Чим-чим, а українською горілкою ми маємо пишатися. Вітчизняні горілчані бренди стали символами нашої держави в далеких краях на рівні з Кличками, Шевченком та помаранчевою революцією.
Але все це може перекреслити крок (подібний до горбачовського) Кабінету Міністрів України, який може призвести до знищення вітчизняної лікеро-горілчаної промисловості. У далеких вісімдесятих вирубували кущі винограду — а нині Кабмін видає простий папірець, тобто проект Закону України № 3309 від 22.10.2008 «Про мінімізацію впливу світової фінансової кризи на економіку України». Згідно цього законопроекту, одним із рятівних джерел нашої економіки є підвищення ставок акцизного збору на спирт.
Отже, є благородна мета побороти фінансову кризу, і є один із засобів її досягнення. Кажуть, цей закон писався за одну ніч (як і решта «доленосних» писань від «обраних»), тому, поки він не ухвалений Верховною Радою, ще не пізно прочитати його на тверезу голову, а головне — вдень, і виправити написане. Бо якщо законопроект ухвалять, вартість акцизу на етиловий спирт зросте на 25,6 % — до 27 гривень за літр (зараз 21,5 гривні), на коньяк — на 170% — до 27 гривень (сьогодні на кожен літр нараховують 10 акцизних гривень).
Бажання уряду подолати кризу, розбиваючи свої ж «золоті яйця», виглядає звичайним мазохізмом або прихованим лобіюванням певних інтересів, проте аж ніяк не підтримкою вітчизняного виробника у таку скрутну годину. Адже з підвищенням ставок акцизного збору зростуть і ціни на алкогольну продукцію (за підрахунками експертів СОВАТ, вартість півлітра горілки після збільшення акцизу становитиме близько 25 гривень). За теперішньої мізерної купівельної спроможності населення це призведе до зменшення виробництва алкогольної продукції, а значить — і до зменшення надходжень у бюджет. Галузь зазнає стагнації і почне розвалюватися на очах. А далі й дешевий імпорт накриє ледь дихаюче лікеро-горілчане виробництво: при мінімальному ввізному миті (а з 2011 року, згідно умов СОТ, мито взагалі нульове) ми втрачаємо будь-яку конкурентноспроможність.
Зважаючи на таку «повагу» зі сторони влади до вітчизняного виробника, який є одним із основних джерел поповнення бюджету України, і не чекаючи, поки населення перейде на масове самогоноваріння, той же виробник починає роздивлятися на всі боки — до якого сусіда перевести своє виробництво, щоб не стати банкрутом. І Росія, і Білорусь радо приймуть у свій державний кошик «українські золоті яйця». Раніше тікали з України вчені та митці — тепер цілі заводи почнуть тікати або переходити в тінь, під «дах» якогось депутата від криміналітету.
А ми знову будемо «в дурнях», бо не вміємо цінувати те, що своє, і те, що важливе для нашої держави. (Звичайно, це не сама горілка — культура споживання алкогольних напоїв не знімається з порядку денного). Важливий в даному разі здоровий глузд і участь виробника при розробці подібних указів, а не тільки «нічна мудрість теоретика». Тоді, за словами голови асоціації СОВАТ Володимира Демчака, і не «ухвалюватимуться рішення, від яких ми втрачаємо...»
