Позов Ігоря Коломойського до Олександра Роднянського з приводу власності на 70%-й пакет акцій останнього незалежного телеканалу, який задовольнив Печерський суд, уже став інформаційним приводом міжнародного масштабу. Проте можливо, що саме цей зразок «правосуддя» для когось стане краплею, що переповнила чашу терпіння, а для когось — соломинкою, що переламала хребет, здавалося б, невразливого й безкарного верблюда…
СУД: НІ ХРЕСТА НА ШИЇ, НІ КОДЕКСУ В РУКАХ
Рішення Печерського суду — це своєрідна перевірка інституту приватної власності на «больовий поріг». Якщо можна безкарно винести рішення, які визнають здійснення усної операції на $70 млн. на підставі свідчень лише однієї сторони, прийнявши як вирішальний доказ документ, надісланий електронною поштою з невідомої адреси й без підпису, то, значить, у нашій країні «можливо все». Наприклад, уже не можна виключати ситуацію, коли позивач, який запропонував після закінчення суду мирову угоду, незабаром повідомить Печерському суду, що вона усно прийнята відповідачем, який згодний поступитися означеним пакетом уже за $70 тис. або навіть гривень. Як то кажуть у відомій рекламі, якщо результат один і той же, то навіщо платити більше?
Власне кажучи, з погляду внутрішнього інвестора (акціонера, власника), це рішення — не більше ніж черговий етап «прогибу» судової системи під апетити українських рейдерів. Зрештою, за час «помаранчевої влади» (коли значна кількість представників судової влади інтерпретували отриману незалежність як непідзвітність, а отже, безкарність) надбанням гласності стали мінімум півтора десятка рейдерських атак, освячених рішеннями судів першої інстанції.
Рішення ж печерського судді Андрія Горяйнова у справі «Плюсів» — це відкритий вихід вітчизняного рейдерства на міжнародну арену, причому порушено інтереси найбільшого східноєвропейського телерадіомовника — компанії СМЕ (яка входить у список найбільших компаній, що формують високотехнологічний рейтинг NASDAQ Нью-Йоркської фондової біржі); сама ж СМЕ входить у фінансову імперію найвпливовішого Рональда Лаудера.
Про який міжнародний імідж України після цього можна говорити, під який інвестиційний клімат зазивати іноземні капітали? І не потрібно будувати ілюзії щодо «локальності» цих подій: «казус Горяйнова» внаслідок своєї «свавільності» вже потрапив у всі звіти аналітиків, що консультують іноземних інвесторів з приводу ризиків вкладення інвестицій в Україну.
РЕЙДЕРИ: АЗАРТ ЗА РОЗРАХУНКОМ
При цьому необхідно наголосити, що таку зухвалу рейдерську атаку дозволяє собі група, що знаходиться під певним пресом (поки — у вигляді податкових перевірок діяльності окремих підрозділів) з боку нинішньої влади; більше того, цілий ряд інших фінансово-промислових груп готові розпочати контратаку проти найбільш відвертого порушника «олігархічної конвенції». Саме тому окремі аналітики схильні бачити в тяжбі пана Коломойського з «Плюсами» спробу використати другий за аудиторією канал країни як розмінну монету.
Наприклад, Регіони цілком погодилися б на нейтралітет «Плюсів» у той час, як Президенту та його політичному оточенню, безсумнівно, припала б до смаку переорієнтація каналом політичних акцентів всередині помаранчевого спектра. У разі ж дострокових парламентських виборів (спровокованих, наприклад, активним «ветуванням» Віктором Ющенком законопроектів, що приймаються «вузькою» коаліцією) нинішня позиція «Плюсів» надуватиме вітрила БЮТу, що дасть Юлії Володимирівні новий шанс очолити уряд.
Підсумовуючи вищесказане, можна погодитися з тим, що власник «Плюсів» отримує непогану позицію для торгу з основними політичними силами, кожна з яких, при певному розкладі, готова буде в рамках важелів, наявних у неї, «освятити» майновий статус- кво, що склався внаслідок судових рішень.
Однак необхідність подібного роду торгу виникне лише в разі політичної нестабільності в короткостроковій перспективі. Стабільність (нехай навіть із невисоким запасом міцності) взаємовідносин у трикутнику Президент — прем’єр — парламент диктуватиме абсолютно іншу логіку поведінки основних політичних гравців.
ВЛАДА: МІЖ ПЛАЦЕБО Й ПАНАЦЕЄЮ
Віктору Януковичу, який формує свій новий імідж «для західного користування», зовсім ні до чого демарші на кшталт того, який супроводжував його «презентаційний» візит у Брюссель 15 вересня. Тоді, нагадаємо, одна за одною «виникли» спільна заява СМЕ й «Бунге» (головних власників «1+1» і Дніпропетровського маслоекстракційного заводу відповідно), аналітика Доу- Джонса й стаття у «Файненшиал Таймс»; усі матеріали були присвячені рейдерству в Україні, яке використовує корумповану судову систему. Причому нинішній «наїзд» Заходу став багато в чому наслідком ігнорування українською владою «першого попередження», винесеного ЄБРР щодо «непротидії рейдерству» ще у травні поточного року. Після ж вересневого демаршу цією проблемою встигла впритул потурбуватися Американська торгівельно-промислова палата (потрібно зазначити, що пан Лаудер почав діяти тільки після судового рішення), тож українському уряду просто необхідно зробити певний хід назустріч. Крім того, й для Президента Віктора Ющенка настав зручний момент продемонструвати, що він хоча б чого-небудь гарант «у цій країні» (термінологія Віктора Андрійовича. — Авт.). Та й «вузькій» парламентській коаліції саме час продемонструвати своє завзяття в боротьбі з корупцією, розпочавши цю боротьбу з найбільш нелюбою — третьої владою. Сюди ж можна додати нових голів Конституційного й Верховного судів, яким сам Бог велів хоча б зобразити «нову мітлу», що зайнялася «підмандатним» господарством.
