такими ж наслідками, навіть включаючи повне припинення постачань газу з боку Російської Федерації в західному напрямку». Продан пропонує терміново сформувати цільову групу (Task Force) досить високого рівня для запобігання кризи і, у разі потреби, відповідного реагування. Її основним завданням, передбачає український міністр, має бути забезпечення швидкої організації фізичних постачань природного газу через територію Словаччини до України.
Але Продан, схоже, дещо запізнився зі своїми пропозиціями. Вже через чотири дні словацька компанія SPP домовилася з «Газпром експортом» про зміну умов довгострокового контракту на постачання російського газу і зниженні ціни на нього, повідомляє Bloomberg. Якщо в результаті переговорів було досягнуто домовленість про зниження ціни, заднім числом — з моменту початку переговорів, до рівня сусідньої Чехії, то «Газпрому» доведеться повернути покупцеві приблизно $200 мільйонів. І чому він погоджується на це? Зрозуміло, що Словаччина, швидше за все, у відповідь пообіцяла відмовитися від реверсу газу до України.
Контрпослуга України Росії — це транзит газу до країн Європи. Щоправда, нині ми надаємо її Росії ніби як безкоштовно. Тому що отримали оплату за транзит авансом, який пішов на сплату боргу. І на нові платежі можна буде розраховувати лише 2015 року. Проте газовий транзит багато хто сприймає як козир України. І є пропозиція негайно його припинити, щоб Європа нам краще, активніше допомагала в протистоянні з Росією. Ну, а якщо поміркувати: чи не отримаємо ми в результаті цієї провокації зворотного ефекту? Отже, перспективнішою є не відмова від транзиту, а переговори про його ціну, яка сьогодні для України набагато нижча, ніж ціна транзиту в європейських країнах. Але переговори, як відомо, — справа не швидка...
Важко прогнозувати, що газові проблеми буде оперативно вирішено і на основі Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, яку було схвалено урядом Азарова й оприлюднено в лютому. Її песимістичний сценарій передбачає видобуток 24 і 30 мільярдів кубометрів газу в 2020-му і 2030 роках. За реалізації базового і оптимістичного сценаріїв внутрішнє газодобування виросте приблизно до 30 мільярдів і 45 мільярдів кубометрів у 2020-му і 2030 роках. Згідно базовому сценарію, 2015 року видобуток природного газу в Україні складе 20,9 мільярда кубометрів, 2020 року — 23,7 мільярда, 2025 року — 29,8 мільярда, 2030 року — 44,4 мільярда кубометрів. Імпорт газу 2015 року, згідно стратегії, передбачено на рівні 33,7 мільярдів кубометрів, 2020 року — 27,1 мільярда, 2025-го — 20 мільярдів, 2030 року — 5 мільярдів кубометрів. Для мирного часу це, звичайно, нормально. Але ми ж хочемо відмовитися від російського газу вже нині.
І тут можна прислухатися до поради Богдана Соколовського, екс-уповноважений президента України з міжнародних енергетичних питань. Він вважає, що великі промислові споживачі газу мають самостійно працювати над його закупівлею, домовлятися безпосередньо. «Звичайно, буде важко — на все потрібен час, але цими днями починається сезон тепла, і у нас є шанс. Те, що в нормальних умовах робиться за декілька років, в умовах воєнного часу ми повинні зробити за півроку».
Аналогічну думку висловлює і незалежний енергетичний експерт Валентин Землянський. За його словами, газотранспортна система будувалася ще в радянські часи і не передбачала ситуації, коли Україна і Росія вирішуватимуть питання про обсяги постачань газу. Саме тому, вважає експерт, від’єднати постачання газу до України від постачань газу до Європи технологічно неможливо. Якщо припинять постачання газу до України, то це, на думку експерта, позначиться і на транзиті газу до Європи. Землянський переконаний, що нині це питання знаходиться не в економічній, а в політичній площині. І вирішувати його Україна має не наодинці з Росією, а за участю представників ЄС. Але експерт вважає дуже небезпечним доводити справу до ситуації, коли вже виникають проблеми.
