Щоб уникнути такого сумного для «крутих банківських авторитетів»
з мандатом кінця, схоже, починає реалізовуватися технологія масового висунення
претендентів. Головне — це замутити воду і ловити там «рибку», тобто місця
в раді. Тому на засідання Комітету з питань фінансів і банківської діяльності
було внесено відразу 22 кандидатури: 12 від фракцій і 10 особисто від спікера
Олександра Ткаченка. Оскільки у цих двох списках деякі кандидатури повторювалися
(наприклад, Олександр Єльяшкевич, Ігор Юшко, Валерій Альошин), то усього
претендентів 17. Найбільше прагнення потрапити в «парламентську сімку»
сьогодні виявляють:
1) Сергій Буряк, фракція «Відродження регіонів» (якою,
до речі, реально керує радник Президента Олександр Волков). 1992—1996 рр.
Буряк був головою правління «Брокбізнесбанку».
2) Сергій Кривошея, фракція зелених. 1993—1997 рр. він
працював радником з економіки підприємства з іноземними інвестиціями «Шелтон»,
а 1997—1998 рр. очолював правління «Укрінбанку».
3) Петро Порошенко, фракція СДПУ(о). 1993—1998 рр. він
був генеральним директором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн»
і президентом «Мрія-банку».
4) Ігор Юшко, НДП. 1992— 1998 рр. — перший замголови правління
Першого українського міжнародного банку.
5) Богдан Губський, СДПУ(о). 1996—1998 рр. — голова ради
директорів Українського промислово- фінансового концерну «Славутич».
6) Федір Шпиг, «Трудова Україна». У 1992—1998 рр. — керівник
АКБ «Аваль».
Вищеперелічені особи активно намагаються досягнути заповітної
мети. І в цьому їм активно підіграє спікер Олександр Ткаченко, якому перед
президентськими виборами просто необхідна підтримка банкірів. Не біда,
що формально депутати не мають права керувати комерційними структурами.
На практиці все виглядає дещо інакше. У списку Олександра Миколайовича
не дотримується принцип пропорційності. Він вирішив рекомендувати всіх
заступників голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності
і голів підкомітетів. «Фокус» полягає в тому, що в цьому комітеті якраз
і зосереджені всі парламентські банкіри (12 чоловік). Тому до списку Ткаченка
потрапили Богдан Губський, Ігор Юшко, Федір Шпиг, Сергій Кривошея, Петро
Порошенко. Яка може бути пропорційність, якщо серед 10 кандидатів від спікера
аж 2 представники СДПУ(о)?
Ліві, у свою чергу, виявили готовність взяти участь у торгах
фракційними квотами. Наприклад, у цьому помічені комуністи (позавчора фракція
КПУ оголосила: якщо раду не очолить їхній висуванець — Станіслав Гуренко,
— то вони бойкотуватимуть розгляд цього питання. — Ред. ).
Можна сказати, що сьогодні існують всі передумови для формування
досить своєрідної ради НБУ, де домінуватимуть ставленики комерційних банків.
Що ж до Президента, то він теж може торгувати своєю квотою. У обмін на
підтримку в період президентських виборів, вважає Олександр Юрчук.
Рада Національного банку України: — є найвищим
органом управління НБУ; — розробляє і вносить до 15 вересня на розгляд
ВР основи грошово-кредитної політики і здійснює контроль за їхнім виконанням;
— визначає аудиторську компанію, яка має здійснювати перевірку НБУ; — має
право накладати вето на окремі рішення правління банку; — затверджує рішення
правління НБУ щодо участі в міжнародних фінансових організаціях.
КОМЕНТАРІ
Віктор СУСЛОВ, фракція СелПУ:
— На сьогодні нараховується біля десятка пропозицій, які
надходять у наш Комітет по фінансах. Загальна тенденція полягає в тому,
що членами ради НБУ хочуть бути майже всі великі банкіри, яких у ВР цього
скликання дуже багато. Мені здається цей факт дуже тривожним тому, що я
краще зараз розумію Віктора Ющенка і його побоювання з приводу роботи ради,
оскільки якщо виявиться, що в раду прийдуть комерційні банкіри, то вийде,
що голова центрального банку буде підзвітний семи банкірам від ВР. І це
може створити ситуацію, коли рада може лобіювати інтереси тих чи інших
комерційних банків. Тому я думаю, що формування ради від ВР буде надзвичайно
складним завданням, оскільки ВР не повинна все ж таки допустити проходження
великої кількості комерційних банкірів у раду Нацбанку.
Анатолій КІНАХ, НДП:
— Ситуація, яка склалася з реалізацією закону про Національний
банк після його підписання Президентом, досить складна, бо Президент одночасно
і підписав цей закон, і вніс в парламент ряд законодавчих ініціатив з коригування
даного закону. Головна дискусія розвертається якраз навколо функцій і прав
спостережної ради. За моїми останніми даними, нараховується близько 60
бажаючих бути претендентами на членство в раді Національного банку. На
мій погляд, треба дуже серйозно і чітко поставитися до цього питання, при
цьому піти від спроби політизувати склад ради (враховуючи її серйозні повноваження,
це може паралізувати роботу Національного банку). Має також бути дуже добре
продумана пропорція складу. У жодному випадку не можна допускати, щоб усі
члени ради були банкірами та фінансистами, бо це буде дещо необ'єктивна
рада, котра знаходиться в залежності від Нацбанку і схильна до спокуси
підходити до проблем, виходячи з корпоративних інтересів.
Сьогодні стабільність гривні створюється монетарними методами,
інтервенцією на валютному ринку, але ніяк не пов'язана з якісними параметрами
і конкурентоспроможністю економіки, і ця ніби стабільна національна одиниця
перетворилася на ширму, за якою переховується відсутність і структурних
реформ, і системних комплексних, заснованих на об'єктивних економічних
ринкових законах, дій органів влади. Це небезпечно. І тому дуже хотілося
б, щоб саме рада змогла ліквідувати цей вакуум і з'єднати необхідну грошово-кредитну
з елементами монетарної жорсткості фінансову політику з структурними реформами,
умовами для підприємницької діяльності.
Віктор ЮЩЕНКО, Нацбанк:
Передбачена законом структура управління Нацбанком надає
занадто великі повноваження Раді, забираючи їх у відповідального за діяльність
банку правління, що перешкодить ефективній роботі НБУ. «Ми вже багато років
стоїмо на позиції, що монопольним правом на прийняття монетарної політики
володіє правління НБУ».
Відмову парламенту закріпити за НБУ право списувати з рахунків
банків штрафи за невиконання резервних вимог різко ускладнює підтримку
стабільності на грошовому ринку. У разі відхилення поправок країні загрожує
інфляція, а мені не залишиться нічого іншого крім як подумати про відставку.
