Мало кому в нашій країні так легко (і при цьому вельми переконливо) даються демонстрації економічного оптимізму, як главі Фонду держмайна Михайлу Чечетову, який справедливо завоював серед частини журналістів прізвисько «Мечетов». Походить воно не від меча, і не від мачете, оскільки Михайло Васильович попри всю свою розмашистість ще й більш ніж обережний — з плеча ніколи не рубає, а від слова «метати». Пригадаймо, як моторно «кидався» він рекордними мільярдами, отриманими від приватизації держмайна. Майже на початку року — два (і річний план готовий), у середині — чотири (є подвійне перевиконання та передумови для здійсненого парламентом перегляду бюджету), не доходячи до осені — вісім (ми тут каламбуримо абсолютно ненавмисно, тоді як сам Чечетов не проти повеселити публіку). Й останній «напад» оптимізму — 13. До цього «чортового» рубежу «Мечетова» розсудливо не допустили. Зрозуміло, що його зухвалому приватизаційному пориву міг покласти край лише сам Президент. Він справедливо вирішив, що необхідно перенести частину «мечетовського» оптимізму на наступний рік, інакше дефіцит бюджету доведеться покривати лише внутрішніми та зовнішніми позиками.
Проте нинішнього голову ФДМ, постійно націленого на перемогу, мабуть у жодній вузді не втримати. І у вівторок, у своїй звичній енергійній манері, він уже викладав журналістам план приватизації на 2005 рік і запевняв, що ці гроші (4 мільярди гривень) обов’язково будуть у держбюджеті. При цьому головний фінансовий документ країни він назвав «бюджетом розвитку з яскраво вираженим соціальним забарвленням» і пообіцяв, що Фонд у черговий раз підставить під бюджет програму уряду й особливо її соціальну складову «свої могутні плечі». Зі слів Чечетова Кабміну для подальшого розгляду Верховною Радою вже передано підготовлений ФДМ перелік підприємств, які підлягають продажу наступного року. У ньому названі 154 підприємства, а також ймовірна ціна продажу кожного з них (загалом 5,518 млрд. грн.). Розрахунок Фонду грунтується на тому, що за коефіцієнта продажу приватизовуваних об’єктів (0,7—0,8), що склався протягом останнього часу, в результаті можна буде вийти не менше ніж на чотири мільярди гривень. Утім, тут, очевидно, присутній і невеликий елемент самострахування. Зі слів М. Чечетова, «блакитними фішками» в 2005 році будуть пакети акцій ВАТ «Укртелеком» й Одеського державного припортового заводу. А тільки їхня прогнозна вартість становить відповідно три плюс один мільярди. І навряд чи буде справедливо, щоб ці підприємства продавали дешевше. Тим більше, що Чечетов запевняє, що існує велика кількість справжніх інвесторів як вітчизняних, так і з близького та далекого зарубіжжя. Причому епітет «справжній» у вустах голови ФДМУ отримав роз’яснення «неметушливий, терплячий».
Щодо інших внесених до переліку підприємств Чечетов віддає перевагу формулі «вони не зроблять помітного внеску». Але, думається, це все та сама страховка. Звісно, Добровеличковський цукровий завод, очевидно, доведений до краю, а тому продається всього за 1,6 тисячі гривень, погоду бюджету не зробить. Як і «Кельменецький міжрайплемсервіс» (1,4 тис. грн.). Але є в цьому списку й інші підприємства. Скажімо, холдинг «Луганськтепловоз» (41,6 млн. грн.), ВАТ «Барвник» (місцезнаходження не вказане, але сума вражає — 76 млн. грн.), Нікопольський південнотрубний завод (352 млн. грн.), Азовські масла та олії (77,4 млн. грн.), «Росава» (51 млн. грн.), Джанкойський машинобудівний завод (43,5 млн. грн.), ВАТ «Свема» (443 млн. грн.). І хоча щодо деяких iз цих підприємств справді можуть бути проблеми, але неспроста ж Чечетов висловлює надію, що наступний рік для приватизації буде таким самим вдалим, як і нинішній. Iз його слів, попри передвиборну ситуацію, жоден з інвесторів — претендентів на купівлю акцій «Укртелекому» й Одеського припортового заводу не відмовився від своїх планів. «Усі чекають, коли прозвучить команда «старт», — передбачає наміри покупців глава Фонду держмайна.
Нагадаємо, що ринкова вартість «Укртелекому» визначається насамперед його роллю транзитного оператора зв’язку в якісному трафіку між Європою й Азією. А Одеський державний припортовий завод — це одне з найбільших хімічних підприємств України. Він розташований на березі моря, а головне на виході аміакопроводу з Тольятті, що дає істотні переваги при експорті хімічної продукції, більша частина якої експортується до таких країн як Бельгія, США, Німеччина, Франція, Швейцарія.
Але, безумовно, надзвичайно важливо, щоб умови продажу цих гігантів були справедливими та передбачали чесну боротьбу між інвесторами (зрозуміло, що саме в цьому випадку Україна буде у виграші у фінансовому, і в іміджевому плані). Чечетов ці обставини враховує. Відповідаючи на запитання «Дня» й інших видань, він відзначив, що в конкурсі щодо «Укртелекому», швидше за все, братимуть участь виключно іноземні інвестори, оскільки українським такий об’єкт «не потягнути». Що стосується припортового заводу, то, на думку Чечетова, в його купівлі зможуть брати участь усi охочі, як вітчизняні, так і всі зарубіжні інвестори. Голова ФДМ, який відкрито віддає перевагу алгоритму «беруть участь усі, а перемагають українці», цього разу робить виняток із своїх принципів і пояснює: майбутній президент буде вимушений насамперед послати позитивний сигнал Європі. Словом, вибори і до, і після діють на «оптиміста» на зразок шпор. Але що тут поганого, якщо в результаті виконуватиметься соціальна програма уряду?
