Якщо держава не змінить правила гри для бізнесу, то українці й надалі масово мігруватимуть за кордон, заявив голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро ОЛІЙНИК під час круглого столу з представниками великого бізнесу, присвяченого темі кадрового голоду української економіки.
За його словами, в усьому світі немає прикладів економічного зростання країн на тлі скорочення чисельності населення.
«Коли Міністерство закордонних справ заявляє, що щомісяця 100 тисяч наших людей виїжджають за кордон, — це катастрофа. І якщо країна на це не буде реагувати, то не залишиться нікого, хто працюватиме за верстатом, вироблятиме комбайни, літаки, вертольоти... Всі ці люди працюватимуть за кордоном на інші економіки», — вважає Олійник.
При цьому українські заробітчани створюють величезний капітал за кордоном і... утримують курс гривні. За даними Національного банку, лише за минулий рік трудові мігранти переказали 11 мільярдів гривень. У Світовому банку порахували, що починаючи з 2016 року їхній обсяг стійко перевищує 10% ВВП.
«Ці гроші грають на користь гривні. Якщо ви отримали з Канади долар і хочете на нього щось купити, то повинні будете обміняти його на гривню. А якщо банку продають долари, то, значить, він збільшує свої валютні запаси, але при цьому гривневий ресурс стає дорожчим. От якби навпаки — купували долари, то вони були б у дефіциті, а значить, росли б у ціні», — пояснює директор економічних програм Центру Разумкова Василь ЮРЧИШИН з посиланням на дані НБУ.
Аналітик переконаний: сьогочасні успіхи з утримання гривні стабільно дорогі, а в разі необхідності виплат за держборгом для України більш актуальні, ніж утримання робочого капіталу всередині країни. На його думку, «ілюзія» міцної економіки має позитивно вплинути на настрої виборців перед виборами — відповідно, жодних реформ, які мають на меті повернення мігрантів в Україну, поки очікувати не варто.
«Процес зараз такий: чим більше до країни надходить доларів, тим більше пропозиції на ринку, що означає зміцнення гривні.... Звучить занепокоєння з приводу відтоку робочої сили, відтоку мізків, і це негативно позначиться вже через кілька років. Але з точки зору центрального банку, фінансової системи загалом, зараз ситуація досить непогана. У багатьох країнах перед виборами національна валюта дешевшає, а в нас — дорожчає. Створюється ілюзія поліпшення добробуту», — додає експерт.
Найбільше грошей — а саме 2,7 млрд доларів — українські заробітчани перевели з Польщі. Обсяг грошових переказів із Російської Федерації теж високий — 822 млн доларів США. На третьому місці виявилися перекази із США — 631 мільйон доларів. Із Чехії українці переказали додому 598 млн доларів. Значно менше — із Великобританії — 278 млн доларів. Трохи відстає Німеччина: з неї заробітчани відправили в Україну 275 млн доларів. 7 — 10-те місця рейтингу посіли відповідно: Італія (266 млн доларів), Ізраїль (253 млн доларів), Кіпр (246 млн доларів) і Греція (144 млн доларів).
За словами голови Ради НБУ, академіка Національної академії наук України Богдана ДАНИЛИШИНА, нинішня хвиля трудової міграції українців, по суті, є певним запобіжним клапаном в умовах низьких можливостей працевлаштування на достойні робочі місця на батьківщині. Однак довгострокові наслідки, переконаний він, виявляються набагато менш позитивними, аніж те, чого хотілося б деяким економістам. «По факту держава отримує менше населення працездатного віку, втрачає освічену молодь і кваліфікованих спеціалістів, відчутно зростає тиск на державні фінанси. Сильна зовнішня міграція, у тому числі висококваліфікованих працівників, разом зі старінням населення, є значним викликом для держави з огляду на потребу підтримки конкурентоспроможної економіки. Приміром, «витік мізків», зокрема, означає: втрату державних ресурсів, вкладених в їхню освіту; звуження промисловості й погіршення ділового середовища», — пояснює економіст.
На думку Данилишина, державна політика, якої має дотримуватися Україна в цьому питанні, залежить від того, яку мету ми прагнемо досягти. «Якщо на короткострокову перспективу, наприклад, знизити рівень безробіття й бідності, то міграція нам — у допомогу. Але якщо ми хочемо побудувати стабільну економіку, то втрата населення працездатного віку, в тому числі молоді й кваліфікованих фахівців, безумовно ускладнить досягнення нашої мети», — резюмує експерт.
Данилишин зазначає, що ситуація не є унікальною. «Загальний обсяг грошових переказів у світі за 2017 рік склав 580,5 млрд доларів США. Тобто вони являють собою одне з основних джерел міжнародних фінансових ресурсів», — зауважує він.
Здавалось би, виходячи з масштабів таких грошових переказів, можна розраховувати, що вони прямо сприяють кращому економічному зростанню. Однак багато досліджень показують, що це не так. Хоча безперечно, що грошові перекази стабілізують загальний попит на товари і послуги в приймаючій країні; частина цих коштів перетікає в державну казну у вигляді податків від покупок; створюють деяку фінансову подушку для урядів і допомагають деяким країнам уникнути боргової кризи.
Світовий банк свого часу вказував на той факт, що «багато країн отримують дуже великі суми грошових переказів — порівняно з розмірами їхніх економік, але немає жодної історії успіху грошових переказів. Інакше кажучи, немає прикладу країни, для якої грошові перекази явно стимулювали її економічний розвиток».
Голова Ради НБУ переконаний: потрібен комплексний підхід. «Уряд повинен зосередитися на створенні робочих місць з гідною оплатою праці. Слід зміцнювати інститути влади. Потрібно створювати умови для підвищення рівня зайнятості. Необхідно підвищувати продуктивність праці та економіки в цілому. Це надасть можливість урегулювати проблему міграції», — стверджує Данилишин.