НАФТА
Проблем із нафтопродуктами в Україні, схоже, немає. У цьому заслуга вільного ринку, завдяки якому в країні немає дефіциту бензину і дизельного палива, хоча вітчизняні нафтопереробні заводи практично не працюють, а видобуток нафти найбільшим напівдержавним активом — компанією «Укрнафтою» — постійно падає (лише у січні-лютому Україна скоротила видобуток нафти на 2,5%, а за минулий рік — на 4,5%).
По нафтопродуктах від Росії немає майже ніякої залежності. Бензин звідти не постачають, а дизельне паливо, переважно для аграріїв, — в обсягах, що не є критичними. Нафту для НПЗ купують їхні власники, але, оскільки нафтопродукти вітчизняного виробництва сьогодні на український ринок мало впливають, тож і можливі перебої через блокування постачань для країни не є небезпечними. У зв’язку з цим нафтовикам в нинішніх кризових умовах, схоже, готують роль дійної корови. Уряд пропонує вдвічі збільшити ренту за користування надрами і підвищує рентну плату за нафту і газовий конденсат.
Єдина проблема, що заявила про себе з початку російської агресії, — це відсутність в країні і, конкретно, в Міністерства оборони необхідних запасів нафтопродуктів. Це питання неодноразово порушували у минулому, але його так і не вирішили. Як наслідок українські льотчики майже розучилися літати. А коли треба було терміново укріплювати кордон, то з’ясувалося, що бензину в достатній кількості немає, і оперативно направити туди війська неможливо. Довелося скористатися послугами пана Коломойського, що є практично господарем і «Укрнафти», і Кременчуцького НПЗ — найбільшого з підприємств нафтопереробки, що ще діють. До речі, зовсім невчасно було зупинено (з 16 по 30 березня) на плановий ремонт Шебелінський газопереробний завод (Харківська обл.)
Та все ж по нафтопродуктах швидше Росія залежить від України, оскільки прокачує до Європи російську нафту. Але ні в кого ще не виникла думка перекрити нафтову річку, що йде нафтопроводом «Дружба». «По «Дружбі» доки ніяких проблем немає. Україна продовжує виконувати всі домовленості по трубопроводу «Дружба», — сказав журналістам голова російської «Транснафти» Микола Токарєв. Понад те, за його словами, цього року через Україну транзитом по «Дружбі» планують прокачати приблизно 15 мільйонів тонн нафти. На цій трубі також «сидить» губернатор Дніпропетровської області і, мабуть, поки її так ніхто перекривати не наважиться.
ВУГIЛЛЯ
Чорним золотом, як називають вугілля, нашу країну забезпечено майже повністю (за винятком деяких марок, необхідних для виготовлення металу). Проблеми тут виникають головним чином у зв’язку з високою небезпекою цього виробництва для шахтарів, а також із величезними дотаціями, які надають з бюджету країни для зниження собівартості видобутку вугілля. З бюджету, який було прийнято урядом Азарова, на підтримку вугільної галузі надавали 15,6 мільярда гривень. Уряд Яценюка зменшив ці витрати на 2,1 мільярда. Але експерти вважають, що цього, особливо за нинішніх умов, недостатньо. Такі витрати можна було б скоротити ще більше, переконаний економічний експерт Віктор Мазярчук, якщо зламати корупційні схеми, що діють в галузі. На його думку, вугілля на держпідприємствах розкрадають, а його собівартість завищено. Невраховане вугілля продають на чорному ринку. Експерт вважає, що 13,5 мільярда гривень — дуже велика сума, і, якщо її скоротити, можна було б вирішити велику частину соціальних проблем. І, додамо, збільшити асигнування на армію. Мазярчук також каже про нелегальні «копанки», вугілля з яких, за його даними, продають державним енергетичним підприємствам.
