Верховна Рада ухвалила минулого четверга в першому читанні проект закону про ринок природного газу. Як наголошується в пояснювальній записці, документ розроблено за активної участі секретаріату європейського Енергетичного співтовариства.
Перший заступник голови комітету ВР у питаннях паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександр Домбровський (Блок Петра Порошенка) вважає, що цей законопроект є одним з фундаментальних і спрямованих на реформування й модернізацію ринку. Закон, на думку народного депутата, вводить поняття оптового й роздрібного ринку газу та виходить з тексту коаліційної угоди, а також стратегії «Україна-2020» і урядового плану дій. Народний депутат Остап Семерак («Народний фронт») зазначає, що ухвалення цього законопроекту є однією з умов надання кредиту Міжнародного валютного фонду Україні ($17,5 млрд) за новою програмою розширеного фінансування.
Представляючи законопроект у парламенті, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Ігор Діденко повідомив: «У ньому відсутні норми прямої дії, і є лише концептуальні рішення».
— Коли в законі немає норм прямої дії, це добре? — запитав «День» у президента Київського інституту енергетичних досліджень Олександра НАРБУТА.
— На мій погляд, це той варіант нормотворчості, який може бути добре застосований в європейській практиці, як у судовій, так і при формуванні підходів до регулювання й складання нормативних актів другого рівня, що мають відповідати й духу й букві закону. У нашій же практиці часто-густо зустрічаються норми другого рівня, що суперечать чинному законодавству. Я думаю, що в наших умовах закони повинні мати більше прямої дії, щоб уникнути їх інтерпретації за розумінням чиновників в абсолютно протилежному варіанті.
— Діденко також стверджує, що цей закон допоможе регулювати ринкове ціноутворення. Чи можна з цим погодитися, зважаючи на те, що там немає норм прямої дії?
— Нинішній команді, що управляє нафтогазовим сектором, хочеться видати ті зміни, що недавно внесені до цін на газ, за ринкову модель реформ. А ринковою ця модель може бути лише тоді, коли зовнішній контур України дозволятиме дуже великі й незарегульовані постачання газу. Коли в НАК «Нафтогаз України» не буде можливості шляхом придбання обхідних потужностей, в даному випадку реверсних труб, звужувати обсяг пропозиції на ринку і таким чином його (ринок) регулювати. Якщо цей зовнішній контур, а до нього необхідно додати й внутрішній — вільний продаж газу власного видобутку не лише незалежними компаніями, а й «Укргазвидобуванням», буде створений, то можна буде говорити про якусь модель ринкового ціноутворення.
А ще в цій історії бракує зараз антимонопольної роботи, щоб облгази не виступали і як продавець газу, і як його дистриб’ютори — розподільники. Саме вони можуть сьогодні формувати цінові пропозиції для кінцевих споживачів. Отже, в цьому варіанті закону ми далекі від ринкової моделі, що передбачає перш за все ринковий механізм.
— У законопроекті також йдеться про створення конкурентного середовища на принципах вільної й добросовісної конкуренції за винятком діяльності природних монополій.
— Ви правильно помітили протиріччя. Тут, дійсно, хороші формулювання, взяті з європейської практики. Але в нашому варіанті вони дозволяють дуже своєрідно інтерпретувати закон. Насправді «Нафтогаз» або регіональні структури — обл-, міськ— і райгази ні в якому разі не є природними монополіями. Це монополії штучні, створені завдяки порочній практиці, що пишно розцвіла протягом останніх 23 років. Олігархічний і державний монополізм, що паразитують на громадянах, на інтересах споживачів, — ось що ми маємо на сьогоднішній день. І, на жаль, цей законопроект поки цю проблему не усуває.
— Закон, як зазначається в пояснювальній записці до нього, нівелює корупційну складову на ринку газу? Цій обіцянці можна вірити?
— Корупційна складова в наших практиках глибоко укорінялася. Причому навіть не стільки в нормативних документах другого рівня, скільки в так званому варіанті їх правозастосування. У нас є незалежний оператор в особі «Укртрансгазу». Проте вся його діяльність контролюється, більше того, я б сказав, що ним просто маніпулюють з того ж центру, що й вчора — з «Нафтогазу», що є єдиним власником цієї структури. Одним підписом оформляються протоколи так званих зборів акціонерів.
Усе відбувається точно так, як і тоді, коли й «Укртрансгаз» й «Укргазвидобування» були «дочками» НАК. Ні про яку самостійність насправді зараз мова не може йти, хіба що у випадках часткової здачі в оренду якихось потужностей приватним партнерам по коаліції. Сподіваюся, це формулювання ні у кого не викличе запитань після того, як пан Коломойський (Ігор Коломойський, глава Дніпропетровської ОДА) зізнався на засіданні Контрольної комісії парламенту з приватизації, що він був змушений щороку платити п’ятимільйонні хабарі за право управляти певними державними структурами в енергетиці. Я не здивуюся, якщо через певний час ми дізнаємося, якими були умови цієї не лише політичної, а, можливо, й економічної оренди. Навряд чи це робилося без згоди уряду, та й, можливо, Президента, який має досить великий вплив на всі рішення.
— У законопроекті також говориться, що спеціальний орган, який здійснює й формує державну політику в нафтогазовій сфері (це, вочевидь, Міненерговугілля), розробить, за узгодженням з регулювальником, національний план дій, обов’язковий для виконання всіма суб’єктами ринку природного газу. І цей план, за задумом авторів законопроекту, має містити заходи, спрямовані на усунення або зменшення загального негативного впливу кризисних ситуацій.
— Насправді в міністерстві вже було розроблено десь п’ять таких планів, хоча широка громадськість про них нічого не знає. Імплементація цих планів — це таке внутрішньочиновницьке завдання — реалізується дуже погано. І ми знаємо лише елементи найбільш скандальних епізодів — якихось там постачань. Проте, теоретично це посилання дуже правильне. Газова кризисна група, наприклад, існує і на рівні Єврокомісії. У Євросоюзі таким чином десятиліттями ведеться системна робота зі зниження залежності від відомих великих постачальників газу. Вивчаються причини тих чи інших кризисних ситуацій і приймаються відповідні заходи зі зниження їхнього впливу.
У нашому випадку це було б теж дуже правильно, якби не одне «але». Це той шквал критики, якому піддається нинішній кадровий склад Міненерговугілля та великі питання до уряду з приводу його економічного й енергетичного блоків. Отже, ймовірність кадрових ротацій у цих сферах не виключена. І слід пам’ятати про одне з положень Коаліційної угоди, в якому йдеться про те, що міністр, який відповідає за галузь, має право формувати свою команду й призначати заступників, а тим паче начальників департаментів. І серед них є люди з елементами досвіду, отриманого в «Макдональдсі» й «Біллі». Але мало тих, хто володіє професіоналізмом у сфері енергетики. Отже, щодо цих планів можу сказати лише одне: живі перекази, а віри їм не ймеш.
Що стосується зниження впливу кризисної ситуації, то тут якраз усе зрозуміло. Якщо є її джерела, а ми їх добре знаємо, то не можна залишати це без уваги. Наприклад, сьогодні наші російські так звані партнери явно ведуть свою комбінаційну гру, прагнучи викликати призупинення постачань газу з Росії до України. Я не виключаю, що це може статися в момент останнього піку низьких температур цього року, який у нас традиційно буває в березні. І різке зростання обсягів того газу, які Росія пропонує для транзиту до Європи, без обсягів газу для України свідчить про те, що кризисна ситуація в газовій сфері триває, і з нашого боку може проявитися певна до неї непідготовленість. Тут ми зараз не можемо бути повністю впевнені.
