В Україні не завжди однозначно сприймається прагнення Польщі бути адвокатом нашої країни в її намірах європейської інтеграції. Я ж особисто гадаю, що в цьому слід вбачати лише дружнє сусідське ставлення. Прикладом стратегічно продуманого підходу Польщі до підтримки трансформаційних змін в Україні, зокрема є й Стипендіальна програма ім. Л. Кіркланда, створена Польсько- Американською фундацією Свободи для підтримки трансформаційних змін, перенесення польського досвіду і розробок у практику реформ на пострадянський простір і, зокрема, в Україну.
Ця програма вже має восьмирічний досвід. А щоб потрапити до неї, треба, насамперед, прагнути змін у власній країні, у галузі, в якій працюєш та брати безпосередню участь у цих змінах. Формально претендентом на стипендію може бути будь який громадянин України, Білорусі, Російської Федерації, Молдови, Арменії, Грузії, Азербайджану, Казахстану віком до 35 років. Звичайно, треба володіти польською мовою, а також мати дворічний стаж роботи над певною тематикою. Сфера інтересів претендентів може бути доволі широкою: бізнес, місцеве самоврядування, право, журналістика, громадянське суспільство, державне управління, міжнародна співпраця та навіть мистецтво. Головне, щоб діяльність була націлена на суспільні зміни та вимагала вивчення та використання польського досвіду трансформації. Зрештою, віковий ценз у 35 років теж не є догмою, тому за умови достатньої мотивації до Програми можуть потрапити майже 40-річні претенденти. Автор цих рядків, який отримав можливість вчитися у Польщі, був серед них ще на першому наборі.
Коли Стипендіальна програма ім. Кіркланда тільки розпочиналась, а це було в 2000 році, серед її учасників було лише дванадцять представників нашої країни. Як і повинно було статись, потім доля розкидала їх, але кожен з теплом і задоволенням згадує гостинну польську землю, вимогливих наукових керівників, власні дослідження і хвилюючі захисти дипломних робіт в найпрестижнішому залі Варшавського університету. А якими пам’ятними залишаться зустрічі з відомим політиком Збігневом Бжезінським, який у розпал касетного скандалу, підбираючи українські слова, пророкував — на Україну чекають великі зміни. Нове бачення економічного лібералізму, уміло викладене в невимушених зустрічах із найавторитетнішим польським економістом Лєшком Бальцеровичем, залишило слід в наукових поглядах та практичних підходах не лише в автора цих рядків. Активно дискутує з опонентами політолог Андрій Дорошенко, на Львівщині підтримує німецькі інвестиції Тарас Богонос, відроджує легендарну газету ПостПоступ талановитий журналіст Володимир Павлів, нові підходи до підтримки бізнесу, заохочення місцевих ініціатив втілює на Волині голова Рожищенської райдержадміністрації Олег Савчук, до розвитку туризму на Прикарпатті долучається Наталя Гасюк. Усі без винятку випускники Програми знайшли застосування набутим знанням, змогли поділитись ними з колегами та громадськістю.
Нині Стипендіальна програма ім. Кіркланда значно зміцніла. Усі її учасники працюють за індивідуальними творчими планами під керівництвом польських наставників. Хоча протягом річного перебування в Польщі стипендіати мешкають у різних містах, та їх поєднують спільні заходи, екскурсії. Мені, уродженцю прикордонного містечка Угнів (чи віднайде хтось це найменше місто України на мапі?) здавалось, що добре знаю Польщу, її історію, мову, звичаї. Але скільки нового пізнав! Не говорячи вже про головний предмет моїх тодішніх досліджень — ринкову трансформацію сільського господарства. Адже тільки «всезнайкам» здається, що польське сільське господарство завжди було приватним. Насправді до 30% угідь належало псевдокооперативам радянського зразка, а приватників охоплювали «соціалістичні виробничі відносини». На відміну від нас, поляки ще досі ліквідовують соціалістичні підприємства та ці відносини. Тому, що роблять все з толком і вигодою для справи.
Тематику особистого творчого плану можна опрацювати дуже детально. Потрібна участь у цікавій конференції, чи зустріч у міністерстві — організатори подбають. До послуг студентів справді багаті бібліотеки, можливість купувати будь-які потрібні книжки, працювати з ноутбуком, користуватися інтернетом, отримувати консультації найавторитетніших вчених, політиків.
Нині учасниками Програми є 275 чоловік, серед яких майже половину становлять наші земляки. Наймасовішою професійною групою є викладачі вищих навчальних закладів, а далі йдуть державні службовці та підприємці. Відчутним є представництво молодіжних громадських організацій та правників.
Не дуже помилюся, якщо скажу, що учасники Стипендіальної програми вчаться думати по-європейськи, відчувати дихання майбутнього. Адже перелік тем, якими займаються її студенти, охоплює усе те, що вміщує у себе поняття «системна трансформація». Польща справді може слугувати зразком у вирішенні багатьох проблем. Зрештою, в цьому нескладно переконатись, заглянувши на сайт Програми в інтернеті (www.ProgramKirklanda.engo.pl).
Певною проблемою Стипендіальної програми, чи, вірніше, нашою внутрішньою вадою, є недостатня зацікавленість української влади в результатах тривалих досліджень стипендіатів. Адже майже рік на високому рівні спеціально відібраними людьми за доброго фінансування досліджуються складні та вкрай важливі питання суспільного розвитку. У випускних роботах і публікаціях стипендіатів можна знайти варіанти вирішення багатьох проблем. Але чомусь державним службовцям це не дуже цікаво. Звичайно, приватні фірми, скеровуючи своїх працівників, отримують те, на що сподіваються: кваліфікованішого працівника та налагоджені контакти. Подібним чином могли б діяти й державні установи. Зрештою, зацікавленість держави, затребуваність результатів — це неоціненний фактор стимулювання наукового пошуку та творчих досягнень. Щоб змінити таке недолуге ставлення можна б відрядити представників влади на збори колишніх випускників (надалі планується проводити навіть з’їзди), які проводить Комісія Фулбрайта (вона тепер відповідає за здійснення Стипендіальної програми ім. Л. Кіркланда). Напевно Комісія Фулбрайта пішла б такій ініціативі на зустріч, але чи дійдуть до цього руки українських можновладців?
