Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Суддівський штурм

Хто відповість за правовий нігілізм?
20 грудня, 2005 - 00:00

Наприкінці минулого тижня український суддівський стан продовжував компроментувати і себе, і всю судову систему країни, старанно підтверджуючи абсурдні, на перший погляд, висновки екс-міністра юстиції Романа Зварича. Навесні цього року під час перебування в Сполучених Штатах він попередив американських інвесторів про корумпованість українських суддів.

Так, 12 грудня Господарський суд Дніпропетровської області заявив, що не розглядатиме питання про те, чи були законними збори акціонерів ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», проведені 30 серпня з ініціативи групи «Приват». Проте суд задовольнив позов офшорної компанії Wisewood Holdings Ltd., постановивши, що рішення цих зборів треба виконувати. Таким чином, він не встановивши законність зборів від 30 серпня і прийнятих ним рішень, зобов’язав НЗФ їх виконувати. Як зазначають експерти, це породжує непереборну юридичну колізію: адже Конституція України звільняє громадянина від виконання незаконних наказів і розпоряджень.

Проте абсолютно зрозуміло, чому суд не став розглядати питання про законність зборів. Цього дійсно не потрібно, оскільки збори акціонерів ВАТ «НЗФ» від 30 серпня ще 25 листопада рішенням Нікопольського міськрайоного суду визнано незаконними, а всі його рішення — недійсними і не належними до виконання.

Можна було б припустити, що приймаючи свої вельми сумнівні з погляду права й законів України рішення, суди переслідують благородну мету будь- якою ціною повернути державі, а, отже, і народу власність, відчужену з якимись порушеннями. Але факти свідчать про інше. Насправді мова йде про незаконну, практично тіньову й безкоштовну передачу ВАТ «НЗФ» під контроль групи «Приват». Верховний Суд ще тільки має намір розглядати питання про те, кому належить контрольний пакет акцій НЗФ, а Дніпропетровський суд практично вирішує, хто їм управлятиме, незалежно від того, кому зрештою дістануться акції підприємства. Нагадаємо, що за рішенням зборів акціонерів від 30 серпня головою правління заводу призначено Миколу Надточенка, чиє господарювання на Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті довело підприємство до стану банкрутства, після чого ГЗК перейшов під контроль групи «Приват». Абсурдність цієї неправової постанови суду посилюється ще й тим, що представляти інтереси держави в наглядовій раді ВАТ «НЗФ» збори доручили «заступнику міністра промислової політики Сергію Грищенку». І тепер суд його продублював, хоча більше ніж за місяць до закінчення слухань Президент України звільнив п. Грищенка з посади, і тепер він не має будь-яких прав представляти в НР державу. Крім того, до наглядової ради були включені також представники групи «Приват» — Тимур Новіков і Григорій Корбан. Це дозволяє «Привату» блокувати будь-які невигідні йому рішення, в тому числі й про зміну голови правління підприємства.

Синхронність дій Дніпропетровського та Київського судів породжує підозру про змову окремих суддів і групи «Приват». Нагадаємо, що Дніпропетровський суд приймає в понеділок своє рішення, спираючись на рішення Київського суду, прийняте в п’ятницю. Причому від нинішніх рішень однаковою мірою страждають як консорціум «Придніпров’я», так і держава.

Увесь конфлікт навколо ВАТ «НЗФ» — це історія постійних порушень закону, зловживань владою, тиску на суди. Вся країна бачила, як ЗМОП штурмував завод, прикриваючись настільки беззаконним рішенням, що суддя, який його прийняв, був вимушений через день його скасувати. Всі пам’ятають заяви екс-прем’єра Юлії Тимошенко, що прямо вказала судам, яке рішення влада визнає законним, а яке ні.

У голови суддівських чиновників сьогодні вселилася якась диявольська зневага до закону і справедливості. Як, наприклад, можна приймати рішення про визнання ТОВ «Славутич-Реєстратор» реєстратором НЗФ, якщо це ТОВ вважає себе реєстратором, посилаючись на те, що ним («Славутичем») не виконане рішення Верховного Суду України?! Нагадаємо, що Вища судова інстанція ще 2004 року розірвала договір між ВАТ «НЗФ» і ТОВ «Славутич-Реєстратор», зобов’язавши останнього передати реєстр товариства новому реєстратору. Більше того, вже діє рішення Нікопольського міськрайсуду від 31 жовтня ц.р., який встановив, що єдиним законним реєстратором ВАТ «НЗФ» є ТОВ «Олівер-Реєстратор». Це рішення не було оскаржене, воно набрало законної чинності ще 11 листопада ц.р., і згідно із статтею 124 Конституції України обов’язкове до виконання на всій території України. Ігнорування цього рішення, пред’явленого Господарчому суду м. Києва, як вважають експерти, може слугувати свідченням його упередженості.

Тим часом колектив підприємства побоюється, що згадані несправедливі рішення судів можуть стати сприятливим грунтом для подальших незаконних дій групи «Приват» — силового захоплення НЗФ. Як зазначається в заяві, поширеній адміністрацією і профспілковим комітетом (її повний текст є в редакції. — Ред. ), «якщо завод все ж буде захоплено, і держава назавжди й безкоштовно втратить над ним контроль, вся повнота відповідальності ляже на нинішнє керівництво країни». Як сказав минулого тижня на прес-конференції виконувач обов’язків голови правління НЗФ Олександр Нєустроєв, «робітники заводу не хочуть втрачати високі соціальні гарантії — вони знають, в яких умовах працюють робітники на підприємствах групи «Приват» і не хочуть для себе такої долі. Вони ладні не пустити представників «Привата» на НЗФ». Звідки у робітників такий настрій? За словами заступника голови профспілкового комітету НЗФ Євгена Базовкіна, робітники НЗФ вже зараз мають ту зарплату, яку Міттал Стіл обіцяє ввести на Криворіжсталі тільки 2010 року.

І адміністрація, і профспілка НЗФ застерігають, якщо НЗФ перейде під контроль «Привата» — «керівництво України буде відповідати і за встановлення 100-відсоткової монополії групи «Приват» в феросплавній галузі...». Уряду і власнику треба сідати за стіл переговорів і обговорювати умови мирової угоди, яка, як вважають на підприємстві, вигідна країні, вигідна Нікополю, вигідна робітникам і акціонерам, але не вигідна тим, хто збирається створити в Україні феросплавну монополію, поставивши тим самим на коліна всю металургію країни.

Микола ІЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: