Поки що не зрозуміло, чи почули один одного глави урядів України та Росії Микола Азаров і Дмитро Медведєв минулої п’ятниці в Сочі, обговорюючи тему закачування газу до українських підземних сховищ. Але вже зрозуміло, що в українського уряду можуть виникнути серйозні проблеми зі створенням газових запасів на зиму, а у вітчизняних виробників — з паливом для роботи. Вони настільки гострі, що в Кабміні не чують, не хочуть спілкуватися й навіть ігнорують конституційні права гравців внутрішнього газового ринку. Як наслідок, через це, звісно, неабияк страждають не лише невеликі газодобувні компанії й газотрейдери (приватні компанії торік збільшили видобуток на 1,6% — до 1,864 мільярда кубометрів, а за п’ять місяців нинішнього року скоротили на 0,4% — до 0,85 мільярда). Великих збитків зазнають також споживачі палива й уся економіка країни.
Про це йшлося на круглому столі в Європейській бізнесасоціації. Вона вимушена розв’язувати відповідні проблеми своїх учасників — як газових компаній, так і споживачів палива. Нагадаємо, що ухвалена Кабінетом Міністрів 19 червня, але так і не опублікована постанова зобов’язала всі українські приватні газодобувні компанії в період підготовки до опалювального сезону (липень — жовтень 2013 року) закачувати половину видобутого газу до підземних сховищ. Причому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), одразу підвищила в 2,57 разу тариф за зберігання газу в ПСГ компанії «Укртрансгаз».
На думку юриста CMS Cameron McRenna LLC Віталія Радченка, в газовому балансі України на 2013 рік утворилася значна діра, яку уряд намагається покрити. Хто її зробив і чому? «Незрозуміло», — говорить він і роз’яснює, що «кожен трейдер закачує до підземки ще й 10% (від квартальних обсягів) страхового запасу газу в натуральній формі. «Навіть у тому випадку, якщо виникає якась критична ситуація, — говорить Радченко, — в уряду є цей запас. Судячи з усього, сьогодні і його немає. Це все почалося в листопаді минулого року й триває. Компаніям не дають забирати газ з підземки. Але ми бачимо, що в цьому балансі, принаймні на липень, окремим компаніям це все ж дозволено». Серед «улюбленчиків» Кабміну Радченко називає компанії «Аверс Плюс», «Агропромгаз», «Весту», «Газторг», «Енергоальянс», «Синтез» та інші.
Процес прийняття урядом цього розпорядження досить спірний і його в принципі досить легко оскаржити, зазначає юрист, якби можна було покластися на українську судову систему. До того ж, він вважає, що й дії «Укртрансгазу» є явним порушенням законодавства України та, зокрема, закону про доступ на ринок газу й викладеної в ньому процедури цього доступу до газотранспортної системи. «Обов’язкове закачування 50% газу веде до негативного грошового ефекту, — констатує фінансовий директор «Полтавської газонафтової компанії» Євген Паленка. — У такому разі я пропонуватиму обмежувати видобуток».
Директор «Шелл Енерджі Юкрейн» Ксенія Ястребова занепокоєна нинішньою ситуацією на газовому ринку України. «Жодної прозорості на ринку ми не бачимо зараз. Проблема не в законодавчій базі, а в її дотриманні. Ми хочемо, щоб закони виконувалися всіма учасниками ринку», — говорить вона й нагадує, що ще восени 2012 року Міненерговугілля затвердило правила розподілу балансу газу, відповідно до яких розподіл має доводитися до учасників ринку до 27 числа місяця, що передує місяцю розподілу. «І це правило не було виконане жодного разу», — докоряє Ястребова. З нею згоден Паленка. За його словами, вперше такі проблеми з’явилися наприкінці жовтня 2012 року, а на квітень цього року такий розподіл був підготовлений лише до 19 квітня.
Такі дії, розповідає директор ПАТ «Газенерго-Україна» Володимир Мікунов, призвели до першого в історії цієї компанії простроченню платежу за банківським кредитом. Щоб розв’язати проблему, їй тоді довелося звертатися по допомогу до ЄБА та посольства Італії, завдяки чому вдалося вийти на прямий контакт з керівництвом Міненерговугілля.
Однофамілець глави «Нафтогазу», в.о. президента ВОО «Союз учасників лібералізації газового ринку» Олег Бакулін вважає, що виникла у газотрейдерів проблема багато в чому пов’язана з переданням функції розподілу від «Укртрансгазу», оператора газотранспортної системи, «Нафтогазу», який таким оператором не є. На його думку, в умовах затримки розподілу балансу й лімітів газу чинна законодавча й нормативна база змушує промислових споживачів укладати контракти з облгазами — монопольними постачальниками, що мають статус гарантованих постачальників і, відповідно, право продавати паливо за нерегульованим тарифом.
До чого призводить настільки вольне виконання нормативних документів, розповів на прикладі свого підприємства глава правління ПАТ «Малинська паперова фабрика — Вайдманн» Андрій Панченко. На початку липня його підприємство було без газу п’ять годин, хоча у нього укладено довгостроковий контракт на постачання газу з шанованою компанією «Шелл». Цікаво, що саме в цей складний момент звідкись взялися представники інших газотрейдерів, які обіцяли безперебійне газопостачання, але при найближчому розгляді виявилися просто шахраями. «Мені навіть гидко було з ними розмовляти», — сказав Панченко, але не про шахраїв, а про представників облгазу, поставивши їх таким чином практично на одну дошку.
Незалежний експерт Олександр Нарбут нагадав, що листопадовим подіям минулого року передувала широка кампанія, спрямована на те, щоб роз’яснити, як «Нафтогаз» займатиме «на лібералізованому ринку своє невелике місце», а домінуватимуть там нові «імпортні» трейдери, рекламовані керівництвом Федерації працедавців і «Нафтогазу». Саме тоді, «Нафтогаз» почав скорочувати закупівлі російського газу, роблячи ставку на заміщення його паливом з підземних сховищ, яке, за словами Нарбута, «частенько НАКу не належало». Нарбут стверджує, що у зв’язку з цим сьогодні в українських сховищах немає тих обсягів газу, про які часто говорять представники уряду. Він не згоден з твердженням, що в балансі газу України з’явилася якась діра. На його думку, це всього лише гра, спрямована на те, щоб до споживачів «приходили з непристойними пропозиціями». А насправді, на думку експерта, велику роль тут грає чинник відсутності на газовому ринку по-справжньому незалежного регулювальника, який повною мірою може відповідати за стан ринку, так само як і відсутність дієвого антимонопольного органу. Нарбут упевнений, що на ринку газу створюється штучна монополізація, «рукотворна, штучно утримувана її модель». «Однією рукою приватна компанія — облгаз перекриває підприємству доступ на ринок, — роз’яснює Нарбут, — а другою тут-таки пропонує свою «допомогу». Він також знає, чому російський газ (на відміну від газу українського видобутку) «завжди нормально рухається українською трубою й потрапляє туди, куди треба». «Та тому, що в цього газу більше лобістів», — впевнений експерт.
