Наприкінці цього тижня, а точніше — 31 березня, передбачається остаточне вирішення Арбітражного інституту Торговельної палати Стокгольма за контрактом на постачання газу, підписаним у січні 2009 року між НАК «Нафтогаз України» і російським «Газпромом». Усні слухання в об’єднаній справі за взаємними позовами тривали з 25 вересня до 11 жовтня 2016 року. Раніше в «Нафтогазі» неодноразово висловлювали упевненість не лише у своїй правоті, а й у перемозі.
Голова газового холдингу Андрій Коболєв у грудні минулого року в інтерв’ю одному зі ЗМІ стверджував: «Якщо ми зможемо в рамках справи купівлі-продажу газу довести нашу позицію — це означатиме зниження справедливої ціни газу для України порівняно з тією, яка діє нині. Це стосуватиметься всіх. Щодо транзиту газу перемога означатиме, що ми зможемо отримати компенсацію за минулий період, коли ми недоотримували доходи, коли ми переплачували».
«Ці гроші надійдуть у «Нафтогаз», — ділив Коболєв шкуру невбитого ведмедя, — і уряд, як акціонер, зможе ними розпорядитися. І ми зможемо завершити процес виокремлення з «Нафтогазу» незалежного оператора газотранспортної системи. Без цього рішення тримачем контракту є «Нафтогаз», ми ініціюємо другий процес, аби мати можливість перекласти контракт з «Нафтогазу» на нового оператора ГТС, хоч би в чиїй власності він був».
Нагадаємо, основна частина претензій «Газпрому» до «Нафтогазу» припадає на штрафи за недобір газу за контрактним правилом «бери або плати» (take or pay). «Нафтогаз» вимагає від «Газпрому» ретроактивної зміни ціни, відшкодування переплат за непереглянуті ціни на газ і транзитні ставки та скасування заборони на перепродаж газу, передбачених контрактом. Слухання у транзитній справі завершилися на початку грудня минулого року, і рішення має бути до кінця першого півріччя цього року.
Наразі судове рішення щодо постачання газу, можливо, вже готове. Цілком імовірно, що в «Нафтогазі» про нього щось знають. Чи не тому і судові перспективи у вустах газових чиновників звучать зараз далеко не так вже й однозначно.
Головний комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко передбачає навіть банкрутство компанії в разі програшу «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі. «Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями «Нафтогазу». «Нафтогаз» просто буде банкрутом, — пояснює він. — Наші активи при ліквідації «Нафтогазу» розпродуватимуть, і кредитори в межах певної черги отримуватимуть відповідні гроші».
За словами Вітренка, газотранспортна система і спеціальні дозволи на видобуток газу є власністю держави, тому ці активи в разі програшу в арбітражі не відійдуть «Газпромові». Та й сама ймовірність програшу НАК в арбітражі низька, заспокоює комерційний директор.
У разі програшу суду у Стокгольмі «Нафтогаз» буде винен «Газпромові» $38 мільярдів. Раніше Коболєв назвав таку суму для компанії непідйомною. В інтерв’ю одному з телеканалів він заявив, що на випадок програшу в суді є в запасі «план Б», але не розкрив його подробиць, зазначивши, що держава не може виступати гарантом у комерційному розгляді між «Нафтогазом» і «Газпромом», в якому вони беруть участь виключно як юридичні особи. Схоже, Вітренко тепер цей план здебільшого виклав. Навіщо? Як припускає член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, у «Нафтогазі» готуються програти суд у Стокгольмі. І, додамо, не хочуть нести за це відповідальності.
«Ми не хочемо програвати «Газпромові», навіть якщо буде рішення, це буде зобов’язання «Нафтогазу», а не держави. «Нафтогаз» просто буде банкрутом. Наші активи у разі ліквідації «Нафтогазу» розпродуватимуть, і кредитори в певній черзі отримуватимуть відповідні кошти», — цитує експерт комерційного директора.
Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич вважає, що в позовів України проти «Газпрому» є і сильні, і слабкі сторони. «Арбітри мають оцінити, чия позиція більш аргументована. Але, я гадаю, що не буде виграшу ні однієї, ні другої сторони, — зазначає експерт. — За контрактною ціною газу і вартості транзиту є і слабкі, і сильні сторони. За транзитним позовом «Нафтогаз» не має шансів довести свою правоту — це більше спроба заднім числом на незрозумілих підставах змінити транзитну ставку, ще й отримати ретроактивні платежі за це. Контракт на транзит містить ставку, аналогічну європейським показникам».
«Я гадаю, що «Нафтогаз» має певні шанси на успіх щодо ціни російського газу, — продовжує Марунич. — Цілком імовірно, що арбітраж змінить формулу визначення ціни, звичайно, не так, як це хочеться «Нафтогазові», і навіть, можливо, будуть ретроактивні платежі, але не в таких гігантських обсягах, як це вимагає НАК». При цьому експерт вважає, що водночас, на думку експерта, в «Газпрому» слабкі позиції за позовом до «Нафтогазу» про порушення принципу «бери або плати». «Навряд чи вдасться довести, що «Нафтогаз» винен такі великі гроші. Рішення, найімовірніше, буде компромісним і не задовольнить вимоги жодної зі сторін повною мірою, — прогнозує Марунич і додає: — З огляду на це, я сумніваюся, що Коболєву вдасться знизити ціну газу».
«Заяви «Нафтогазу», що в разі програшу у Стокгольмі компанія відповідатиме лише своїм майном, — це чергові байки для довірливих громадян, — наголошує Корольчук у своєму коментарі, надісланому в «День». За даними експерта, кредитори «Нафтогазу» і уряду України вже давно розробили рецепт розв’язання цієї проблеми.
Корольчук наполягає на тому, що всі зобов’язання «Нафтогазу» гарантуються урядом України і, відповідно, державою. Тому для виплати поки що лише теоретичного судового боргу «Нафтогазу» уряду не залишиться іншого виходу, як розплатитися майном, яким зараз управляють у «Нафтогазі». І це не лише ГТС (магістральні газопроводи і підземні сховища), а й видобуток газу («Укргазвидобування»).
Корольчук передбачає, що програш «Нафтогазу» в суді Стокгольма може призвести не лише до банкрутства компанії, а й до нових зобов’язань компанії-правонаслідувача виконувати рішення і оплачувати газ за умовами «бери або плати». «Саме умову «бери або плати» — переконаний експерт, — одна із слабких ланок позиції «Нафтогазу».
На думку Корольчука, «нинішнє керівництво «Нафтогазу» (той-таки Коболєв, Вітренко) вміло поєднує і формальну службу на уряд України, і службу на «Газпром» і Кремль». «Їх так зване ефективне реформаторське управління, — резюмує експерт, — підштовхнуло «Газпром» і ЄС до посилення співпраці, сприяння початку реалізації проектів «Північний потік-2» і «Турецький потік», прискорило девальвацію цінності ГТС України». Корольчук звинувачує команду Коболєва в тому, що вона веде «Нафтогаз» до банкрутства, і навіть відкрито заявляє, що не бачить в цьому нічого страшного: банкрутство, ну то й що. «А запевнення в тому, що програш у суді Стокгольма і банкрутство компанії не стосуватиметься ГТС України, — додає експерт, — цинічний обман».