ЕЛЕКТРОЕНЕРГIЯ
Ринок електроенергії України загалом мало залежить від Росії. Понад те, будучи профіцитним, він здатний підставляти сусідам, а, отже, і РФ своє плече. На початку року Україна планувала збільшити експорт електроенергії в 2014 році на 4,8% порівняно з попереднім роком до більш ніж 10,3 мільярда кВт/г. Влада, що пішла, мала намір постачати на експорт в країни Європи нинішнього року 5,38 мільярда кВт/г, а в країни СНД — близько п’яти мільярдів кВт/г. При цьому левова частка цих постачань доводиться на Росію. Торік туди надійшло 6,4 мільйона кВт/г. Чи варто блокувати продаж української електроенергії Росії? Нагадаємо, що щорік електростанції Росії, що об’єднані в єдину енергосистему, виробляють більше трильйона кВт/г електроенергії. Чи буде для неї відчутною втрата українських постачань? Однак для нашої країни втрата оплати за експорт цієї електроенергії може бути надто відчутною. До того ж продати її комусь іншому через Бурштинський енергоострів, пропускну спроможність якого обмежено технічними можливостями, навряд чи можливо.
Водночас українські АЕС, що виробляють майже 50% електроенергій в нашій країні, дуже сильно залежать від постачання російського ядерного палива. Поки вони, за словами Продана, проходять у звичному режимі. Нормально, за його словами, йде і вивіз відпрацьованого ядерного палива до Росії. Чи довго продовжуватиметься таке становище, хоча Росія поки що не загрожує перервати постачання? В Україні ж з’явилися пропозиції відмовитися від них. Враховуючи таку можливість, Продан повідомив, що наша країна проводить переговори з компанією Westinghouse про відновлення постачань ядерного палива. «Ми можемо сьогодні до трьох блоків завантажувати паливом компанії Westinghouse», — каже міністр.
Нагадаємо, що в Україні експлуатують 15 атомних енергоблоків. І не випадково атомник за освітою і попереднім досвідом роботи Соколовський вважає, що Україні не варто відмовлятися від російського ядерного палива навіть за умов агресії РФ. «Ми на 100% залежимо (у атомній галузі) від Росії — від палива, від технологій, від людей. Що робити нині? Мене, наприклад, дивують заяви окремих фахівців, які кажуть, що можна елементарно відмовитися від російського ядерного палива. А як? Тоді треба озвучити другу частину пропозиції: відмовитися можна — умови війни, але тоді доведеться на 50% скоротити виробництво електроенергії. Це реально? І що станеться? Якщо думати, що навіть за півроку-рік можна легко замінити російське паливо іншим — це велика помилка». Кажучи про компанію Westinghouse, Соколовський відзначив, що вона вже сім або вісім років спільно з росіянами працює над паливом для українських АЕС, експериментально для двох реакторів. «Там все ще триває експеримент, а якщо замінювати (паливо. — Авт.) на всі блоки, а їх у нас 15, на це потрібні роки і аж ніяк не місяці, не тижні. Отже, паливо ми приречені брати, або не брати, якщо Росія — ворог і агресор. Але якщо не брати — скорочувати виробництво електроенергії на 50%. Людям буде дуже важко це пережити.»
А закінчити цей огляд хочеться словами кандидата в президенти України Петра Порошенка: «За всіма останніми позиціями (окрім Криму. — Авт.) ми готові знаходити з Росією компроміси навіть тоді, коли існує рана Криму, що не загоюється. Ці переговори мають проводитися досвідченими фахівцями для того, щоб привести до перемоги держави».
БАНКIВСЬКИЙ СЕКТОР
Як відомо, в Україні сьогодні працюють чотири банки, власником істотної частки яких є юридичні або фізичні особи Російської Федерації. Це — Промінвестбанк, «Сбербанк России», «Альфа-Банк» та ВТБ Банк. «День» з’ясовував, якою може бути відповідь України в фінансовому секторі та зокрема на агресію Росії.
По-перше, Україна може посилити контроль. «Нацбанк може більш ретельно моніторити дотримання нормативів тих російських банків, які є в Україні, проведення зовнішніх платежів, те, як приймаються рішення в кредитних комітетах і так далі. Виконувати звичайну наглядову функцію, тільки в більш посиленому режимі», — пояснює економічний експерт Ерік Найман.
