З 1 січня цього року в Україні діє Національна програма підтримки та розвитку молоді. Державний комітет у справах сім’ї та молоді реформований у міністерство. Але якщо на рівні програм і законів «молодим усюди в нас дорога», то в реальному житті аж ніяк не кожна дівчина або хлопець можуть знайти роботу або продовжити навчання, а майже кожна молода сім’я потребує покращення житлових умов. Про економічні проблеми української молоді — в інтерв’ю з головою виконавчого комітету Національного комітету молодіжних організацій України Олександром ЛЯЛЬКОЮ.
— Як ви оцінюєте ефективність молодіжної політики в економічній сфері?
— Сучасне українське законодавство передбачає пільги при занятті підприємницькою діяльністю для деяких категорій громадян, наприклад інвалідів. Але сприятливі умови для молодих підприємців законодавець створювати не поспішає. Отже, про успіх та ефективність молодіжної політики у сфері економіки говорити не доводиться. І все ж тому, хто справді хоче досягнути успіху в цьому житті, держава дає певний шанс. Я маю на увазі освітні програми, які допомагають молоді знаходити орієнтири в сучасному бізнесі.
— Чи допомагають молодим людям знайти своє місце у світі також і молодіжні організації?
— Принаймні вони цього прагнуть, адже переважно до цього зводяться положення їхніх статутів. Інше запитання — наскільки це вдається? Судіть самі. Попри всі розмови про зростання української економіки, закон про бюджет на 2004 рік встановив загальний обсяг фінансування молодіжних організацій і програм у розмірі сім мільйонів гривень, тоді як минулого року було десять мільйонів.
— Але, можливо, для молоді не настільки важливо мати поводиря? Наскільки взагалі економічно самодостатня українська молодь?
— Українська молодь є повним відображенням решти нашого суспільства. Чітко видно розмежування між містом і селом, між дітьми із забезпечених сімей і малозабезпечених. Освіта в Україні дедалі більше переходить на платну основу, і вже далеко не всі можуть дозволити собі навчатися і при цьому не працювати. Економічна самодостатність молоді зростає не у зв’язку з тим, що, здобувши освіту, люди влаштовуються на роботу, а у зв’язку з тим, що для здобуття вищої освіти молоді люди змушені на неї заробити. Студенти сьогодні в більшості самі себе фінансують. І це, з погляду становлення людини, я назвав би позитивним фактом.
— За результатами соціологічних досліджень близько 40% молодих людей хотіли б створити власну справу. Але фактично в малому бізнесі зайняті лише 5% молодих людей до 28 років. Які чинники сприяють омолоджуванню українського бізнесу, а які — стримують цей процес?
— Омолоджуванню бізнесу в Україні сприяє досить агресивна пропаганда західних цінностей: self made man (зроби себе сам), культу грошей, ідеології трудоголізму. Певну роль відіграє і відчуття того, що живеш у суспільстві, де відбувається процес первинного накопичення капіталу. Молоді люди приходять до висновку, що гроші вигідніше заробляти, займаючись власним бізнесом, ніж працюючи за наймом на підприємстві або в держструктурі. Безперечно, приватний бізнес є ефективним способом самоствердження. Мало хто хоче, щоб його молодість стала періодом втрачених можливостей. Але не всім вдається вийти на стежку успіху. Адже мало хто з молоді розумiється на кон’юнктурі ринку — і ніхто системно не інформує про ліквідні види підприємницької діяльності. Крім того, молодій людині буває просто не під силу пробитися через регуляторну політику у сфері підприємництва, яка залишається ще дуже забюрократизованою. Ще складніше починати власну справу без фінансової підтримки... Можливість отримати кредит стає часто вирішальним чинником і для здобуття освіти, і для успіху в бізнесі.
— Як ви оцінюєте становище молоді на ринку праці?
— Для молодих фахівців існують привілеї при працевлаштуванні. Крім того, практично всі роботодавці намагаються брати на роботу саме молодих освічених людей. Ініціатива й активність — це те, що мають молоді працівники, а це цінують у всіх сферах бізнесу. І все ж під час влаштування випускника на роботу каменем спотикання стає відсутність у нього досвіду. Цю проблему частково вирішують бізнес-інкубатори — центри, де молоді люди напрацьовують перші навички підприємництва, знайомляться з азами бухгалтерії, регуляторної політики, теорії маркетингу. Важче тим, хто не має освіти. Я сподіваюся, що й для них держава незабаром запропонує прийнятні рішення. У парламенті знаходиться Закон «Про молодіжні трудові загони», який, ймовірно, приймуть найближчим часом. Трудові загони — це і сьогодні вже досить поширене явище. У Львівській області, наприклад, силами таких загонів відреставрована велика кількість пам’яток культури.
— А чи існують рішення для житлових проблем молоді?
— Для молодої сім’ї житло є таким собі якорем, що багато в чому забезпечує її стійкість. І в цьому розумінні країні потрібна гнучка іпотечна політика, що враховує також і молодіжні проблеми. Тільки вона здатна вирішити питання молодіжного будівництва, освіти та медичного страхування (погодьтеся, саме молодь часто — треба чи не треба — ризикує). Без цього не обійтися, якщо ми хочемо побачити Україну сильною й економічно розвиненою державою.
