Чи знали ви, що науковці з України долучились до розробки сенсорних екранів Samsung та LG? Вони брали активну участь у створенні Великого андронного колайдеру. А лауреати усіх Нобелівських премій з фізики мали у співавторах основних статей українських вчених.
Проте часто ми не бачимо винаходів наших вчених. Ми не бачимо своїх умовних «SpaceX» чи «Tesla». Хоча насправді вони є.
Тому я вирішив розібратись, що ж з наукою та інноваціями в Україні, а також що потрібно, щоб увійти до клубу країн-інноваторів.
ЩО ПРОПОНУЮТЬ КАНДИДАТИ В ПРЕЗИДЕНТИ АКАДЕМІЇ НАУК
Ці питання особливо актуальні сьогодні: напередодні виборів нового президента Національної академії наук (НАН) Україні. Адже кожен із кандидатів пропонує своє бачення подальшого розвитку науки в Україні.
Про вибори оголосили ще 12 лютого, але згодом їх перенесли через карантин та COVID-19. А 19 серпня пішов з життя чинний президент стодворічний Борис Патон — на цій посаді він був 58 років. Патон відомий такими винаходами як, наприклад, прилад для зварювання металу у космосі або зварювання живих тканин.
П’ятеро академіків НАН висунули кандидатури і вже презентували виборчі програми. Більшість з них пропонують включити вчених академії до колегій міністерств та відомств, що дозволить впливати на формування наукової та інноваційної політики держави.
Вони пропонують збільшити фінансування науки, а також оптимізувати організаційну структуру академії, посилити співпрацю з університетами та бізнесом, зокрема для комерціалізації наукових розробок, а також увійти до європейського дослідницького простору.
Значний акцент академіки роблять на браку молодих кадрів. Серед запропонованих рішень залучення та підтримка молодих науковців, наприклад, — забезпечення їх житлом.
Двоє академіків зупинилися і на питанні популяризації науки серед молоді. Анатолій Загородній пропонує створити інтерактивний науковий музей. Схожі музеї є у Варшаві (Центр науки «Коперник») та Барселоні (CosmoCaixa) — і це лише пара прикладів. Візити до таких центрів підвищують інтерес учнів до кар’єри у сфері природничих наук та технологій. Володимир Семиноженко, натомість, вказує на важливість популяризації науки через соціальні мережі (facebook, instagram, telegram, youtube).
До речі, Загородній та Семиноженко розгорнули досить активну виборчу кампанію, проводять зустрічі з іншими науковцями порівняно з іншими кандидатами.
Отож, спектр питань, які підіймають кандидати широкий. І він може бути навіть ширший.
ПРОБІРКИ І ЛЮДИ ЧИ ЧЕРВОНІ КИЛИМИ?
Одне з питань — як розподіляти державні кошти на науку.
«У нас наразі фінансування на науку розподіляються між установами на основі фінансування попереднього року та інфляції без врахування того, наскільки ефективно ти працюєш. У розвинутих країнах натомість оцінюють діяльність установи: це може бути кількість статей для фундаментальної науки та патентів — для прикладної. І на основі такої оцінки установа отримує фінансування на наступні 3 чи 5 років. За цих умов директор зацікавлений інвестувати у дослідницьку інфраструктуру, а не червоні килими. Інакше він отримає нижче фінансування або й взагалі його не отримає через 5 років.
Під час написання закону про наукову та науково-технічну діяльність готовності впроваджувати таку систему ще не було. Ми передбачили в ньому державну атестацію наукових установ та університетів і сподівалися в перспективі розвинути таку систему (performance-based research funding) підзаконними актами. Але для її впровадження потрібно розбудувати систему незалежної експертизи та оцінювання, збалансувати кількісні показники (і верифікувати їх, адже кількість статей чи патентів нічого не каже про їхню якість) та експертну оцінку», — розповідає вчена-фізик та генеральна директорка директорату науки та інновацій Міністерства освіти та науки Юлія Безвершенко, яка брала участь у написанні цього закону.
ГРАНТ ПІСЛЯ НЕВДАЧІ?
Згаданий закон, який передбачає перезавантаження державної політики у сфері науки, передбачає також створення Національного фонду досліджень для надання грантів на наукові дослідження в Україні. Його уже створили, і у травні він оголосив перші конкурси. Для оцінки проєктних заявок залучають як українських, так і іноземних вчених. Водночас, Безвершенко зазначає, що процедури прописані так, щоб сприяти чесним та прозорим конкурсам:
«Фонд передбачив електронну подачу проєктів та залучення закордонних експертів. Також прописана внутрішня процедура для попередження потенційного конфлікту інтересів. Наприклад, експерт не може оцінювати проєкт із своєї ж наукової установи чи університету. Наукове середовище всюди досить тісне: усі всіх знають. Ніколи не можна повністю виключити зловживання, але наявність чітких процедур максимально мінімізує такі ризики».
У контексті грантового фінансування науки молодий вчений Андрій Музиченко зазначає, що боязнь невдачі часто зупиняє багато інновацій та розробок: «У нас немає школи факапів (від англійського слова «fuck up», що означає «зазнати невдачі». — Ред.). Усюди в світі факап — це круто. Якщо ти почав щось, воно завалилось, і ти зрозумів чому — тобі дадуть грант наступного разу. У нас у такому випадку ніхто нічого більше не дасть».
