При затвердженні бюджету на 2006 рік уряду, мабуть, доведеться зіткнутися з неприйняттям не лише з боку членів парламенту, але й органів самоврядування територіальних громад. Першою «повстала» проти центру столиця. Бюджет Києва, згідно з законом про столицю, повинен отримувати щомісяця з держбюджету країни 80 мільйонів гривень на здійснення делегованих повноважень. За рік розмір цього трансферту досяг би 972 мільйонів гривень (а якщо точно, то 971 мільйон 344 тисячі гривень). Як запевняють у Київраді, місту, якщо дотримуватись названого закону, який у повному обсязі ще жодного разу не використовувався, належить навіть трохи більше. Власне, ці кошти Київ заробив ще минулого року, і вони б йому не завадили, щоб, за словами секретаря Київради Володимира Ялового, виплачувати зарплати, оновлювати рухомий склад, ремонтувати дороги і дахи.
7 жовтня Господарський суд Києва зобов’язав Мінфін і Держказначейство виплатити борг Києву в один прийом. 12 жовтня міністр фінансів Віктор Пинзеник заявив, що підконтрольне йому відомство має намір оскаржити рішення суду. За його словами, всі витрати, передбачені бюджетним розкладом на 2005 рік, були профінансовані Києву в повному обсязі. А «забрати сьогодні з держбюджету 971 мільйон гривень — означає забрати у кожного лікаря, вчителя, в тому числі київського, зарплату, у кожного пенсіонера, в тому числі київського, пенсії». Міністр фінансів вважає, що граючи на інтересах киян, Омельченко намагається заробити собі додаткові бали в передвиборній кампанії, використовуючи при цьому адмінресурс. (Крім того, в уряд запущена ідея заборонити виплату податків за місцем перебування центрального офісу великих бюджетоутворюючих компаній. Її не назвеш несправедливою, але зрозуміло, що насамперед при її здійсненні постраждає саме столиця...)
У міськраді вважають обвинувачення голови Мінфіну не більше, ніж політичними заявами, які не мають під собою юридичної підоснови. Мовляв, ці гроші заробляли в місцевому бюджеті в 2004 році, на цю суму він перевиконувався. А в результаті місту нічого не дісталося, хоч і минулого, і позаминулого року щодо сум трансфертів при прийнятті держбюджету між органами місцевого самоврядування та державною владою було досягнуто компромісу. За словами секретаря міськради, на території столиці заробляється для держбюджету до 32 мільярдів гривень. Але цього року бюджет столиці становив лише 4,7 мільярда гривень, хоч повноважень, не підкріплених матеріально, йому делегували на значно більшу суму.
«А все тому, що Пинзеник залишився в новому уряді від старого, і йому сьогодні треба довести, що Мінфін працює як слід. Мовляв, Україна повинна закінчити фінансовий рік без дірок. А вже за рахунок чого чи кого ми їх залатаємо — це наша справа», — обурюється Яловий. При цьому його особливо турбує той факт, що з наступного року, замість того, щоб вирішувати проблеми регіонів взагалі і територіальних громад зокрема, планується збільшити фінансування уряду.
Утім, на Мінфін ображаються не лише в столиці. За словами віце-президента Асоціації міст України Мирослава Пітцика, Кабмін із завидною регулярністю обкрадає свій народ, недофінансуючи на місцях виконання делегованих повноважень у середньому мільярдів на десять за рік. «На освіту, охорону здоров’я та інше кожна громада недоотримує суму, яка вдвічі перевищує міські бюджети сьогодні». «2005 рік — страшний рік для українських міст. Мерів підводять під монастир. Наприклад, Київ уперше почав позичати у Держказначейства, щоб виплатити зарплату працівникам соціальної сфери та комунальних підприємств. І це при тому, що у Мінфіну борг перед містом», — засмучується Пітцик. За його словами, Харків уже позичив 137 мільйонів гривень, Черкаси — 70 мільйонів, Дніпропетровськ понад сто мільйонів. Водночас у Харкова вилучили до держбюджету 87,9 мільйона гривень, у Дніпропетровська — майже 90 мільйонів, у Запоріжжя — 115 мільйонів, у Донецька — близько ста мільйонів. А наступного року в півтора разу збільшуються вилучення», — розповідає віце-президент Асоціації міст. Він наполягає на тому, щоб бюджет- 2006 був прийнятий з урахуванням інтересів місцевого самоврядування. Тобто 50% надходжень від податків йшло до місцевих бюджетів, 50% — до центрального. Така формула, за словами Пітцика, працює і в США, і в Європі, і в інших країнах. Проте, мабуть, усвідомлюючи вітчизняні особливості, він погоджується і на 45%, які повинні залишатися для вирішення місцевих проблем. До того ж, у місцевих бюджетах цивілізованих країн, за словами віце-президента АГУ, витрати на виконання делегованих повноважень не перевищують 40%. «Якщо більше — це вже трагедія», — говорить він і наводить статистику: у 2002 році вони становили 65,1%, у 2003 му —64%, у 2004-му — 65,7%, у 2005 році — 72,6%. На 2006 рік заплановано 80,7%. Виходить, нарікає Пітцик, ми фактично перетворюємо міські бюджети на каси з виплати зарплати.
За словами Ялового, ця проблема лежить у контексті взаємодії державної влади з місцевим самоврядуванням, яке взагалі не чують і продовжують грабувати на благо центрального бюджету. Треба радикально змінювати способи формування державного та місцевих бюджетів, пропонує секретар Київради. Він упевнений, що місцевий бюджет не повинен контролюватися Держказначейством, покликаним контролювати виключно держбюджет. А те, що поступає до місцевих бюджетів, повинно використовуватися в інтересах територіальної громади і контролюватися нею. Чи почують у парламенті, де сьогодні починається обговорення проекту бюджету країни на 2006 рік, ці побажання?
