За словами Г. Еджейчака, в Україні немає єдиного центру, який здійснював би управління економікою. Сьогодні все замикається в трикутнику «уряд — адміністрація Президента — парламент», де у кожного свої важелі. Антикризові заходи уряду не дали належного ефекту, вони лише посилили державний контроль за економікою.
Економiсти вважають, що без міжнародного кредитування Україні в 1999 р. не обійтися — адже платіжна криза наростає. І тут нічого втішного Світовий банк запропонувати не може: він займає вичікувальну позицію, доки вирішується питання про подальше співробітництво України з МВФ. Якщо МВФ дасть «добро» на продовження кредиту EFF, то і СБ, можливо, розщедриться. Щоправда, не раніше, ніж одержать схвалення чотири проекти банку, що ними знехтував український парламент. Адже на підготовку кожного такого проекту, сказав Г. Еджейчак, банк витрачає $500—600 тис., які йдуть у пісок. «Україна — багата країна, якщо відмовляється від гранта в $80 млн., призначеного на охорону навколишнього середовища, а відтак закладає цю суму в бюджет», — з іронією констатував він.
