Президент РФ Володимир Путін надіслав листи лідерам європейських країн, що одержують російський газ транзитом через Україну. У ньому він заявив, що «Росія за останні чотири роки субсидувала економіку України за рахунок заниження цін на газ обсягом $35,4 млрд». Офіційних коментарів щодо цієї цифри ні від керівництва України, ні від країн Євросоюзу поки немає. Щоправда, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, повідомив, що в Росії поки немає наміру стягати цей борг. Пєсков зазначає, що ця «сума — просто ілюстрація суперечності ситуації».
Але якщо вже цифра була названа, то вона, як очікується, коли-небудь обов’язково спливе й в офіційних переговорах. Думається, Україна має бути до цього готова. Отже, не можна не погодитися з главою Комітету економістів України Андрієм Новаком, який, аналізуючи перспективи «газового діалогу» нашої країни з РФ, сказав: «На переговорах з РФ про борг за газ Україна має виставити свій рахунок: ті збитки, яких вона вже зазнала й зазнає щодня у зв’язку з анексією Криму й захопленням її майна». Новак упевнений, що такий підхід української сторони до «газового діалогу» повинен мати продовження в позовах до міжнародних судів, у зверненнях до СОТ. «Поки їх ніхто не подає», — засмучується він.
• Нагадаємо, що самопроголошений парламент Криму постановив перевести у власність республіки підприємства «Черноморнафтогаз» і «Укртрансгаз», розташовані на території півострова. «Постановити, що власністю Республіки Крим є: рухоме й нерухоме майно публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, його континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони, що увійшло й не увійшло до статутного капіталу державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у складі необігових (зокрема нематеріальних) і обігових активів, зокрема державне (України) майно, передане йому в користування й те, що перебуває на балансовому й позабалансовому обліку», — говориться в постанові самопроголошеного кримського парламенту. Власністю Криму, отже — РФ, також визнається «рухоме й нерухоме майно публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», розташоване на території Республіки Крим.
• Міністр екології та природних ресурсів України Андрій Мохнік на початку минулого тижня заявив, що співробітники міністерства зробили попередню оцінку ринкової вартості матеріально-сировинної бази АР Крим. Вона становить 127 мільярдів гривень. За його словами, захопленими виявилися 198 експлуатованих родовищ, ще 380 є перспективними. Глава Державної служби геології та надр України Роман Сторожев раніше заявляв, що ресурсів Чорноморського шельфу вистачить на 50 років, а потенціал Чорноморського шельфу оцінював у 1,5 мільярда тонн умовного палива.
Звісно, російські оцінки значно скромніші. Міністр природних ресурсів і екології РФ Сергій Донской вважає, що в Криму всього 44 родовища вуглеводневої сировини, з них десять нафтових і сім газових. На Чорноморському шельфі, за його словами, розвідано п’ять газових і три газоконденсатні родовища, ще шість газових родовищ відкрито на шельфі Азовського моря. «Чорноморнафтогаз» видобуває за добу близько 6 мільйонів кубометрів газу, тоді як Крим споживає 1,5—2 мільйони кубометрів на добу. 2013 року «Чорноморнафтогаз» видобув 1,65 мільярда кубометрів газу, що на 40,5% більше, ніж 2012 року.
Самопроголошена влада Криму має намір передати компанію російському «Газпрому». Проте, за словами заступника голови правління «Чорноморнафтогазу» Володимира Плечуна, фахівці російського монополіста одразу встановили фактичний контроль над підприємством. Але готується й офіційна приватизація. Як заявив перший віце-прем’єр республіки Криму Рустам Теміргалієв, конкурс має бути оголошено вже наприкінці квітня. У результаті приватизації «Чорноморнафтогазу» Україна може втратити також дві куплені нещодавно бурові платформи «Петро Годованець» і «Незалежність», широко відомі як вежі Бойка, що обійшлися Україні в $800 мільйонів.
• Російські експерти сподіваються, що, перейшовши до «Газпрому», ці платформи, а також інше майно й родовища, експлуатовані й освоювані «Чорноморнафтогазом» (разом зі всією геологічною документацією), позитивно вплинуть на капіталізацію російського монополіста, додавши до неї $30—35 мільярдів. Так би, напевно, й сталося, якби не санкції США та Євросоюзу, в результаті яких акції «Газпрому» різко пішли вниз. Крім того, йому, як випливає з аналізу, проведеного агентством Fitch, загрожує втрата частини європейського ринку.
Якщо 2013 року «Газпром» забезпечив постачання 30% газу, що використався в ЄС, то після подій у Криму, на думку Fitch, «Європа може знайти політичну волю для зниження цієї частки, особливо з урахуванням потенціалу експорту СПГ (скрапленого природного газу. — Авт.) із США». І навряд чи Росії допоможе обіцянка вести діалог з іноземними компаніями, що працюють на шельфі Криму. Як відомо, згідно з російським законом «Про надра», розробляти шельфові родовища можуть лише компанії з державною участю не менш як 51% і досвідом роботи в російських акваторіях від п’яти років.
• Експерт із Білорусі Лев Ларголін пише в інтернет-ресурсі «ЄвроБілорусь»: «Крим для Росії може виявитися валізою без ручки: й кинути шкода, й нести важко. Не за власною примхою Микита Хрущов передав півострів Крим Україні 1954 року — йшлося саме про оптимізацію всіх цих процесів».
Аналогічну думку висловлює й український експерт Дмитро Марунич: «На першому етапі більша частина кримчан, звісно, програє, проте, можливо, Російська Федерація якось субсидуватиме їх й намагатиметься цей програш компенсувати. Поки Росія готова тягнути на собі цей тягар, і, з високою мірою ймовірності, так буде й надалі. Нехай тоді російські платники податків заплатять за всі «задоволення» кримчан».
• Схоже, експерт правий. У суботу, як повідомляє РІА «Новости», міністр фінансів РФ Антон Сілуанов заявив за підсумками зустрічі з міністром фінансів Німеччини Вольфгангом Шойбле у Вашингтоні про те, що Росія фактично може заплатити Україні за визнання кримського аншлюсу. «Конституційна реформа, легітимні вибори президента й формування уряду, з яким можна було б домовлятися, легітимізація ситуації довкола Криму й урегулювання питань напруженості на східних територіях України, — перераховував Сілуанов. — Такого роду чотири позиції ми ставимо як умови того, коли Росія зможе запропонувати кроки щодо додаткової фінансової допомоги, як у бюджетних, так і в газових питаннях».
