Не минуло й місяця після IX економічного форуму «Польща—Україна», що проходив у Донецьку, як у Києві польська сторона продовжила тему співробітництва, але вже на рівні конкретних учасників українсько-польського партнерства.
Відділ сприяння торгівлі та інвестиціям Посольства Республіки Польща в Україні на чолі з першим радником Анджеєм Грабовськи організував дебати про інвестиційний клімат в Україні. На них були запрошені в основному польські бізнесмени, які уже працюють в Україні та ті, які ще планують це робити. З української сторони були представники лише державних установ та експерти, які ознайомили присутніх з можливостями інвестицій в Україну.
Але там, де дебати там не одна, а багато думок і, часом, протилежних. Так, два основних доповідача: Анджей Грабовськи, з польської сторони, та Ростислав Лукач, директор Департаменту інституціонального розвитку ринків капіталу та корпоративного управління Державної агенції України інвестицій та інновацій, озвучили різну статистику щодо польсько-українського експортно-імпортного співробітництва. Вони пояснюють це тим, що ми ведемо облік імпорту в доларах США, а Польща — в євро.
Які б не були розбіжності, вони не згладжують певний дисбаланс у товарообігу та взаємо-інвестиціях. Польща, за даними Держкомстату України, у 2007 році інвестувала в українську економіку 672,2 мільйона доларів США, тоді, як Україна в польську — всього 30,1 мільйона доларів. Це говорить лише про те, що ми не поширюємо свою економічну присутність навіть до сусідньої Польщі, а не те що на сусідні континенти. Ми до сих пір, чомусь, розуміємо глобалізацію лише, як прихід когось до нас, а не як наш вихід у світ.
Що ж до торгівельного балансу, то тут теж нахил не в наш бік. Доля України в польському імпорті всього 1,05 %. Після Німеччини, Росії, Китаю, Італії та інших країн ми на двадцять другому місці. В той же час, доля України в польському експорті майже чотири відсотка: це вже сьоме місце. Ті ж чотири відсотка (в середньому) займає і Польща в українському експорті, а в імпорті — майже п’ять. Щодо товарних груп взаємного товарообігу, то це: металургія, хімія, транспорт, обладнання, продовольство, легка промисловість, вироби дерево-паперової галузі.
Це те, що є на даний момент. Зібралися ж не тільки, щоб підвести підсумки, обмінятися досвідом, а й обговорити шляхи подальшого співробітництва. Кризова ситуація в світовій економіці вимагає неабиякої мужності, приймаючи рішення про інвестиції. Тим більше в Україну. У нас і без світової кризи постійна якась криза: як не вибори, то перевибори. І про інші «особливості» українського ведення бізнесу польські інвестори уже знають не з чужих розповідей. Корупція, низький темп ринкових реформ, відсутність стабільності та прозорості в законодавстві, неефективна пенсійна система, тісний зв’язок політики з бізнесом та занадто ускладнена податкова модель — це ще не повний набір українських «гостинців», якими зустрічає інвесторів наша держава і про які неодноразово наголошували в своїх виступах польські підприємці.
Чесно кажучи, соромно було чути таке про свою державу з вуст іноземців. Вони нас добре знають, бо їм збоку набагато видніші вади нашого життя, до яких ми звикли, з якими ми, на жаль, змирилися. Може тому, ще дуже багато польських підприємців, як сказав один із присутніх, вибирає місцем своїх інвестицій Африку, а не Україну. Мабуть і тому, що за статистикою, одним із головних країн-інвесторів в українську економіку є Кіпр. Така маленька країна, а конкурує за розмірами інвестицій з Німеччиною, Росією, США... Не смішно, правда?
Не смішно і тим польським компаніям, які вже давно на нашому ринку. Такі гранди польської економіки, як страхова компанія PZU, банк PKO BP (Кредобанк), Can-Pack, Cersanit Kolo, та інші, пізнали усі «тонкощі» принизливого спілкування з українськими контролюючими органами, зі специфічним менталітетом українського чиновника. А тут ще світова фінансова...
Для незалежного аналітичного огляду нинішньої економічної ситуації на дебати запросили директора Центру соціально-економічних досліджень
CASE Україна Дмитра Боярчука. Після почутого від нього, у всіх присутніх виникало резонне запитання: про які інвестиції може йти мова, коли надворі така серйозна криза?
Як не дивно, мова йшла про інвестиції і після вбивчих цифр і висновків пана Боярчука, бо від української сторони виступав не тільки незалежний експерт, а й представник держави, Ростислав Лукач, директор Департаменту розвитку ринків капіталу Державного агентства з інвестицій та інновацій. Він, зокрема, повідомив про існування державної політики (а ми й не знали...) стимулювання інвестицій в Україну. Що не словами, а 767,4 мільйонами гривень державою підтримано у 2007 році аж сімнадцять інноваційних і інвестиційних проектів. Що постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2008 року за № 447 «Про затвердження Державної цільової економічної програми на 2008—2013 рр.» передбачено план перебудови інфраструктури інвестицій на основі європейського досвіду. Зокрема, буде створено національну мережу з дванадцяти регіональних центрів інноваційного розвитку.
А як же іще можна залучити 25 мільярдів доларів США на підготовку проведення Євро-2012, якщо не рухатися в бік європейських стандартів ведення бізнесу, державного управління. Тим паче, футбольне шоу 2012 року ми будемо проводити саме з польськими партнерами. Все, що від них залежатиме, вони зроблять, вони звикли по-європейськи бути відповідальними. Польські менеджери, разом з німцями, англійцями, які працюють в Україні, вчать наших менеджерів європейської культури бізнесу, і це чи не найголовніша інвестиція в Україну, бо без зміни менталітету, ми не змінимо ситуацію на краще.
Ні корупція, ні чиновницьке хамство не зникне за наказом президента. А тому, «невідомо ще, яка доля українського інвестиційного клімату чекає у найближчому майбутньому, — підсумував думки і настрої виступаючих, голова Ради Міжнародного товариства польських підприємців в Україні Стефан Перковський. — Проте я бачу смисл залишитися на українському ринку. Цей ринок має потенціал, і тут ще немає тої жорсткої конкуренції, яка є на Заході».
