Новітня податкова реформа почалася в Україні у березні 2014 року. Однак і досі в експертному середовищі та у політикумі тривають консультації щодо того, якою вона має бути. І навіть тоді, коли думки щодо інструментів реформи та необхідних змін сходяться, виникають розбіжності щодо компенсаторів. Бо всі згодні з тим, що було б добре зменшити податкові ставки й саму кількість податків. Але ж чим наповнювати бюджет, звідки брати гроші на армію, правоохоронну систему, медицину та освіту?
КРАЇНА З ДВОМА БЮДЖЕТАМИ
Цікаву думку щодо цього висловив у понеділок координатор групи «Економічна модернізація» 
громадянської платформи «Нова країна» Павло Себастьянович. Він впевнений, що в Україні існує два бюджети. Один, за його словами, державний, а другий знаходиться у силовиків, прокурорів, податкових міліціонерів, які здатні порушити карну справу проти підприємця. Цю дію експерт прирівнює до запрошення до клубу. Після цього підприємець вже до бюджету нічого не платитиме. У нього є людина, яка вирішує всі його проблеми.
Себастьянович наводить статистику: 2004 року було відкрито 2,5 тисячі карних справ, які потім закривали. 2010 року таких справ було 5 тисяч. Зараз Роман Насіров прискорив цей процес, і буде 10 тисяч підприємств, які припинили платити в бюджет, а платять таким-от людям. І ось статистика підприємств... На 1 січня 2015 року в Україні було зареєстровано 1,2 мільйона юридичних осіб. Сьогодні ж подають звітність і платять податки лише 300 тисяч. Отже, 900 тисяч пішли в тінь. Може, частина з них через невдачі просто закрилася, але замість них відкривалися б нові. Фізичних осіб-підприємців було зареєстровано 2,2 мільйона. Із них 1,3 мільйона працюють і звітують.
«Куди подівся ще майже мільйон? — запитує активіст і відповідає: — Вони всі пішли в тінь». «Отже два бюджети у нас реально існують, — продовжує Себастьянович, — І це видно по діамантовим прокурорам, по тому, що у прокурорів, податкових генералів усі родичі чомусь успішні бізнесмени. «Це другий бюджет України — він там», — впевнений активіст. А причина цього, на його думку, — високі податки. Вони працюють наче запірний кран, який не дає коштам потрапляти до бюджету. Бо краще заплатити прокурору, якщо він на цьому наполягає, і це буде дешевше, ніж сплачувати податки до бюджету. «Після Майдану ми були моральні й думали: тепер не платитимемо хабарів. Але це не працює в Україні. Люди завжди робитимуть те, що вигідніше. Тим паче, коли загрожує карна відповідальність», — каже він.
У ЧОМУ Ж РЕФОРМА, ЯКЩО ПОДАТКИ ЗРОСТАЮТЬ?
Експерт вважає, що податкові ставки мають бути предметом суспільного договору. І якщо люди не згодні платити певні ставки, то держава просто не має морального права застосовувати до них через це санкції. «Візьміть Південну Корею, де зростання економіки становить понад 10% на рік, — додає Себастьянович. — І це тому, що ПДВ там не більше 10%. Податок на зарплату, якщо вона менша за середню, — 8—10%, а єдиний соціальний внесок — 9%. Такі ставки в країнах, які зростають. Ми ж собі дозволяємо 20-25%. Подивіться, що пропонує Мінфін. За діючим законом податок на фізичних осіб у нас із 1 січня 15%. Він пропонує 20%. Податок на прибуток — 18%. Мінфін пропонує 20%. У чому ж тоді реформа, якщо ми продовжуємо нарощувати податки? Весь світ нам говорить: зупиніться, божевільні. Усі кажуть, що економіка зростатиме, якщо через бюджет перерозподілятиметься 30—35% ВВП, а у нас — 56%».
