Доручення Президента України усім центральним та місцевим державним органам розробити заходи для 20-відсоткової економії газу було з ентузіазмом сприйнято всією газовою громадськістю. З'явилися проекти суворих рішень, які днями будуть ухвалені Кабінетом Міністрів. Між тим немає певності, що завдання не буде недовиконане або перевиконане. Бо ж контролювати витрати газу споживачами в Україні практично нічим. Однак доручення треба виконувати...
Метод керівництва з допомогою гасел, що міцно викарбовуються в свідомості і підпорядковують собі всю діяльність людини, винайдено задовго до появи більшовиків, хоча й доведено ними майже до межі досконалості і водночас - абсурду. Наше завдання - взяти від минулого все корисне. Тож з огляду на те, що ринок енергоносіїв в Україні, як відомо, підпорядкував собі всі інші, і створити на ньому порядок - означає навести лад у країні, пропонуємо озброїтися гаслом: "Ринок - це облік і контроль!" Аксіома. Отже, приймається без заперечень. Тоді - у розвиток: "Ринок - це демократія плюс повсюдне встановлення лічильників!" Адже вже кілька років нам повідомляють, що через відсутність газових лічильників Україна втрачає, тобто не виставляє рахунків на оплату, 4 млрд. куб. м газу. Торік, коли видалася досить прохолодна зима, було навіть встановлено своєрідний рекорд. Спочатку нам зазвичай сповістили про 4 млрд. куб. м втраченого газу, потім довели цю цифру до 6 млрд. і навіть (див. аналітичну довідку щодо становища в паливно-енергетичному комплексі України, підготовлену депутатською групою "Конституційний центр") до 6,5 млрд. куб. м. Вартість цієї чорної діри, за яку всі ми розплачуємося (за висновком тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради) - хто податками, хто неотриманими зарплатами та пенсіями - більше $500 млн.
Проте річ не тільки про відсутність так званих побутових лічильників газу, до яких ще не доросли сімейні бюджети більшості наших громадян та рівень нашої промисловості, що випускає їх мало і низької якості, але за високу ціну. Проблеми з приладами обліку газу мають також промислові підприємства, що споживають його у величезних кількостях. Їх не позбавлені і газопостачаючі організації - АТ "Укргазпром" і ДАХК "Укргаз". Більше того, не все гаразд і в паперовому господарстві контролюючої організації - Держстандарті. Отже, говорячи про майбутню країну газових лічильників, на яку ми закликаємо перетворити нинішню країну чорних газових, а відтак і бюджетних дір, ми маємо на увазі досконалі сучасні прилади, що у свою чергу знаходяться під відповідним контролем, тобто, знову ж таки про всеосяжну систему контролю із належним матеріальним та метрологічним забезпеченням.
Тож з ініціативи Держстандарту ми відкриваємо дискусію, завдяки якій, сподіваємося, високі сторони не тільки засвоять гасло "Давайте жити дружно" з улюбленого мультфільму, а й по-справжньому і в інтересах справи порозуміються.
Та навіщо вникати в ці доволі технічні дебати широкому загалу читачів, яким здебільшого досить-таки байдуже, хто, чим і наскільки точно вимірює паливо? Відповідаючи на це запитання, ми виходимо з того, що кожен із нас, навіть, якщо він зовсім не користується газом, усе ж є платником податків, свідомим своєї ролі в державі не тільки як джерела доходів бюджету, а й як головного контролера всіх видатків із нього.
