У зверненні констатується, що соціально-економічний стан в Україні катастрофічний, а однією із причин цього є те, що 95% комерційного банківського капіталу міститься в руках інсайдерів неукраїнського походження. Відтак в Україні немає національної комерційно-фінансової системи, яка дбала б про українські інтереси. Автори звернення підкреслюють, що державні номенклатурно-управлінські структури свідомо працюють на розвал економіки, паразитують на закордонних позиках. «Формується борговий зашморг для повзучої анексії українських національних багатств», — підкреслюється у зверненні.
Щоб захистити соціально- економічні інтереси української нації, ініціативна група закликала українців світу запобігти економічному та політичному колапсу, створивши спільними зусиллями Український національний світовий банк, який має сприяти розвитку «справді українського малого та середнього бізнесу», формуванню «української власності та українського власника».
Ось що розповів ініціатор створення банку Петро РУБАН кореспондентові «Дня»:
— Люди, які перечитали наше звернення і зрозуміли сутність проблеми, вважають, що це — єдиний шанс для врятування не лише економіки України, а й нашої державності.
Близько 20 млн. українців мешкає нині за кордоном України. Якщо 10% від них куплять по одній акції ($1000), то одержимо $2 млрд. Це можна зробити за 3—4 місяці. Схвалює наш намір голова Нацбанку Віктор Ющенко, із розумінням поставилися до нього відомі політики національно-демократичного спрямування. Питання в тому, що нинішня недоречна, безглузда і злочинна влада не тільки не допомагає здійсненню цієї ідеї, а й прагне знищити її.
Уперше я оприлюднив цю ідею на засіданні Міжнародної спілки українських підприємців (я її директор по Сполучених Штатах і Канаді). І мене підтримав Євген Марчук. Проте вже через тиждень моєму партнерові з бізнесу запропонували написати на мене наклеп і надіслати його Президентові України. Зміст наклепу мав бути таким: Петро Рубан збирає еміграційні гроші, щоб допомогти Марчуку в його передвиборній кампанії.
Тим часом я й сам мав намір викласти Президентові свою ідею. Однак мене на гарматний постріл не допускали до нього. Тому що цій злочинній зграї, яка грабує український народ, не потрібні ідеї, спрямовані на те, щоб хоч трохи вирівняти соціально-економічний стан країни. Мені, як українцю, що відбув 23 роки ув'язнення, соромно за те, що робиться в нашій країні.
Скажімо, ставленик Леоніда Кучми, колишній міністр Кабінету Міністрів Лобов утік у Францію. І СБУ, і прокуратура знали про це. А заднім числом його зробили економічним представником у Франції.
— Чому ви вважаєте, що ідея українського банку отримає підтримку?
— Я з 1988 року (лише за три роки) відвідав 18 країн світу, пропагуючи там ідею незалежності України. Але ні тоді, ні нині ніхто не поспішав і не поспішає надати Україні дієву фінансову допомогу. Міжнародний валютний фонд, надаючи Україні кошти, сам же їх і розподіляє: кому і для чого вони мають піти. Обкрутившись через певні спини і певні кола, ці кошти залишаються там же, на Заході.
Українець в Україні практично не може одержати гроші в кредит. Якщо нашим національним меншинам їхні історичні батьківщини допомагають, то українець ні від кого нічого не одержує. Кредит в Україні надається лише певним людям, які перебувають в «обоймі». Тож вихід один — створити не якийсь черговий банк в Україні, а світовий український банк. Бо українці є і в Канаді, і в Австралії, і в Німеччині, і в Японії...
— Яку гарантію ми дамо цим людям у тому, що вони не втратять тут гроші...
— Їхні гроші працюватимуть... На придбані акції передбачено сплачувати 10— 15% річних. Банк буде створено не в Україні, бо наша країна ще не стала стабільною і в політичному, і в економічному плані. Розташуємо його або в Швейцарії, або в Австрії, а можливо, в США. Словом, гроші перебуватимуть на рахунку установи, яка міститься в стабільній країні. Уже це є гарантією того, що вони не пропадуть безслідно, як кошти МВФ. А в нас такої гарантії дати ніхто не може, тільки українська нація, яка поки що не має своєї держави. Є лише її фікція.
Наведу приклад. Коли я везу коштовне каміння або метали до США, мене обкладають податком 0,014% від оголошеної вартості. Чи буду я боятися цього податку, приховувати цінності? А коли і з таким же вантажем прибуваю в Україну, де золото не продукується, то тут мито 180%. Чи не злочин це проти власного народу? Він робиться тому, що Міжнародний валютний фонд має свої плани, про які ні наш уряд, ні громадяни не здогадуються. Надані ним кошти йдуть лише на утримання паразитичного державного апарату, який навіть уже не годується від власного народу, а живе за рахунок іноземних подачок.
Отже, потрібна фінансова альтернатива, потрібен Український світовий банк. Це не є позичка. Це — гроші свідомої української світової громади, які працюватимуть в Україні для її розвитку. Щоб наша земля не пішла з молотка, як пішли фабрики і заводи, до яких ми нині не маємо жодного стосунку, як пішли в чужі руки магазини на Хрещатику...
Одного разу колишній міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Сергій Осика сказав мені: «Про патріотизм в економіці треба забути». Відтак ми весь час думаємо про те, як би щось продати за кордоном. І це найвища мета...
Лише новий президент може покласти цьому край. Однак де він візьме гроші, щоб підняти країну? Йому їх дасть Український світовий банк. Євген Марчук зможе використати цей шанс, реалізувати наш план залучення світової української громадськості до економічного відновлення нашої країни.
— Як практично працюватиме Український світовий банк?
— У кожному обласному центрі будуть свої філії... Вони кредитуватимуть під невеликі відсотки здійснювані українцями перспективні проекти, які працюватимуть на Україну. А рішення про надання кредитів ухвалюватимуть люди, для яких українська нація не порожній звук...
