Цього березневого дня до Києва повернулася негода, і з протилежного боку вулиці, на якій розташований Вищий адміністративний суд України, можна було спостерігати, як пікетники, що юрмилися біля нього, головним чином жінки, час від часу полишали свої плакати й бігли погрітися до передпокою установи.
Цікавлюся метою пікетування. «Рейдери у нас забрали п’ять тисяч гектарів землі, — розповідає одна з жінок. — А в нас навчальний заклад, де студенти вчаться практичного господарювання у тваринництві та рільництві. А крім них, у коледжі, звичайно ж, викладачі, майстри виробничого навчання, лаборанти, робітники різних спеціальностей — трактористи, комбайнери, доярки — загалом десь 220 людей. І всю нашу землю, любов до якої ми прищеплювали студентам, корупціонери незаконно вивели в запас і почали розбазарювати-дерибанити. Забрали і продають орендаторам на 49 років, залишивши студентів без бази, на якій можна ставати професійними аграріями».
«Таких коледжів, як наш, у країні лише два, — долучається до розмови інша жіночка, як пізніше з’ясувалося, голова профспілкового комітету Людмила Кулініч, — де є земля, на якій проходять практику всі студенти-аграрії Харківщини. І в нас забрали цю землю, а вона ж непроста, а сертифікована для того, щоб вирощувати на ній органічну продукцію європейської якості. Просо, гірчицю та гречку купують у нас Німеччина і Франція, бо ми маємо європейські сертифікати. Уже 17 років господарюємо без хімічних добрив, застосовуємо лише органіку із власних тваринницьких ферм».
Кулініч розповідає, що керівництво коледжу за повної підтримки колективу досягнуло певних результатів у контрнаступі на корупціонерів та рейдерів. З одним так званим орендарем угоду вже розірвано (її, за словами Кулініч, укладали не з коледжем, а з Держземагентством), хоч виконавча служба ще не імплементувала повністю в життя ухвалу суду. І апеляційним, і касаційним судом було підтверджено — вводить «День» у курс справи профспілковий лідер, — що наша земля виведена у землі запасу незаконно, а відтак і роздана поза правовим полем.
Крім двох великих орендарів, її отримали начебто для створення особистих селянських господарств (по два гектари) ще близько 500 людей із Полтавської, Сумської, Чернігівської областей, із Криму, розповідає жінка. Однак розслідування прокуратури показало, що насправді багатьох із них давно вже немає на цьому світі, а декого ніколи й не було. «Словом, то майже всі підставні люди. І при цьому жодному із членів нашого колективу землі не дісталося. Ми ж навіть і не знали, що политу нашим потом землю комусь там роздають. А навіщо вона їм? Наприклад, громадянка Дьомкіна, яка начебто купила два гектари і тепер подала касаційну до Вищого адміністративного суду, мотивуючи тим, що порушено її права, жодного разу на всі три попередні засідання Вищого адміністративного суду особисто не з’явилася», — додала, заходячи до приміщення, Кулініч.
Пройшов до судової зали через обов’язкову в таких установах «рамку» і «День». Стільців на всіх присутніх не вистачило, та все ж вдалося доволі зручно прилаштуватися на виступі стіни позаду адвокатів коледжу. Перекинувся кількома словами й з директором Липковатівського коледжу Миколою Тартаном. З його слів, земельні наділи колись технікуму, а тепер коледжу належали навчальному закладу ще за виданими за Радянського Союзу свідоцтвами на довічне користування, які ніхто й ніколи не скасовував. Але чиновники, які ініціювали «роздержавлення» найдорожчого капіталу коледжу — а саме перший заступник Нововодолазької райдержадміністрації Олексій Руднєв та голова Нововодолазького відділення Держземагентства Євгенія Вороніна, — запевняли, що від навчання майбутніх аграріїв держбюджет не мав ні копійки, а також, що відтепер гроші потечуть до казни рікою.
Насправді ж, навчальний заклад, розповів «Дню» Таркан, лише 2014 року, тобто раніше, ніж у нього почали відбирати землю, перерахував до бюджетів усіх рівнів 3,5 мільйона гривень податків. «Рівень рентабельності у нас завдяки постачанню до Євросоюзу органічної продукції становив 200%! А відібрати у нас землю — значить знищити тваринництво у господарстві. Як ми тоді вчитимемо ветеринарів? Де і як вирощуватимемо органічну продукцію, на яку чекають в Європі?» — запитує директор.
Тим часом судове засідання розпочалося і, як завжди, з формальностей. Але серед них були й такі, від яких обличчя працівників коледжу ледь не позеленіли. Зокрема, представник позивачки заявив, що його залучили до справи лише вчора і йому потрібен час, щоб ознайомитися з документами. Крім того, виявилося, що очільник відділення Держземагентства (відповідача у справі) хвора. Відтак представники позивача й відповідача просили суд відкласти слухання. Із формального погляду, вони, здавалося б, мали рацію. І в залі повисла напружена тиша. Липоватівці завмерли: невже вкотре відкладуть слухання? Але ж на дворі весна і, як мовиться, на носі сівба. Невже їхня худоба залишиться без кормів, а органічна, що давно вже не бачила штучних добрив, земля в руках невмілих орендарів дедалі більше ставатиме «хімічною»?
Проте суддя опитав учасників процесу, і представники коледжу при цьому зазначили, що так можна затягувати справу до нескінченності — наступного разу знову прийде новий адвокат і проситиме часу. І так без кінця. Що ж до начальника відділення Держземагентства, яка ще жодного разу не з’являлася до суду, то замість неї міг би бути хтось інший. Тож судді порадилися й вирішили продовжувати слухання. Це була перша, але дуже значуща перемога справедливості.
Надалі судді поцікавилися ходом кримінальної справи, яку порушили правоохоронці проти керівників відділення Держземагентства в Нововодолазькому районі. Представник прокуратури зазначила, що там провадиться досудове розслідування. Але оборонці коледжу подали суду найсвіжіший документ, із якого випливало, що голові відділення Євгенії Вороніній уже висунуто обвинувачення у скоєнні злочину. Це була справжня бомба. Ознайомившись із документом і порадившись на місці, судді попрямували до дорадчої кімнати.
І ось знову лунає «суд іде» і риплять стільці задля традиційного, трохи настороженого, вставання. Голова суду в цілковитій тиші читає резолютивну частину рішення: залишити касацію без розгляду. Лунають гучні аплодисменти. Жінки плачуть і цілують одна одну. Адвокати дають інтерв’ю пресі. Сяючи від задоволення, сказав кілька схвильованих слів «Дню» і директор коледжу: «Рішення суду своєчасне і справедливе. Гадаю, воно, у свою чергу, позначиться й на кримінальному провадженні. Рейдери та корупціонери, які руйнують Україну, мають бути покарані. Нинішнє рішення — приклад для всіх інших судів та свідчення того, що не всі наші судді корумповані».
