Суперечка між Президентом Віктором Ющенком і прем’єром Юлією Тимошенко про те, потрібно чи ні переглядати бюджет на 2009 рік, має під собою, як мінімум, дві вагомі причини. Перша — політична і політтехнологічна. Президент за допомогою перегляду під його диктування бюджету хоче позбутися ролі жертви, уготованої йому Тимошенко. І стати переслідувачем і навіть рятівником. Друга — економічна, тісно пов’язана з першою, політичною. Бюджет дійсно переглядати потрібно.
Президент і прем’єр уже не вперше сперечаються про бюджет. Це — їхня традиційна полеміка, яка відбувалася і 2008 року, і 2007-го, коли прем’єром був Віктор Янукович.
Кожний український уряд зацікавлений у тому, щоб занизити планові показники прибутків бюджету, щоб самостійно, поза затвердженого Радою бюджетного розпису, розпоряджатися неврахованими, але очевидними та зрозумілими економістам прибутками майбутніх періодів. І розповідати народу про те, який у нього хороший Кабінет Міністрів. Президент, якого в Україні обирають на п’ять років, а не на рік, як український уряд, зацікавлений у більш довгостроковому зростанні добробуту громадян. Тому Ющенко кожного разу вимагає від уряду враховувати в бюджеті реальні прибутки, а не занижувати їх, обдаровуючи з панського плеча виборців і щось привласнюючи дорогою, що досить важливо для укладачів бюджету в Раді та уряді.
Пікантність нинішньої ситуації у тому, що навіть традиційно занижені показники прибуткової частини головного фінансового закону країни уряд через кризу виконати не в змозі.
Україна навряд чи досягне закладених у бюджеті 2009 року і начебто помірних 0,4% зростання ВВП. За найрайдужнішими оцінками керівника групи радників голови НБУ Валерія Литвицького, ВВП складатиме 1%. І то, якщо влада та опозиція швидко й погоджено вироблять додатковий пакет антикризових заходів. Але поки що говорити про це не доводитися.
Від правильно й чесно збалансованих прибутків та витрат України прямо залежить курс гривні, що похитнулася від солодких, але не підкріплених реальними прибутками обіцянок практично кожного українського уряду, за винятком, мабуть, уряду Юрія Єханурова. Поки що Кабінет Міністрів обіцяє дістати гроші в прямому значенні слова з-під землі — у вигляді продажу 11 мільярдів кубометрів газу «РосУкрЕнерго», що був закачаний у підземні сховища. Але якщо завтра російський «Газпром», що продав Україні цей газ і якому належить лише 50% «РосУкрЕнерго», програє справу в суді іншому власнику спільного підприємства — Дмитру Фірташу, або не зуміє з ним домовитися, то плакали українські договори з Москвою про поставки газу та бюджет 2009 року. І це буде вже фінансове ридання ридма, з дранням волосся і посипанням голови попелом.
Ось чому начебто відвернена суперечка про макроекономічні показники бюджету в кризовому 2009 році має характер прямої загрози національної безпеки. Фінансова криза переходить в економічну, в Україні зупиняються підприємства. І це вже не жарти, які можна списати на напруження внутрішньополітичної боротьби.
Українським політикам необхідно припинити брехати своєму народові, думаючи про майбутні вибори. «Ні — брехні!». Цей лозунг із минулих виборів президента знову стає актуальним. Лише направлений він буде вже проти тих, хто його вигадав.
