Показник зростання обсягу послуг зв’язку, що надаються
Укртелекомом, найбільш динамічний серед усіх галузей економіки. Саме Укртелеком
дає до 10% прибутків державного бюджету, і саме він займає почесне шосте
місце серед країн Європи і Північної Америки за обсягом прибутків стосовно
ВВП (більше як 2%). До речі, ці показники досягнуто Укртелекомом за умови
порівняно низького рівня продуктивності праці, технічної модернізації,
забезпеченості населення телефонними лініями. Наприклад, для досягнення
Україною середньоєвропейського рівня розвитку телекомунікацій необхідно
ввести в експлуатацію близько 10 млн. телефонних номерів. Але, на жаль,
чекати бюджетних надходжень для підняття галузі не випадає, а Укртелеком,
направляючи на капіталовкладення понад 70% власних прибутків, по суті,
намагається по-мюнгхаузенівськи витягнути себе за волосся.
Привид приватизації як джерела нових капіталовкладень,
поповнення держбюджету, — мова йде про суму порядку $3 млрд., обіцяну за
30%-ний пакет акцій, — ширяє в Укртелекомі, в кабінетах Держкомзв’язку,
в парламенті, тобто скрізь, де обговорюється законопроект «Про особливості
приватизації Українського державного підприємства електрозв’язку Укртелеком».
Певна річ, майбутня приватизація національного оператора зв’язку привертає
увагу зарубіжних інвесторів. Крім того, навколо Укртелекому формується
щільне кільце бізнесових, політичних, технологічних та інших інтересів.
За всієї їхньої різновекторності помітне бажання бачити Укртелеком як цілісний
майновий комплекс. «Фрагментований Укртелеком може і не знайти стратегічного
інвестора, а реальна вартість акцій буде досить низькою, — вважає Гюнтер
Геннінг, віце-президент німецького Комерцбанку.
Проблема Укртелекому в тому, що він не є монополістом на
ринку телекомунікацій, особливо на його найбільш рентабельних напрямах
— мобільного, міжнародного й міжміського зв’язку. Кабельне ТБ, супутниковий
зв’язок також поза сферою впливу Укртелекому. У той же час він «тягне»
на собі одноосібно збитковий сільський зв’язок, дротову радіомережу, цілий
віз пільговиків, а також соціальну інфраструктуру. Бажаючих розділити цей
тягар немає.
Сьогодні обговорюється можливість об’єднання бізнесу Укртелекому
і ЗАТ «Утел», де 51% акцій має держава. Саме спільне українсько-американсько-німецько-нідерландське
підприємство «Утел», перевершуючи Укртелеком за технічним озброєнням («Утел»
має в своєму розпорядженні 25 сучасних цифрових телефонних станцій, Укртелеком
— лише 2), працює у високорентабельних секторах зв’язку, будучи монополістом
у міжнародному напрямі. Об’єднання двох операторів зв’язку може істотно
пожвавити ринок телекомунікацій, зробити економічно доцільною саму приватизацію
і, за деякими підрахунками, подвоїти надходження в держбюджет від послуг
зв’язку.
Українському парламентові вперше належить ухвалити спеціальний
закон для зміни власника окремого підприємства, і ця процедура не буде
простою. Примітно, що представник фракції Компартії, перший заступник голови
комітету Євген Мармазов на одному із засідань міжнародного «круглого столу»
спочатку надто негативно оцінив попередній досвід приватизації в Україні,
а потім підсумував: «ми будемо підтримувати всі розумні пропозиції стосовно
Укртелекому». В основному, вони, мабуть, полягатимуть ось у чому: 25% +
1 акція планується продати стратегічному інвесторові на умовах тендера
під інвестиційні зобов’язання; 8% акцій реалізувати трудовому колективу;
інший пакет акцій залишити в держвласності, як мінімум, на три роки. У
подальшому всі акції підлягають продажу, за винятком так званої «золотої
акції», яка закріпить за державою право контролю за діяльністю підприємства
в сфері оборони й безпеки держави.
№222 19.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