GOOGLE ПОЧАВСЯ З ДЕРЖАВНОГО ГРАНТУ
Молодий вчений Андрій Музиченко додає про важливість державних грантів. «Якщо у вас виникла певна ідея, ви її пропрацювали в лабораторії з наявним базовим обладнанням, далі вам потрібно створити прототип або базову розробку, щоб показати інвестору, а також її запатентувати. Для цього потрібні кошти, які може надати держава у формі невеликих грантів на кілька тисяч доларів. Далі уже інвестор, якому сподобався цей прототип, може надати кошти на подальшу розробку та впровадження у виробництво».
Більшість наукових досліджень в Сполучених Штатах Америки фінансує держава, хоча приватні компанії також мають чудових науковців у своєму штаті. Якщо подивитися на будь-які відомі та значні інновації, наприклад, iPhone, ви побачите, що більшість з них, якщо не всі, фінансував американський уряд. Зрештою, старт для Google дав федеральний грант.
«ФАРАДЕЙ» ЧИ «ЕДІСОН»: КОМУ ДАТИ ГРОШІ?
Головне питання, коли йдеться про розвиток науки, — це гроші. Загалом немає якоїсь однієї формули, хто має більше вкладати в розвиток досліджень, науки та інновацій. У різних країнах ЄС частка держави, бізнесу, університетів та навіть громадянського суспільства є різною.
Проте молодий науковець Антон Сененко пропонує дивитися не на частку держави чи бізнесу, а на галузі науки. Умовно всю науку можна поділити на дві галузі: фундаментальну та прикладну.
«Практично в усіх розвинених країнах фундаментальну науку фінансує виключно держава, оскільки це надзвичайно великі кошти та довгострокові дослідження, які проводять десятки років і за які переважно й отримують Нобелівські премії. Прикладну науку, натомість, фінансує бізнес. У нас залишилась наразі тільки фундаментальна наука, тому споживач часто і не бачить конкретних приладів та продуктів. А прикладна наука зникла у 90-і. Оскільки держава припинила її фінансувати, а бізнес так і не розпочав. В умовах, що склалися в країні, йому вигідніше працювати за принципом: завести джинси з Туреччини і продати метал, сировину на експорт,» — пояснює науковець.
Різницю між фундаментальною та прикладною наукою можна чітку побачити на таких прикладах. У 1830-х роках Майкл Фарадей, про якого ми чули на уроках фізики, відкрив принципи динамо-машини та електродвигуна. Це — приклад фундаментального дослідження. Проте перша комерційна електростанція Томаса Едісона з’явилася лише через 50 років. Так само і з пеніциліном. Його винайшли у 1928 році, але лише в 1945 році почали продавати.
ДЛЯ ІННОВАЦІЙ — ЛИШЕ НАУКИ НЕДОСТАТНЬО
Проте виникає питання: а чому український бізнес не вкладає в дослідження та інновації? Це він такий поганий чи, можливо, є інші фактори, які відлякують від таких інвестицій.
«Перше, що бізнесу потрібно для інвестицій в інновації, — це чесні суди. Без них підприємці не зможуть відстояти своє право власності, зокрема й інтелектуальної власності.
Друге — це стабільна фінансова система. Адже бізнес має планувати фінансування на наступні 3—5 років на R&D (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. — Ред.) Якщо одного дня змінюється податкове законодавство, підприємці можуть вирішити, що ці кошти вигідніше вивести в офшор, ніж вкладати у дослідження,» — пояснює Сененко.
ПРО ПОДАТКИ
Ще один стримувальний фактор — українська система оподаткування, особливо для сектору інформаційних технологій. Про це говорить віце-президент з досліджень та розробок Українського інституту досліджень та розробок Samsung Андрій Фісуненко.
«Ми, як глобальна корпорація, чітко дотримуємось букви закону, тому кожна гривня заробітної плати нам вартує приблизно 40 копійок на податки. Тому наші зарплати коштують нам більше, ніж тим компаніям, які використовують спрощену податкову систему та здебільшого імітують з нею працевлаштування. Це створює суттєву асиметрію на ринку праці і є однією із причини, чому іноземні компанії з безапеляційною системою політик відповідності не часто заходять на український ринок, не витримуючи конкуренцію з більш гнучкими в цьому плані локальними гравцями, обираючи локації з більш розвиненим та однозначним законодавством, прозорими правилами отримання пільг та конкурентними податками,» — продовжує Фісуненко.
У ЩО ІНВЕСТУВАТИ?
Оскільки фінансові ресурси держави — обмежені, вона має обирати пріоритети.
«В ідеалі фундаментальна наука має фінансуватись якомога ширшою кількістю тематик. Це означає, що якщо одного дня вам потрібно боротися з COVID-19, у вас уже має бути потрібна дослідницька інфраструктура та люди, які знають молекулярну біологію та вірусологію. І тоді ви виділяєте їм додаткове фінансування. А завтра виклик може бути зовсім іншим.
Чим вищий рівень технологічної готовності, тим більше потрібна пріоритизація, якщо йдеться про бюджетні кошти. Держава не може фінансувати сама широке коло розробок.
В будь-якому випадку, я вірю в процедури та інституції: чітко прописані відповідальність сторін, критерії відбору проєктів та сильні інституції, які забезпечують їх виконання, дозволять мінімізувати ризики під час розподілу коштів,» — пояснює Безвершенко.
* * *
Саме завдяки сильним університетам, науковим установам, розвитку IT Україну заходять такі компанії як Samsung та вкладають у розвиток інноваційного потенціалу. Водночас, для багатьох — це все ще ризик через ряд факторів, про які говорилось вище. Розпочата реформа системи науки, а також вибори нового президента академії наук можуть це змінити. Але тільки у разі комплексних змін разом зі змінами політичного та бізнесового середовища.