По-друге, держава може взяти в управління всі державні російські банки (ВТБ, «Сбербанк России» та Промінвестбанк), що передбачено Законом «Про банки та банківську діяльність». «Це буде ефективним та доцільним кроком, оскільки, як ми бачимо, Російська Федерація досить підступно вчиняє з Україною, як це відбулося на прикладі з Кримом. Може статися, що завтра всі ці банки можуть припинити обслуговування клієнтів, посилаючись на якісь технічні збої. Це може нанести великої шкоди як для українців, так і для економіки в цілому: люди не зможуть забрати кошти, сплатити податки. Якщо раніше це було фантастичним припущенням, то, у зв’язку з тим, як Росія себе поводить зараз, таке припущення має право на життя», — коментує юрист Ростислав Кравець.
Взяття в управління державою російських банків означає, що найбільшим пакетом акцій буде управляти Національний банк. Відтак, він зможе повністю змінити правління, а також призначити нового голову правління. «Наприклад, якщо правління цих банків складається, в основному, з громадян Росії, то коли це правління буде складатися з громадян України, то економіка України більш-менш буде захищена від таких неочікуваних кроків з боку Російської Федерації», — пояснює Ростислав Кравець.
По-третє, можливе введення заборони для державних чи бюджетних установ відкривати рахунки в зазначених банках. З відповідною ініціативою раніше виступив депутат Михайло Хміль. Як вже писав «День», народний депутат попросив «якнайшвидше припинити фінансову підтримку окупанта», розірвавши угоду з «Альфа-Банком», через який йдуть заробітні плати депутатам України, їхнім помічникам і працівникам апарату парламенту. Депутат запропонував обслуговувати депутатів й апарат Ради та укладення відповідної угоди з «Ощадбанком». Згодний з ним і Ростислав Кравець. «Я вважаю, що це потрібно було зробити давно, і не лише з російськими банками. В нас є два державні банки — «Укрексімбанк» та «Ощадбанк», які в змозі вирішити всі питання з обслуговування бюджетів державних установ. Все ж таки, це кошти держави, і на них повинна заробляти сама держава, а не комерційні структури, до яких відносяться, зокрема, і комерційні банки», — говорить він.
По-четверте, — позиція громадян. Українці можуть потрохи припиняти свої взаємовідносини з цими банками. «У будь-якому випадку, зменшення депозитного портфелю більш ніж на 10% суттєво позначиться на діяльності цих банків», — говорить Кравець.
А от експерт Андрій Блінов попереджає: «караючи» таким чином Росію, в першу чергу, ми можемо нашкодити Україні. «Була розмова вже навіть і з головою Національного банку про те, що це абсолютно неправильна дія, бо російські банки — це 10% активів української банківської системи (див. таблицю). Тож шкодити їм — це дуже небезпечна річ», — пояснює він.
Згодний з ним і Найман. За його словами, від «агресії» до російських банків можуть постраждати українські підприємства. «Потрібно зменшувати частку російських банків в банківській системі створенням альтернативи. Але якщо зараз українці кинуться знімати депозити з провідних російських банків з державних капіталів, це буде більш ризиковано для самих українців. Тому що ці банки не лише приймають депозити, а й кредити надають. І в такому випадку вони підуть до українських підприємств і вимагатимуть дострокового повернення кредитів», — пояснює експерт.
АГРОСЕКТОР
Україна не може суттєво «натиснути» на Росію за допомогою АПК, бо сама залежить від сусідки, говорять опитані виданням експерти. Але в довгостроковій перспективі в нас є хороша можливість розширити та диверсифікувати систему поставок продукції за рахунок виходу на інші ринки.
За словами генерального директора УКАБ Володимира Лапи, критичного аграрного експорту Україна в Росію не здійснює. «Росія імпортує великі обсяги шоколаду, сирів, хлібобулочних виробів, свинини, соків, спирту з України. Тож у разі санкцій сусіди не зможуть отримати цю всю продукцію для свого ринку, й це означає підвищення цін для їхнього споживача. Питання лише в тому, як швидко Росія зможе знайти заміну українському продуктові», — доповнює колегу експерт аграрних ринків асоціації УКАБ Ігор Остапчук.