Податкова реформа в Україні поки що не виглядає успішною. Про це свідчить і опитування, проведене Міжнародним центром перспективних досліджень. Розповідаючи про його підсумки, старший економіст МЦПД Ангела Бочі, зокрема, відзначила, що на думку 30 опитаних експертів, податкова реформа відбувається повільно, низькими темпами (56%). 12% опитаних вважають, що реформування треба прискорити, 32% обрали свій варіант відповіді, який здебільшого характеризує темпи реформи дуже негативно. А більшість відзначила, що реформи не проводяться взагалі, відбувається лише їхня імітація, і всі зміни, які відбулися, — це лише імітація реформ.
«Треба зробити ліберальну реформу, — наголошує голова комітету, — Для цього надто багато зусиль доведеться прикласти нашій державі, у якій всі чиновники мають іншу думку. Перебити цю тенденцію стало практично неможливо. І те, що на Національній раді реформ під головуванням Президента взагалі було надано можливість висловити іншу думку щодо податкової реформи, ніж була презентована міністром фінансів, — це вже само по собі добре. Отже, керівництво держави 
теж розуміє, що час вже для значних ліберальних кроків», — каже голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна.
«Зараз ми в комітеті працюємо над створенням концепції, яка буде виваженою і все-таки змінить на краще тенденції економічного розвитку в нашій країні, — розповідає Южаніна і пояснює, що означає виваженість: «Можна проголосити радикальні ліберальні зміни, але ми знаємо, що за їхнє втілення відповідатиме уряд і міністерство фінансів. Якщо людям нав’язувати свою точку зору, це буде те саме, що сталося із законопроектом, який дозволяв знизити єдиний соціальний внесок. Вони наполягали на багатьох запобіжниках до нього, та насилу той закон ухвалили, і він трохи спрацював, а в результаті маємо зауваження (Мінфіну): у вас такий настрій в суспільстві, що ніхто нічого не хоче взагалі платити».
УХВАЛИЛИ ОДНЕ — ЗАПРОВАДЖУВАЛОСЯ ІНШЕ
«Думали, може ми дійсно тоді щось неправильно зробили, — пояснює парламентар. — А коли розбираєшся, то бачиш: стільки підзаконних актів, які видають органи виконавчої влади лише для того, щоб та чи інша ідея не спрацювали. Я дивуюся, як було викривлено все те, чого ми добивалися і про що говорили. Ми ухвалювали одне, а в житті запроваджувалося зовсім інше». «Окрім того, в нашому суспільстві скільки експертів, стільки й думок, — додає Южаніна. — Навіть ми в комітеті, фахові експерти, не можемо порозумітися і видати одну комплексну ідею, за яку б ми усі разом відповідали і допомагали її впроваджувати протягом трьох років, під час яких ми хочемо накласти мораторій на податкові зміни».
Її також дещо дивує позиція найбільших і найвпливовіших бізнесових асоціацій України — Американської торгової палати і Європейської Бізнес Асоціації. Після засідання Національної ради реформ вони двічі приходили в комітет, розповідає Южаніна, і запитували, чому вона заперечувала проти реформ, запропонованих міністром фінансів. «Я не проти міністра, я просто закликаю її почути, в якому стані зараз малий і середній бізнес, і як їм жити з таким податковим навантаженням», — відстоює свою позицію Южаніна і нагадує, що в залі, де відбувалася Нацрада реформ, усі, за винятком кількох чоловік, виступили на підтримку міністра фінансів, а після засідання більшість міністрів підійшли і подякували за її позицію.
Повертаючись до конкретики реформ, голова комітету зазначила, що «обговорюється ставка податку на прибуток за мінусом інвестицій в необоротні активи — 15%, 15% податку на додану вартість, 10% — податок на фізичних осіб і 20% — єдиний соціальний внесок, який пропонуватимемо ще меншим — 10%. «Плануємо на цьому тижні закінчити і дамо свою точку зору (із деталями, які дуже важливі) суспільству ознайомитися з нашими пропозиціями, — відзначила голова комітету і вказала: — Можна було б передбачити і 5 і 8%, але не зараз, хоча з економічної точки зору саме нині такі податки потрібні країні, щоб вилізти з цього дна. Але розуміння такої позиції в уряду немає».
