Антимонопольний комітет України дозволив «Укрсоцбанку» продати контрольний пакет своїх акцій «Banca Intesa SpA» (Італія), повідомив у понеділок голова наглядової ради «Укрсоцбанку» Ігор Юшко. Ще кілька років тому практично неможливо було уявити, що українські банки стануть цікавим об’єктом для купівлі з боку зарубіжних «колег». Проте, ця операція, як відомо, — не перша подібна в Україні за останній рік. Нагадаємо, що ще в середині минулого року група «Райффайзен» придбала банк «Аваль» за 1 мільярд 118 мільйонів доларів, що перевищувало капітал самого банку майже в чотири рази. Колишні власники цього одного з найбільших українських банків, м’яко кажучи, не продешевили. Однак, минулий тиждень показав, що цей продаж приніс групі не зовсім ті результати, на які вона чекала: «Райффайзен Інтернешнл» практично оголосила про продаж «Райффайзен Банк Україна». А наприкінці минулого року «Сосьєте Женераль» купила контрольний пакет акцій «УкрСиббанку». «З молотка» також пішли банк «Ажіо» — до шведського SEB, а «Індекс-банк» — до французького «Креді Агріколю». Міняє власника і банк «Мрія». Тепер ним володіє «Внешторгбанк РФ». У Центрі дослідження корпоративних відносин вважають, що вітчизняні банки було придбано за невиправдано високими цінами. Схильність європейців до дорогих покупок давно вже стала притчею во язицех. Це, так би мовити, звеличує їх в очах громадськості.
Але все-таки, чим вигідна зарубіжним банкірам мода на вітчизняні банки? І чим це нам «загрожує»? Керівник економічних програм Центру досліджень корпоративних відносин Валерій Бутко вважає, що зарубіжними банками, які прагнуть «з’їсти» який-небудь український банк, керує прагнення отримати внаслідок купівлі, злиття або поглинання синергетичний ефект, тобто взаємодоповнюючу дію активів двох або кількох організацій, сукупний результат якої перевищує сумарний результат окремо працюючих на ринку структур. Можливість використання надлишкових ресурсів — також важливий мотив для купівлі банків. Наприклад, регіональний банк, розташований у регіоні з великими фінансовими ресурсами, але з обмеженими через низку причин можливостями для їхнього розміщення, може бути цікавий як об’єкт поглинання для великого банку, який оперує в національному масштабі. Фахівці також указують на такий мотив злиття та поглинання, як різниця у ринковій ціні компанії та вартості її заміщення.
Тенденція до «зміни громадянства» українськими банками, як і будь-якими іншими підприємствами, має низку переваг: по-перше, держава від продажу отримала і отримує певні кошти до бюджету, по-друге, ці підприємства знайшли власників, які в переважнiй більшостi є представниками розвинених компаній зі світовим ім’ям, у яких є свої стандарти діяльності, які, підтримавши виробництво, не допустили серйозного скорочення персоналу. Зокрема, для банків це ще й надання нових банківських послуг, технічний банківський прогрес, додаткові інвестиції в економіку, зниження ставок за кредитами, стимул зростання для вітчизняних банків, можливі позитивні зміни у банківському законодавстві тощо. З приводу кредитування Бутко висловив наступну думку: «Кон’юнктура ринку відсоткових ставок в Україні склалася давно. Вона, з мого погляду, формується не стільки під впливом попиту та пропозиції, скільки під впливом ризику економіки та економічних суб’єктів». Серед інших негативів він назвав, наприклад, те, що деякі банки, які залишаться непридбаними, можуть просто не витримати конкуренції і розвалитися. Хоч тут, звичайно, зіграє свою роль справедливий закон виживання: сильний виживе, а слабкий, на жаль, ні. Ще одним аргументом «проти» входження зарубіжних банків на український ринок є невеликий обсяг внутрішнього власного капіталу українських банків. Але головним чинником є все-таки рівень надійності зарубіжних банків, їхньої відповідальностi перед вкладниками. Існує думка, що іноземні банки більш надійні. Звичайно, якщо це буде філія іноземного банку, то за всім зобов’язання цієї філії повністю відповідає його материнська структура. Але відповідальність дочірнього банку стовідсотково лягає в рамки власного капіталу цього банку. Тому прихід філіалів іноземних банків був би кращим для України варіантом. І ще: якщо іноземці почнуть масово скуповувати вітчизняні банки, хвилюються в Центрі досліджень, то це загрожує Україні втратою національного банківського ринку, а також ослабленням контролю над валютним ринком країни з боку Національного банку. Тоді великі банківські гравці зможуть грати гривнею, як захочуть...
Водночас керівник групи радників глави Національного банку України Валерій Литвицький підкреслює, що більш активний вхід іноземних банків до національної банківської системи означає лише оновлення нашої фінансової системи. «Цю тенденцію можна лише привітати», — сказав він «Дню». Тим часом він підкреслив, що законодавче забезпечення процесу створення філіалів іноземних банків усе ще незавершене, тому що закон про відкриття філіалів іноземних банків ще не прийнятий. «Але я вважаю, що можна знайти розумний компроміс між бажанням захистити інтереси вітчизняного банківського сектору та залученням іноземного капіталу, в тому числі, й банківського», — відзначив він. Водночас, питому вагу участі зарубіжних банків, як і будь-який притік іноземного та вітчизняного капіталу взагалі, треба регулювати. «НБУ не треба лякати (послабленням контролю, — Ред.), — ми не з лякливих, — сказав В. Литвицький і додав: на те й щука, щоб карась не дрімав». На завершення експерт відзначив, що щодо дієздатності Нацбанку «експерти можуть спати спокійно».
