Учора стало відомо, що український уряд 15 березня створив робочу групу з розробки ринкових підходів до формування ціни на імпортований газ. Свої пропозиції група повинна представити вже через місяць. На даний час в Україні рішенням уряду ціна продажу газу обмежена до 0 за тисячу кубометрів, тоді як газ імпортується в країну за ціною за тисячу кубометрів. Останні події на газовому ринку України викликають багато запитань. Адже сьогодні практично єдиним газотрейдером у нашій країні (крім дочірніх підрозділів НАК «Нафтогаз України») є спільне підприємство «Укргаз-Енерго». Як це вплине на економіку України? Про це в інтерв’ю з президентом асоціації «Газові трейдери України» Романом СТОРОЖЕВИМ.
— Як поставилися незалежні газові трейдери до встановлення квоти для «Укргаз-Енерго» у розмірі п’ять млрд. кубометрів?
— На наш погляд, це рішення НКРЕ є виваженим, об’єктивним і повністю відповідає вимогам антимонопольного законодавства. «Укргаз-Енерго» в майбутньому може розраховувати на збільшення квоти. Поки ж що близько 30 мільярдів позаквотових кубометрів, які, безумовно, мають вийти на оптовий ринок, суттєво стимулюватимуть його бурхливий розвиток. Щоправда, подібний оптимістичний сценарій стане можливим лише за умови, якщо торгівля цими обсягами газу здійснюватиметься на недискримінаційних та прозорих засадах, коли всі трейдери, що бажають купити газ в «Укргаз- Енерго», матимуть рівний доступ до ресурсу, незалежно від того, пов’язані вони якимись іншими стосунками з керівництвом СП чи ні. Наша асоціація сподівається на ринкові, партнерські та взаємовигідні відносини з «Укргаз-Енерго», що піде на користь як газовому ринку, так і державі в цілому.
— Як уплинуть нові правила на бізнес газових трейдерів?
— Якщо говорити про те, чи буде вигідним бізнес для гравців на газовому ринку за новими правилами, то, за підрахунками асоціації, рентабельність усіх суб’єктів залишатиметься задовільною. 15 доларів прибутку на тисячі кубометрів, що складають різницю між вартістю газу на вході та граничною відпускною ціною, є досить непоганим показником для двох суб’єктів ланцюга, тобто для «Укргаз-Енерго» та трейдера. Єдиним негативним моментом є те, що газові трейдери будуть змушені зменшити відстрочку для підприємств щодо розрахунків за поставлений газ. Вона може бути не більшою за три тижні з моменту початку поставки. Проте сам факт появи великої кількості нових гравців та активізація старих уже є надзвичайно позитивним моментом для всього ринку.
— У чому ж користь для ринку від присутності великої кількості посередників?
— Перш за все необхідно пам’ятати, що СП «Укргаз-Енерго» є монополістом, який, по суті, володіє 75% балансу газу України. І віддавати до одних рук торгівлю стратегічним для країни ресурсом дуже небезпечно. Розділивши газ між посередниками, ми створюємо конкурентне середовище, пожвавлюємо оптову торгівлю газом і при цьому, що найголовніше, залишаємо ціни на газ для промисловості не вищими, ніж передбачено НКРЕ в розмірі 110 доларів за тисячу кубометрів. Крім того, залучення якомога більшої кількості гравців на газовий ринок стимулюватиме його лібералізацію.
Але насправді рішення НКРЕ, яким обмежено квоту для роботи «Укргаз-Енерго» на українському ринку, ще далеко не повністю позбавляє від монополізму цієї структури. Щоб позбутися її монопольного становища на внутрішньому ринку, нам необхідно укласти з «Росукренерго» угоди про закупівлю газу за цінами, передбаченими раніше підписаними домовленостями. Лише в цьому разі ми отримаємо майже повністю конкурентний ринок газу, щоправда, обмежений граничними відпускними цінами та одним зовнішнім постачальником.
Але й це ще не є остаточним розв’язанням проблеми. За умови розумної та послідовної політики в ПЕК ми, звичайно, могли б вибудувати ефективну модель конкурентного ринку, налагодити прозору оптову торгівлю через біржу або аукціони, збалансувати попит і пропозицію, узгодити прийнятну ціну. Проте всі зусилля будуть марними, якщо раптом «Росукренерго» з різних причин не зможе надалі постачати «Укргаз- Е нерго» паливо за узгодженими обсягами та цінами. Таким чином, для переходу до вільного газового ринку нам треба, крім нівеляції монополії «Укргаз-Е нерго» як головного оператора на внутрішньому ринку, зменшити ризики, що витікають із монопольного становища «Росукренерго» як єдиного постачальника газу в Україну.
— Яким чином це можна було б зробити?
— На жаль, головною проблемою, яка постала після підписання газових угод, є те, що відтепер ми повністю відмовилися від диверсифікованих поставок із Туркменістану, Казахстану та Узбекистану й отримали одного постачальника — «Росукренерго». Отже, про диверсифікацію зовнішніх джерел газу не йдеться, оскільки ми вже зробили крок у зворотному напрямку.
Відтак доведеться залучати внутрішні ресурси через збільшення власного видобутку, скорочення енергоспоживання та впровадження нових технологій (наприклад, із видобутку шахтного метану). Крім того, зважаючи на неможливість побудови в найближчому майбутньому альтернативних газопроводів із Близького Сходу, необхідно значну увагу приділити будівництву морських терміналів зрідженого газу, щоб убезпечити себе від будь-яких сюрпризів із боку «Росукренерго».
— Чи будуть, на ваш погляд, переглянуті газові угоди з Росією після виборів?
— Вірогідність подібного сценарію є невисокою. Всім відомо, що Туркменістан уклав угоди про постачання газу на обсяги, що перевищують фізичні можливості цієї країни. Таким чином, єдиною можливістю для України отримувати газ туркменського походження є його закупівля в «Росукренерго». Звичайно, можна судитися з Туркменістаном, доводити, що він згідно з контрактами зобов’язаний постачати нам газ, і навіть виграти справу. Але додаткових обсягів від цього не з’явиться. Тому навряд чи хтось із політиків, які нині знаходяться при владі, захоче позбавляти країну палива. Ми також сподіваємося, що й нові політики, які прийдуть до парламенту, утримаються від необдуманих кроків. Асоціація закликає їх відмовитися від використання газового питання для тиску чи торгу при розподілі парламентських комітетів та міністерських портфелів. Розуміючи складність та неоднозначність угод щодо створення СП «Укргаз-Енерго», асоціація все ж вважає небезпечним та ризикованим їхній перегляд, який буде продиктований не прагненням відстояти національні інтереси, а отримати політичні чи будь-які інші дивіденди. Сподіваюся, до цього не дійде. Після обрання керівних органів парламенту та уряду пристрасті вщухнуть. Крім того, перегляд угод можливий лише за обопільною згодою сторін, а не інакше. А російська сторона, як мені відомо, поки що не виявляла такого бажання.