І перші, ще «надто попередні», кроки вже зроблені: оголошено про створення Міжвідомчої комісії по боротьби з рейдерством при Кабінеті Міністрів України, яку очолить один із віце-прем’єрів. Бентежить лише той факт, що голова Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку Анатолій Балюк заговорив про розробку антирейдерського законодавства: адже суддівська сваволя щодо прав власності саме й полягає в ігноруванні вже існуючих законів, отже, ніщо не заважає боротися з цим явищем уже сьогодні.
ПРОКУРАТУРА: ПЕРША ЛАСТІВКА
Експерти, які не зв’язані необхідністю вживати обтічні формулювання, відверто говорять: рейдерство при підтримці корумпованих судів різко піде на спад, щойно буде покараний перший суддя.
А тому реальним попереднім кроком у боротьбі з рейдерством цілком може стати початок дисциплінарного розслідування проти судді Горяйнова: такий захід стане так само досить серйозним сигналом для всієї судової системи України, як рішення Печерського суду — для іноземних інвесторів. І цілком можливо, що вже незабаром «великі й жахливі» українські рейдери стануть не більше ніж колосами на паперових ногах з «дивних» судових рішень.
2 жовтня прокурор відділу Головного управління представництва в суді й захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України постановив порушити кримінальну справу відносно суддів Вищого Господарського Суду України за фактом прийняття ними на користь компанії Telenor Mobile Communications (акціонер «Київстара») явно неправосудної постанови. («Потерпіла» сторона — інший акціонер «Київстара» — компанія Storm). І, до речі, відповідна стаття Карного кодексу України передбачає санкції у вигляді обмеження свободи на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін від двох до п’яти років.
Ми не беремося оцінювати перспективи цієї карної справи, але сам факт її порушення проти суддів Вищого Господарського Суду, хочеться вірити, не дозволить спокійно спати судді місцевого Печерського суду Андрію Горяйнову.
P.S. «День» готовий опублікувати також і думку іншої сторони з цього питання.
ДО РЕЧІ
У четвер 5 жовтня в Брюсселі у ході засідання комітету з парламентської співпраці ЄС — Україна, присвяченого економічній ситуації в Україні, знову були підняті питання про рейдерство (об’єктом якого, зокрема, є ЗАТ «Дніпропетровський маслоекстракційний завод») і необхідність удосконалення законодавчої й судової системи України. Про це інформагентству «Придніпров’я» повідомили в прес-службі Дніпропетровського маслоекстракційного заводу (ДМЕЗ, ТМ «Олейна»).
Основний доповідач, лікар Едільберта Сегура, головний економіст і голова київського офісу компанії Sigma Blayzer, заявив про необхідність покращення в Україні принципів корпоративного управління з метою протидії поширенню рейдерства.
Депутат Європейського парламенту від Латвії, колишній прем’єр-міністр Латвії Гунтарс Крастс звернув увагу на ситуацію, в якій опинився мажоритарний акціонер ДМЕЗ, компанія Bunge Limited., наголосивши, що ситуація з Дніпропетровським маслоекстракційним заводом потребує уважного вивчення.
«Bunge користується повною підтримкою Європейського банку реконструкції та розвитку, завод працює дуже ефективно», — зазначив Гунтарс Крастс.
Як стало відомо, представники Європейського банку реконструкції та розвитку не змогли взяти участь у засіданні, однак направили голові комітету лист, текст якого був розповсюджений серед керівних членів комітету. Серед іншого у своєму листі ЄБРР наголосив на «необхідності прийняття в Україні нового закону про акціонерні товариства, який краще захищав би права акціонерів й оберігав реєстр акціонерів від незаконних втручань». Також ЄБРР закликав «усунути невідповідності між Господарським і Цивільним кодексами... провести судову реформу».
КОМЕНТАРІ
«До рішення суду завжди виникають у одної або в іншої сторони якісь претензії. Але якщо такі претензії до судів виникають масово, то, очевидно, там є якийсь предмет для розмови», — заявив голова комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, колишній голова ЦВК Сергій Ківалов, коментуючи рішення Печерського суду Києва про передачу акцій телеканалу «1+1» відомому українському бізнесмену Ігорю Коломойському. «Громадяни не мають можливості оскаржити рішення. Для того, щоб оскаржити, потрібно 3 — 4 роки чекати. Такого в жодній країні практично немає. У Конституції, з новими змінами в ній, зафіксовано, що парламент має право контролювати в тому числі й судову владу. Ось ми сьогодні намагаємося так поставити питання, щоб судова влада дійсно була під контролем парламенту», — підкреслив Сергій Ківалов, повідомляє ІА Regnum .
ДОВІДКА
Рейдерство, чи «недружнє» захоплення компаній з метою подальшого перепродажу, приєднання чи отримання можливості впливати на інші компанії широко розповсюджене в США і Європі. Мішенями цих промислових піратів є відкриті акціонерні компанії, акції яких можна вільно купити на фондовому ринку. Скупивши певну кількість акцій, рейдер отримує можливість нав’язувати свою волю держателю основного пакету, що звичайно призводить до зміни правління і втрати власником контролю над активами компанії. Звичайними методами роботи рейдерів є біржові махінації, лобізм, цілеспрямовані медіа-кампанії. Таке захоплення відбувається хоч і врозріз із поняттями ділової етики, але цілком законними методами. Однак в Україні, найімовірніше, приживеться рейдерство російського зразка, що базується, насамперед, на маніпуляціях із законодавством і використанні корумпованості судової системи.