Оцінити ж потенційні втрати Росії від економічних санкцій України в сфері АПК на цей рік експерти не можуть — ще немає статистики імпорту за 2013 рік. Однак потенційні втрати можна припустити, спираючись на дані 2012 року. «За підсумками 2012 року, аграрної продукції в Україну з РФ загалом завезли на суму 731,2 мільйона доларів. Тобто в день потенційні втрати Росії (виходячи з показників імпорту 2012 року) через обмеження поставок в Україну можуть складати 2 — 2,5 мільйона доларів», — говорить Остапчук. За підсумками 2013 року, ця цифра може бути більшою, проте — несуттєво.
МОЛОКО
Україна, на думку експертів, може запровадити економічні санкції в АПК за рахунок кількох груп товарів: молочна та кондитерська продукція. Але, використовуючи цей механізм, треба готуватися до автоматичних короткострокових втрат самих виробників.
На думку Лапи, передусім це стосується молочників. За його підрахунками, 20% всієї молочної продукції продається в РФ. А близько 80 % експорту сирів з України за минулий рік припало на російський ринок, додають в Союзі молочних підприємств. Тож втрата російського ринку, на думку Лапи, загрожує зниженням на певний час закупівельних цін на молоко, доки виробники знайдуть нові напрямки збуту. «Гадаю, ми не втратимо цей ринок, бо Росія щороку імпортує 400 тисяч тонн сиру, або 60% всього обсягу споживання. Адже вона не знайде миттєвої заміни. Якщо росіяни таки підуть на такий крок, то зіткнуться з дефіцитом і подорожчанням продукції», — каже голова Ради директорів Союзу молочних підприємств України Вадим Чагаровський.
КУРЯТИНА
Під питанням сьогодні опинилась іще одна стаття українського експорту до Росії — м’ясо птиці. Як відомо, минулого року РФ зупинила експорт курятини одного з найбільших вітчизняних виробників — компанії МХП. Як повідомили «Дню» в перс-службі агрохолдингу, поставки ще не відновилися, але економічних втрат від зупинки російського експорту в них немає. Адже заплановані на Росію обсяги поставок вони продали на інші ринки, суттєво диверсифікувавши експортний портфель за рахунок майже 20 країн у різних регіонах. На запитання про можливі обсяги поставок продукції на російський ринок 2014 року, в прес-службі МХП «Дню» відповіли так: «За попередніми планами компанії, частка експорту до країн Митного союзу (МС) становила приблизно 30% від близько 170—180 тис. тонн загального обсягу експорту 2014 року. Однак, беручи до уваги поточне обмеження експорту, це вносить деякі зміни в частку МС в нашому експортному портфелі. Обсяги, які повинні були експортовані в МС, перерозподілено за іншими напрямками: Азія, Африка, Близький Схід, ЄС».
IНВЕСТИЦIЇ
Загалом, кажуть опитані виданням експерти, від економічної дестабілізації відносин двох країн більше втрачає в короткостроковій перспективі саме Україна. Але цю втрату можна перетворити на виграш: пошук нових ринків збуту і диверсифікація поставок, що гарантує відв’язку від Росії та унеможливлення тиску за рахунок «торговельних» війн.
Утім, в аграрному питанні є ще одне невідоме: що буде з українськими аграрними інвестиціями в Росії? Адже ряд вітчизняних компаній вже вклав кошти в придбання активів у РФ. Так, із загальної суми інвестицій України в Росію 2013 року в розмірі 362,4 мільйона доларів частка «агарних грошей» — 51,4 мільйона доларів, доповнює Остапчук. І чого чекати українським інвесторам тепер? Експерти зазначають, що в цій ситуації рішення повністю залежатиме від Путіна. «Якщо приймуть рішення глобального викорінювання українського — то ці компанії програють і будуть змушені продавати свої активи», — озвучує найнегативніший сценарій Остапчук.
